пов’язують з пошкод-жуючою дією ферментів на серцевий м’яз і перикард. Тому ЕКГ-дані слід завжди розглядати в поєднанні з анамнезом і клінічними даними. Гострий інфаркт міокарда інколи поєднюється з захворюваннями органів черевної порожнини, що більше ускладнює діагноз. Найбільш частим із цих поєднань-розвиток гострого інф. міокар-ду слідом за печінковою колікою або під час неї. В патогенезі розвитку гострої серцевої недостатності в подібних випадках ве-дучу роль грають вісцеро-вісцеральні рефлекси /холецисто-коронарний синдром Боткіна/. Характерно, що після холецистектомії нері-дко приступи стенокардії зникають і ЕКГ значно покращується. Як при сухому, так і при ексудативному перикардиті можутьб бути не тільки торакальні, але і абдомінальні болі. Поява абдомінальних болей при перикардиті залежить від топографічної близькості серцевої сорочки, діафрагмального нерва і діафрагми. Крім того, ко-лі запальний процес поширюється на заднє середостіння, можлива іррадіація болей в ділянку живота через нижні міжреберні нерви.
В плані диференціальної діагностики слід враховувати клінічні дані і дані ЕКГ і рентгенологічного обстеження серця.
При розслоюючій аневризмі низхідного відділу хребта аорти домінують різкі, іноді пульсуючі, приступоподібні болі за грудиною, в животі, спині. Коли росшаровування поширюється на стінку черевної аорти, болі локалізуються в животі, поясниці, стегнах. В діагностичному проце-сі важливе місце займає пальпація пульсуючого утворення в животі і вислуховування систолічного шуму, або його зникнення. Такі хворі неспокійні, деякі з них кричать від болю, різко збуджені. Якщо розшарування продовжується на судини, які відходять від аорти, клініка стає поліморфною і діагностика затруднена.
Інколи розшаровуюча ане-вризма поєднується з геміпарезами, гемітораксом, шлунковою чи киш-ковою кровотечею, макрогематурією. Гострі розриви аневризми черев-ного відділу аорти в зв’язку з кровотечею в заочеревинний простір супроводжується сильними болями, вздуттям живота, інколи блювотою. Діагноз розриву ставлять на основі погіршення стану хворого в результаті гострої анемії і с-с недостатності. В хірургічній практиці нерідко спостерігають хворих, які хворіють ревмокардитом. Вони поступають в хірургічне відділення з болями в черевній порожнині, підвищення Т тіла до 38 і вище, блювотою, приєднується загальна слабість, розбитість, нерідко вздуття живота, затримка стільця і газів. Біль в животі може бути постійним і приступоподібним, появ-ляється хвилелодібно і може супроводжуватися періодами затишку від декількох годин до доби, при появі поліартритичних симптомів біль в животі як правило зникає, при повторенні а так біль в животі може відновитись. М’язевий захист і здуття живота як правило, помірно виражені, але при ревмоміозиті м’язи передньої черевної стінки від-різняються дерев’янистою щільністю. Поверхнева пальпація живота менш болюча, ніж глибока. Особливі труднощі в діагностиці виникають при істинному ревматичному перитоніті. Останній може поєднуватися з серозним плевритом, перикардитом. Характерною ознакою тако-го перитоніту е наявність значної кількості випоту в черевній порожнині, що не буває при справжньому перитоніті. В перші дні захворювання, діагностика надзвичайно затруднена і доцільним є консервативна терапія з включенням в терапевтичний комплекс великих доз саліцилатів
Захворювання легень можуть супроводжуватися симптомами гострого живота". Відомі випадки помилкових операцій при пневмонії, яка протікає з пораженням плеври. Така патологія клінічно може проявлятися виникненням гострого болю в черевній порожнині, повторними блювотами метеоризмом. При пальпації відмітається напруження м’язів перед-ньої черевної стінки. І розлита болючість в верхніх відділах живота. Інколи виникає гіперестезія в верхніх відділах живота і міжреберних проміжків, інколи відмічається болючість при пальпації нижніх міжре-берних проміжків, особливо по ахілярній лінії, /симптом Кулемкампфа/. Характерно, що при цьому черевні рефлекси збережені або підвищені, в той же час, як при справжньому "гострому животі" вони нерідко зни-кають, в плані диференціальної діягностики важливим є те, що напру-ження черевної стінки при пневмонії непостійне, воно зменшується при обережній поверхневій пальпації. Рекомендується звертати увагу на герпетичні висипання на губах і гіперемію щік, які властиві пневмо-нії, затруднене дихання, в диф. діагностиці особл. місце відводиться рентгенологіч. обстеження легень. Діагностичні труднощі інкорли виникають при плевриті , особливо, діафрагмальному. Абдомінальні явища бувають настільки значними, що хворих інколи оперують, не маючи можливості виключити катастрофу в животі, важливим в диф. діагн. є ознака Шмідта: після декількох глибоких і частих вдихів при плевриті інколи попиляються м’язові скорочення в верхньому відділі прямого м’яза живота. Рентгеноло-гічне дослідження вказує на порушення рухомості діафрагми або наяв-ність рідини в плевральній порожнині. Шум тертя плеври є кардинальною ознакою. Перехідні симптоми “несправжнього гострого живота” можуть бути і при інших захворюваннях легень: абсцесах, туберкульозі, інфа-ркт, колапсом, блідістю і ціанозом шкір-них покровів, холодним липким потом, тахікардією і задишкою, відсут-ністю дихальних шумів при аускультації проявляється спонтанний пне-вмоторакс. Абдомінальний синдром може бути настільки різко виражений, що навіть досвідним хірургам інколи важко виключити ушкодження органів живота. Картина "псевдоабдомінального синдрому" буває при травмах грудної клітки і переломах ребер, діагноз уточняється методичним обстеженням хворого: визначають локалізацію болю, крепітацію, йпідшкірну емфізему, деформацію ребер. Рентгенологічно констатують кісткові переломи, гемо- і пневмоторакс.
Невідкладні хірургічні захворювання органів черевної порожнини нерідко приходиться диференціювати з захворюваннями сечостатевих органів, що супроводжуються нирковою колікою. Захворювання нирок викликають певні труднощі для діагностики. Частіше всього прихопиться диференціювати захворювання нирок з ретроцекальним апендицитом, гост-рою кишковою непрохідністю, гострим панкреатитом, гострим холециститом. На відміну від ретроцекального апендициту при нирковій коліці біль носить більш гострий характер, супроводжується повторною блюво-тою, дізуричними розладами і характерною іррадіацією в ділянку сте-гна. Наявність виражених змін в сечі /піурія, гематурія/ свідчить про захворювання нирок. В той же час при ретроцекальному апендици-ті може визначатися кількість еритроцитів в сечі, проте ви-ражені