" Псевдоабдомінальний синдром"

1. Визначення поняття "псевдоабдомінального синдрому";

2. Клінічне значення окремих симптомів в "гострого живота": біль, болючість, м’язевий захист, їх анатомо-фізіологічне обґрунтування і методи визначення.

3. Симптоматика "гострого живота".

4. Характеристика і диференціальна діагностика різних патологічних станів, можуть привести до "псевдоабдомінального синдрому":

а) захворювання серцево-судинної системи: гострий інфаркт міокарда, перикардити, розслоююча аневризма аорти, ревмокардит;

б) захворювання органів грудної клітки: пневмонії, плеврити, пневмоторакс, абсцес, туберкульоз, інфаркт легень, трав-ми грудної клітки і перелом ребер;

в) захворювання сечостатевих органів: ниркова коліка, блукаюча нирка, інфаркт нирки;

г) алергічні захворювання: алергічна пурпура Шенляйн - Геноха;

д) хвороби ендокринних органів і захворювання обміну речовин: цукровий діабет, тіреотоксичний криз, гіпопаратиреоз, гіпер-паратиреоз, наднирникова недостатність (хвороба Аддісон-Бірмера), феохромоцитома.

ж) отруєння свинцем.

“Псевдоабдомінальний синдром” - це збірне поняття, один із найбільш узагальнених клінічних синдромів, який широко розповсюджений в практиці. Під псевдоабдомінальним синдромом слід розумі-ти стан, який характеризується цілим рядом симптомів, які визна-чають поняття "гострого живота" і викликаний як правило екстраабдо-мінальними причинами, а також захворюваннями органів черевної по-рожнини, які не вимагають хірургічного втручання. На відміну — "гострий живіт" - це також узагальнений клінічний синдром, який відображає катастрофу в черевній порожнині і, як правило, вимагає хірургічного втручання.

Мистецтво лікаря полягає в тому, щоб розпізнати, коли хворо-му показана операція, а коли операція є помилкою, що може привести до смерті хворого. В той же час слід пам’ятати, що при гострій хірургічній патології живота, тобто при "гострому животі", альтерна-тивою операції є смерть хворого. Симптоматика "гострого живота" різноманітна, основними клінічними ознаками є (статистичні дані за Бетанелі): "Хирур. болезнь живота".

1) біль - зустрічається у 100% випадків

2) симптом Щоткіна - Блюмберга – 76%

3) блювота – 62%

4) зміна частоти пульсу: тахікардія – 52%, брадикардія – 0,6%

5) нудота – 46%

6) напруження м’язів передньої черевної стінки (м’язевий захист) -

44,8%

7) обкладений язик - 36,2%

8) підвищення Т тіла – 34%

9) обмеження черевного дихання - 22,8%

10) метеоризм - 12,0%

11) кров в блювотних масах - 0,4%

12) ікавка - 0,2%

13) лейкоцитоз (гіперлейкоцитоз) – 59,7%

І так, підсумовуючи вище назване, випливає, що в симптом ''гострого живота" входить велика кількість симптомів, кліні-чне значення яких різне. І щоб було більш зрозумілим виникнення цих клінічних симптомів "гострого живота" необхідно згадати патофі-зіологію і морфологію вегетативної нервової системи, або як її те-пер називають автономною. Вегетативна або автономна НС складає-ться із двох частин - симпатичної і парасимпатичної. Симпатичні нерви беруть свій початок із симпатичних гангліїв, вуз-лів, які розміщені вздовж хребетного стовпа. Клітини цих гангліїв отримують волокна від нейронів, які знаходяться в сегментах спинного мозку, зокрема, в грудному і поперековому відділах.

Парасимпатичні центри автономної НС розміщені в стовбурі головного мозку і в крижовій частині спинного мозку (тазовий нерв).

Більшість органів інервуються як симпатичними, так і парасимпатичними нервами.

