комунікантних гілках грудних нер-вів поширюються на їх задні гілки, які інервують м’язи і шкіру спи-ни, це приводить до утворення реберно-хребетних зон гіперстензії (зони Захар’їна-Геда). Вказані рефлекси утворюються не у всіх хво-рих, що пояснюється типом їх вищої нервової діяльності: у людей з більш вираженими процесами збудження такі рефлекси утворюються ле-гне. Крім того, має значення і тип інервації. При розсіяному типі нервових закінчень в них поступає більше імпульсів з поражених органів черевної порожнини і в результаті виникає сильне нервове збудження. Поширення такого збудження буде також сильніше, а від-повідна реакція зі сторони очеревини, м’язів передньої черевної стінки є ви-разнішою. Чим менше кінцевих розгалужень, тим менше імпульсів зби-рають вони і тим менше або слабше буде збудження по ходу нервового волокна і тим реакція буде менш вираженою. Між органами грудної клі-тки і черевної порожнини існує спільність інервації симпатичними, блукаючими і діафрагм. нервами, тому різні патологічні ста-ни в грудній клітці можуть викликати біль, напруження м’язів в ді-лянках живота і навпаки. /таблиці/. Важливими є також наявність специфічної реакції, яка називається аксон-рефлексом. Суть її полягає в тому, що аксони пре- і постганліянарних нейронів однією віткою інервують один орган або його частину, а другою віткою - другий ор-ган або його частину. Тому збудження від одного органу, який знаход. в грудній клітці буде передаватися на інший, який знаход. в черевній порожнині і навпаки, утворюючи вісцеро-вісцеральний рефлекс.
При невеликій силі збудження імпульси можуть згаснути по ходу нерва, не досягнувши серця чи інших органів грудної клітки при патології органів живота і, навпаки, не досягнувши органів черевної порожни-ни при наявності патології в грудній клітці, цим пояснюється та обставина, чому не у всіх хворих з гострими захворюваннями органів черевної порожнини спостерігається вісцеро-вісцеральні рефлекси, і навпаки, захворювання серця і легень не завжди супроводжуються псевдоабдомінальним синдромом.
Важливим є також наявність специфічної реакції, яка називається аксон-рефлексом.
Суть її полягає в тому, що аксони пре- і гангліоперних нейронів однією віткою інервують один орган або частину, а другою віткою-другий орган або його частину. Тому збудження від органу, який знах. в грудній клітці буде передаватися на інший, який знах. в черевній порожнині і навпаки, утворюючи вісцеро-вісцеральний рефлекс, (холецисто-кардіальний Боткіна).
Переходимо до характеристики окремих симптомів.
І так, біль - це реальне, суб’єктивне відчуття, особливий вид негативної емоції. Об'єктивного мірила болю не існує. Ступінь бо-лю не може бути виміряна.
БІЛЬ - це універсальна ознака захворювання. Біль приводить хворого до лікаря, а лікаря до діагнозу. Існує загальноприйнятий термін "не має гострого живота" без болю, але може бути біль в животі без гострого живота.
При захворюваннях шлунково-кишкового тракту больові відчуття виникають в результаті:
1.спазму гладкої мускулатури порожнистих органів і вивід-них протоків.
2.розтягнення стінок порожнистих органів і натягнення їх зв’язкового апарату;
3.застійних або ішемічних порушень кровообігу всередині черевної порожнини (спазм, атеросклероз або інше стенозування гі-лок аорти, застій в системі воріт чи н.порож.вени)
4. структурних змін (виразки, запалення, некроз, пухлин-ний ріст)
5.перфорації, пенетрації і переходу запальних змін на перієстальну очеревину;
6.виражені спазми можуть бути симптомом отруєння (свинцем).
Спастичні болі або коліки викликаються спазмом гладкої мускулатури і спостерігаються при різних захв. Такі болі вини-кають раптово і нерідко раптово зникають. Нерідко спастичні болі супроводжуються типовою іррадіацією. Поведінка хворого при цьому характеризується збудженням. Інколи хворий не знахо-дить собі місця в ліжку, приймає вимушене положення. При спас-тичних болях часто спостерігаються супутні явища, які виклика-ються по механізму вісцеро-вісцеральних рефлексів: блювота, ме-теоризм, поява аритмій серця, порушення коронарного кровообігу.
На практиці спастичні болі з проявом печінкової, шлункової, ниркової, панкреатичної колік, синдрому подразненої кишки. Болі від розтягнення порожнистих органів, як правило, відрізняються колючим або тянучим характером і часто не мають чіткої ло-калізації. Спостерігаються ознаки загального або місцевого мете-оризму.
Ангіоспастичні болі відрізняються наявністю приступів, а стенотичні —— більш поступовою появою, але і ті, і ті звичай-но виникають на висоті акту травлення. У випадку тромбозу або емболії судини біль наростає і стає дуже жорстоким.
Перитонеальні болі відрізняються рядом особливостей. Вони виникають раптово або поступово тривають довго і поступово сти-хають. Мають чітку локалізацію. Перитонеальний біль посилюється від механічних дій (при кашлі, рухах, пальпації) і викликає за-хисний рефлекс в виді напруження м’язів. Хворий лежить спокійно, уникає різких рухів. Такі болі супроводжуються загальною запаль-ною реакцією.
Способом дослідження болю є розпитування хворого, ознайомлення з суб'єктивною картою захворювання, з анамнезом, і клінічне обстеження.
Існує багато способів виявлення ділянок болючості живота, а саме:
1. способи перкуторного виявлення болючості: сюди мож-на віднести симптом Менделя /І903р./ безпосереднє висту-кування пальцем по передній стінці живота в епігастральній ділянці виявляє зони болючості при виразці шлунку. Подібним чином виявляється симптом Захар’їна-Лепене при гострому холециститі - перкуторна болючість в правій підділянці. Роздольський узагаль-нив цю методику і доказав, що перкуторна болючість може, бути не тільки в епігастрії, правому підребер’ї, але при інших захворюваннях органів черевної порожнини. На основі своїх спостережень Роздольський склав генеральну карту перкуторної болючості при захворюваннях різних органів черевної порожнини.
2.способи провокації болю дихальними рухами або кашлевим поштовхом. Сюди відносять характерний для холециститу симптом Образцова-Мерфі - коли хворий не може глибоко вдих-нути, якщо пальці лікаря погружені в праве підребер’я. При гост-рому апендициті описано с-м Ростовцева - поява болей в правій клу-бовій ділянці під час кашлю.
3. В 1964 році Бетанелі і спів.автори описали оригінальну методику визначення місця найбільшої болючості при перитоніті і назвали його симптомом струшування.