Симптом виявляється ударами по спинці ліжка, на якому лежить хворий. При цьому хворий вкаже на найбільш болюче місце. До цієї групи симптомів відноситься симптом Драхтера - одною рукою тримають стопу хворого, другою вдаряють по п’ятці. При початковому перитоніті хворий захища-ється від болю, підносячи обидві руки до місця болючості. Цей симптом характерний особливо у дітей.
4. Особливою інформативністю для виявлення ранніх форм перитоніту відзначається симптом Щ-Блюмберга /1907/ або симптом черевного тремтіння. М’яке і плавне надавлювання пальцями на досліджувану ділянку живота є малоболючим в силу поступовості подразнення і адаптації до болю, зате послідуюче швидке від-няття руки при перитоніті викликає різку біль. Виходить як би удар із середини по болючій парієтальній очеревині.
Якщо для відтворення симптому приходиться руку заводити достатньо глибоко, це вказує на зацікавленість глибоких діля-нок черевної порожнини /брижейки кишки/. Звідси виходить, що необхідно розрізняти дві різновидності даного симптому: поверхневий /класичний/ і глибокий.
По своїй значимості слідуючим симптомом, який має місце при гострому животі і псевдомінальному синдромі є напруження м’язів черевної стінки або м’язовий захист. Вперше на значення цього симптому звернув увагу М. Пирогов, в той же час німець-кі медики вважають автором Тренделенбурга.
"М’ЯЗОВИЙ ЗАХИСТ"- це нервово-рефлекторне, захисне нап-руження м’язів черевного пресу. По образному виразу Бочарова-— "біологічна шина",
Тут важливим є положення, що напруження м’язів передньої черевної стінки виникає при подразненні паріетальної очеревини, але не вісцеральної, тому при центрально розміщеному абсцесі в черевній порожнині цей симптом може бути відсутнім.
Симптом м’язевого захисту може бути відсутнім або слабо вираженим у дітей грудного віку, у хворих старшого віку, у хво-рих з ожирінням або дряблістю передньої черевної стінки, якщо хворий знаходиться в стані шоку, колапсу, інтоксикації, а також в післяродовому періоді, при гіпокаліемії, при внутрішній кро-вотечі, у хворих, що отримують антибіотик, картикостероїди.
Рефлекторне напруження м’язів черевної стінки може мати місце і при позаочеревинних захворюваннях і ушкодженнях, тобто при "псевцоабдомінальному синдромі": при ушкодженнях нижньої частини грудної клітки, переломах ребер, проникаючих пораненнях грудної клітки, нижньо-долевій пневмонії, діафрагмальному плевриті, ін-фаркті міокарду і т.д.
Крайнім виразом м’язевого захисту є обмеження або затримка черевного дихання, що спостерігається у 22,8% хворих /по Бетанелі/. М’який, неболючий живіт, який не приймає участь в акті дихання, при важкому загальному стані /задишка, тахікардія, висока Т блювота з домішками жовчних мас/ є поганою прогностичною ознакою.
В цьому випадку, як говорив Джанелідзе, починає діяти закон Штокса, що вказує на перехід м’язу в парабіотичну стадію. Зараз ми перейдемо до характеристики окремих нозологічних форм, патологічних станів, які можуть спричинити виникнення псевдоабдомінального синдрому. Тут слід наголосити, що диференціаль-на діагностика - при "псевдоабдомінальному синдромі" є складною. Цей розділ медицини справедливо відносять до пограничних станів. Тому терапевти повинні бути добре орієн-товані в клініці гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини, а хірурги повинні знати атипічний перебіг "не хірургічних" захворювань. На сьогодн. день відомо біля 75 нозологічних форм ушкоджень позаочеревинних органів, які можуть симулювати клініку "гострого живота".
Класифікація захворювань, що спричиняють виникнення “псевдо абдомінального синдрому”.
1. Захворювання серця інфаркт міокарду, перикардити, розслоююча аневризма аорти, ревмокардит.
2. Захворювання органів грудної клітки: пневмонія, сухий і ексудативний плеврит, абсцес і інфаркт легень, спонтанний пнев-моторакс.
3. Метаболічні розлади: декомпенсовані форми діабету, уремія, гіпокаліємія, гіперкальціємія.
4. Захворювання нирок: ниркова коліка, інфаркт нирки, блукаюча нирка.
5. Захворювання крові: гемолітична анемія, лейкози, хвороба Берльгофа, гемофілія, хвороба Шенляйна-Геноха.
6. Неврологічні захворювання: спинна сухотка, стовбняк.
7. Медикаментозна хвороба антикоагулярні кровотечі, кортикостероїди -перфорації порожнистих органів.
8. Захворювання хребта / спонділоартроз, метастази злоякісних новоутворів.
9. Захворювання органів черевної порожнини, які і не вимагають оперативного втручання: гострий гепатит, мезаденіт, кишкова коліка, абдомінальна ангіна, застійна печінка при хронічній серце-вій недостатності, харчова інтоксикація.
В літературі маються багаточисленні повідомлення про помилкові лаларотомії при захворюванні серця, судин. "Псевдоабдомінальний синдром" може спостерігатися при інфаркті міокард., хр. коронарній недостатності, гіпертонічній хворобі, сухому і випітному перикардиті. Абдомінальний варіант гострого інфаркту міокарда па практиці приходиться диференціювати з проривною виразкою шлунку чи 12-палої кишки, холециститом, панкреатитом, гост-рою кишковою непрохідністю, гострим апендицитом. Абдомінальна фор-ма інфаркту міокарду може протікати з локалізацією болю з епігастральній ділянці, правому під ребер’ї, правій клубовій ділянці. У таких хворих може бути тошнота, блювота, підвищення Т тіла.
Велике значення для диференціальної діагностики має аналіз болевого синдрому. Крім болю в верхній половині живота при інф. міо-карду майже завжди появляються різної інтенсивності болі в грудній клітці, шиї, лівій верхній кінцівці, лопатці, інфаркт міокарда на відміну від гострих хірургічних захворювань живота, протікає, як правило, з порушенням серцево-судинної діяльності: тахікардією, гіпотонією, інколи колапсом. Хворі не спокійні, часто міняють поло-ження з ліжку, мав місце виражена задишка, ціаноз.
При обстеженні живота, звичайно, не має вираженого напруження м’язів передньої черевної стінки, відсутні симптоми подразнення очеревини. Важливо підкреслити, як важливу диференціальну ознаку відсутність вираженої болючості при обережній тривалій глибокій пальпації і поступове розслаблення м’язів передньої черевної стінки при її проведенні. Для диференціальної діагностики Денк і Шацький рекомендують введення 0,5% розчину новокаїну між ніжками або шийну вагосимпатичну блокаду.
Важливе місце в диферент. діагностиці займає ехокардіографія.
Необхідно вважати за правило: у кожного хворого з гострим абдомінальним синдромом обов’язково знімати ЕКГ, в сумнівних випадках - повторно. Це дає можливість прослідкувати в динаміці за змінами сегменту зубця Т і виявити зміни, які характерні для ін-фаркту міокарду. В той же час при гострому панкреатиті ЕКГ інколи стає подібною на криві при інф. міокарду, що