міст

ступ

Огляд літератури

І Серце

1.1. Будова серця

1.2. Будова стінки серця

1.3. Провідна система серця

1.4. Осердя

ІІ Кровопостачання серця

2.1. Артерії

2.2. Вени

2.3. Лімфатичні судини

ІІІ Топографія серця

IV Ембріогенез

V Іннервація

5.1. Нервова

5.2. Саморегуляція

5.3. Гуморальна

VI Фізіологічні властивості міокарда

6.1. Збудливість

6.2. Скоротливість

6.3. Рефрактерність

6.4. Автоматизм

6.5. Провідність

VII Робота серця та її прояви

7.1. Механічні прояви

7.2. Електричні прояви

7.3. Фази серцевого циклу

VIII Структурно-функціональні особливості будови серця людини на різних етапах онтогенезу

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

ослідження структури та функцій серця людини і ссавців є актуальною проблемою на сьогоднішній час. Робота серця є необхідною умовою для підтримання життєдіяльності організму і вивчення цього питання допоможе краще ознайомитись з будовою та роллю серця у житті людини і тварин.

Серце є чотирикамерним м’язовим органом, функція якого полягає в ритмічному всмоктуванні крові (діастола) та нагнітанні її в кровоносну мережу (систола). Найбільший поперечний розмір серця 9-10см. Маса чоловічого серця в середньому становить 300, а жіночого – 200г. У серці розрізняють праве та ліве передсердя і правий та лівий шлуночки. Передсердя розділені міжпередсердною перегородкою, а шлуночки – міжшлуночковою. Ритмічні скорочення серця утворюють серцевий цикл, який складається із трьох фаз: скорочення передсердь, скорочення шлуночків і загального розслаблення. Ритм серця є основною його здатності підтримувати високу працездатність. Пристосування серця до потреб організму досягається завдяки саморегуляції, нервовій і гуморальній регуляції його роботи.

Метою даного дослідження є детальніше ознайомлення із структурно-функціональними особливостями будови серця людини і ссавців.

Основні завдання, які стоять перед курсовою роботою передбачають:

– ознайомлення із науковими джерелами, що висвітлюють дане питання;

– детальне вивчення механізмів саморегуляції серцевої діяльності;

– ознайомлення із механічними та електричними проявами роботи серця;

– дослідження фізіологічних властивостей міокарда та механізму ембріогенезу;

– вивчення відмінностей у будові серця людини на різних етапах онтогенезу.

Огляд літератури

ослідженню структури та функцій серця присвячено чимало праць вітчизняних та зарубіжних вчених. Спочатку більша увага приділялась загальним особливостям будови серця. Проте у ХХ ст. дослідження в цій галузі набули більш конкретного характеру. Зокрема було детально вивчено відмінності у структурі серця різних вікових груп, статей, конституцій організму.

ослідженням особливостей специфічної м’язової системи серця у дітей та підлітків віковою морфологією серця займалися Струков А.І., Тузік В.І., Харьков А.А. – (30-40-і рр. ХХ ст.) Лімфатичні судини серця та особливості його кровопостачання вивчали Жданов Д.А. та Бардіна А.А. Ембріональний розвиток серця – Петтен Б.М. – (50-і рр.). Біохімію нервової регуляції серця досліджували Райскіна М.Е. Велика кількість праць була присвячена різноманітним методам дослідження серцевої діяльності. Зокрема особливості баллістокардіограми у здорових дітей шкільного і дошкільного віку вивчала Новікова Т.П., інструментальні методи дослідження серця в педіатрії – Мазо Р.Е. – (60-ті рр.) Нормальну фізіологію серця людини і тварин досліджували Гальперін С.І. та Старушенко Л.І. – (70-80-ті рр.) Структурно-функціональні зміни стану серця протягом онтогенезу вивчали Токар А.В., Коркушко О.В., Долот І.В. Механізм симпатичної регуляції діяльності серця досліджував Смирнов В.М. – (поч. ХХІ ст.)

І Серце

1.1. Будова серця

Серце, cor (rp. carбia), - порожнистий м'язовий орган, розташований у середньому середостінні. Середня маса серця дорівнює 300 г (у жінок – 250 г). За формою серце нагадує конус. Верхівка серця, обернена вниз, вліво та вперед, а широка основа серця, bбsis cуrбis - вверх та назад. Груднинно-реброва (передня) поверхня, серця прилягає до груднини і до III-IV лівих ребрових хрящів, діафрагмова (нижня) поверхня, fбcies бiaphragmбtica (infйrior) - до сухожилкового центра діафрагми, дві легеневі поверхні (fбcies pulmonбlis) – до середостінних плевр, що покривають легені. Часто на серці виділяють правий край, mбrgo бйxter, який є більш вираженим та загостреним у трупа.

На поверхні серця помітна поперечна вінцева борозна, sъlcus coronбrius, яка є зовнішньою межею між передсердями та шлуночками. На груднинно-ребровій поверхні є передня міжшлуночкова борозна, sъlcus interventriculбris antйrior, а на діафрагмовій поверхні – задня міжшлуночкова борозна, sъlcus interventriculбris postйrior. Передня та задня міжшлуночкові борозни зливаються біля верхівки, утворюючи вирізку верхівки серця (inбsъra бpicis cуrбis) (мал. 2). На груднинно-ребровій поверхні біля основи серця помітні передсердні вушка (aurнcula бtrii), які загинаються вперед і прилягають до аорти та легеневого стовбура відповідно.

Всередині серце складається з чотирьох камер: двох передсердь та двох шлуночків. Між обома передсердями знаходиться міжпередсердна перегородка, sйptum interatriбle, а між шлуночками – міжшлуночкова перегородка, sйptum interventriculбre. Між правим передсердям та правим шлуночком є правий передсердно-шлуночкoвий отвір, уstium atrioventriculбre бйxtrum, а між лівим передсердям та лівим шлуночком – лівий передсердно-шлуночковий отвір, уstium atrioventriculбre sinнstrum.

Праве передсердя, бtrium бйxtrum, має форму неправильного куба з порожнистим відростком – правим вушком (aurнcula бйxtra). Окрім правого передсердно-шлуночкового отвору, на стінці правого передсердя можна побачити такі отвори (зверху вниз): отвір верхньої порожниcтої вени, уstium vйnae cбvae superiуris, отвір нижньої порожниетої вени, уstium vйnae cбvae inferiуris, отвір вінцевої пазухи, уstium sнnus coronбrii, і, поряд з ним, отвори найменших вен, forбmina venбrum minimбrum. Розширення на стінці передсердя в місці впадання порожнистих вен зветься пазухою порожнистих вен (sнnus venбrum cavбrum).

Зсередини стінка правого передсердя гладка, за виключенням верхньої частини передньої стінки і стінки правого вушка, де гребенясті м'язи, mm. pectinбti, утворюють вертикальні валки. На міжпередсердній перегородці помітна овальна ямка, fуssa ovбlis, яка має піднесений кант овальної ямки, lнmbus fуssae ovбlis, краще виражений спереду. Овальна ямка являє собою зарошений овальний отвір, forбmen ovбle, за допомогою якого передсердя сполучаються між собою у внутрішньоутробному періоді розвитку людини. У третини людей овальний отвір не заростає і залишається на