У різний час у людини в процесі дихання можуть брати участь переважно або м'язи діафрагми, або міжреберні м'язи. У разі переважання участі міжреберних м'язів кажуть про грудний тип дихання. Якщо ж переважають діафрагмальні м'язи, то таке дихання називають діафрагмальним, або черевним. Тип дихання залежить від статі: черевний переважає у чоловіків, грудний — у жінок.

Максимальна кількість повітря, яку людина може видихнути після найглибшого вдиху, називають життєвою ємністю легень. Як правило, людина в нормі так не дихає. В стані спокою людина вдихає і видихає в середньому близько 500 мл повітря — це дихальний об'єм. Його величина визначає глибину дихання і залежить від віку, тренованості, статі та функціонального стану людини.

З 500 мл повітря, яке вдихає людина, тільки 350 мл потрапляє до альвеол. Близько 150 мл затримується в так званому мертвому просторі: в порожнинах носа, носової: ротової частин глотки, гортані, трахеї і бронхів (тут немає газообміну). Ось чому під час глибокого дихання повітря альвеол поновлюється краще, ніж під час поверхового.

Після спокійного вдиху під час максимального зусилля можна ще вдихнути близько 1,5 л повітря — це додаткове повітря, а при найглибшому видиху можна ще видихнути 1,5 л — це резервне повітря, або об'єм додаткового видиху. Дихальне, додаткове і резервне повітря і становлять у сумі життєву ємність легень, її показники коливаються від 3500 до 4800 мл у чоловіків і від 3000 до 3500 мл — у жінок. У фізично тренованих осіб вона досягає 6000—7000 мл. Життєва ємність легень — показник фізичного розвитку людини, її визначають за допомогою спірометра.

Після максимального видиху в легенях залишається близько 1000—1500 мл повітря, яке називають залишковим. Це пов'язано з тим, що завдяки нижчому тиску в плевральній порожнина відносно атмосферного легені не спадаються і в них завжди міститься повітря. У разі порушення герметичності плевральної порожнини легені спадаються (пневмоторакс), однак при цьому в них залишається деяка кількість повітря. Це пов'язано з тим, що зсередини альвеоли вкриті особливими речовинами (сурфактантами), які мають поверхневу активність і не дають можливості легеневій тканині спадатися.

Для підтримання дихальної системи в нормальному стані має значення правильна організація побуту, загартування, дотримання режиму праці, відпочинку, харчування. Сприятливо впливають на роботу дихальної системи фізична праця, заняття фізкультурою і спортом. Потрібно вчитися правильно дихати. Для цього слід застосовувати комплекси фізичних вправ, які розвивають дихання.