Дія парасимпатичної частини автономної нерв. системи:

ОРГАН | ДІЯ

Око

Зіниця

Хрусталик

Слізна залоза

Слинні залози

Серце

Кровоносні судини

Легені

Бронхи

Легеневі судини

Слизові залози

Печінка

Жовчеві протоки і ж.міхур

Сфінктер

Селезінка

Мозкова речовина наднирн.

Травний тракт

Стравохід, шлунок

Тонка і товста кишка

Підшлункова залоза

Сфінктер

Тазовий нерв

Сечовий міхур |

Звужує

Викликає акомодацію

Стимулює секрецію

Стимулює секрецію

Сповільнює ритм і зменшує об’єм

Звужує

Звужує

Не впливає

Стимулює секрецію

Скорочує

Розслабляє

Не впливає

Не впливає

Посилює перест., підвищує тонус

Стимулює секрецію

Стимулює секрецію

Знижує тонус

Подібна дія

Підвищує тонус - спорожнює

На більшу частину органів симпатична і парасимпатична вегетативна НС діє протилежно. Слід пам’ятати, що більшість цен-трів автономної НС знаходяться в постійному тонусі, в результаті чого органи безперервно отримують від них гальмівні і збуджуючі імпульси. Тому, якщо орган по якійсь причині залишається інервації, наприклад, симпатичної, всі функціональні зміни в ньому визначаються переважним впливом парасимпатичних нервів. Дуги вегетативних рефлексів замикаються в спішному, довгастому і середньому мозку, пораження цих відділів ЦНС можуть привести до порушення функції внутрішніх органів.

Вся діяльність Ав.Н.С. підлегла вищим автономним центрам, які розміщені в проміжному мозку - в підгорбковій ділянці. В цій ділян-ці розрізняють 32 пари ядер, які поділяють на 3 групи: передні, се-редні і задні. Подразнення задніх ядер викликав симпатоміметичний ефект на різні органи, в передніх ядрах знаходяться центри парасип. нерв. с-ми. Розлади функції середніх ядер супроводжуються порушен-ням обміну речовин і терморегуляції. Особливе значення в діяльності ЦНС займають лобні долі і кора головного мозку.

Який же механізм виникнення осн. кл. симптомів?

Відомо, що перієтальна очеревнина, м’язи і шкіра передньої черев-ної стінки інервуються за рахунок шести пар нижніх міжреберних і перших двох пар поперекових нервів, міжреберні нерви є передніми гі-лками грудних нервів; задні гілки останніх інервують м’язи і шкіру спини, інервують тверду оболонку спинного мозку. Четверті вітки грудних нервів з'єднують міжреберні нерви з відповідними пограничними гангліями, які приймають збудження із внутрішніх органів по вегетативних нервах і передають на міжреберні нерви; поширення збудження по такому морфологічному шляху і приводить до виникнення болю, скорочення м’язів живота і зон гіпертензії. Якщо подразнення невелике, то збудження може прой-ти симпатичні ганглії, звідти через комунікантні гілки на міжребер-ні нерви і погаснути на вітках, які інервують перестальну очереви-ну, утворивши вісцеропарієтальний рефлекс, що клінічно проявляється болями.

Більш сильне подразнення викликає поширення збудження на послідуючі м’язові вітки міжреберних нервів, які і нервують м’язи передньої черевної стінки і закінчуються утворенням вісцеро-моторного рефлексу.

Клінічно, цей рефлекс проявляється болями і напруженням м’язів. Ще більше подразнення викликає передачу збудження на шкі-рні вітки міжреберних нервів, утворюючи вісцерокутанний рефлекс, який клінічно проявляється болями в животі, м’язовим напруженням і шкірно - м’язевою гіперстезією.

При хронічних запальних захворюваннях органів черевної порож-нини (пенетруюча виразка, хронічний калькульозний холецистит, хро-нічний панкреатит) імпульси передаються вегетативними нервами в симпатичні ганглії, а звідти по