коли кров виштовхується зі шлуночків. Він також поділяється на дві фази: швидкого і повіль-ного вигнання крові (див. мал. 29, б, 3, 4). На початку цього періоду, коли шлуночок виштовхує в аорту більше крові, ніж з неї витікає за той самий час, тиск в аорті зро-стає. Поступово швидкість вигнання крові з шлуночка зменшується (адже до нього в цей час кров не надходить) і зрівнюється зі швидкістю відтоку крові з аорти, тиск в аорті й шлуночку виходить на плато. Зго-дом, унаслідок подальшого зменшення об'єму крові в шлуночку, швидкість її ви-гнання стає меншою, ніж швидкість відто-ку з аорти, і тиск починає знижуватись, не-зважаючи на те що шлуночок продовжує скорочуватись.
Систола закінчується, і шлуночок почи-нає розслаблюватись — настає діастола — кінець зубця Т на ЕКГ. З цього моменту тиск у шлуночку починає швидко падати і через короткий час, який називають протодіастолою (протодіастолічним інтервалом) (див. мал. 29, б, 5), клапан аорти закрива-ється — II топ ФКГ — і шлуночок знову герметизується. Настає фаза ізометрич-ного розслаблення, коли відбувається по-дальше розслаблення шлуночка і зниження тиску в ньому до рівня нижчого, ніж у пе-редсерді. У цей момент відкривається передсердно-шлуночковий клапан і починається період наповнення шлуночка кров'ю.
Цей період також поділяється на кілька фаз. Із мал. 29, б, 6, 7 видно, що на момент переходу від одного періоду до іншого тиск у передсерді внаслідок поступового наповнення кров'ю, що притікає до нього по венах, досягає максимального значен-ня. Відразу після відкриття передсердно-шлуночкового клапана більша частина крові з лівого передсердя переходить до шлуночка, де тиск у цей час нижчий — фаза швидкого наповнення шлуночка (див. мал. 29, б, 7), а далі, у фазі повільно-го наповнення (див. мал. 29, б, 8) шлуно-чок наповнюється кров'ю, що надходить із вен і транзитом проходить через передсер-дя. І, нарешті, фаза активного наповнен-ня шлуночка (див. мал. 29, б, 9) здійснюєть-ся за рахунок активного скорочення перед-сердя. Оскільки ця фаза ініціює наступну систолу шлуночка, її називають пресистолою (пресистолічиим періодом). Аналогіч-ним є перебіг пресистолічного циклу в правій половині серця, однак з меншою амплітудою.
начення часових параметрів наведено для частоти скорочень серця (ЧСС) 75 ударів за 1хв і тривалості серцевого тиску 0,8с. Збільшення або зменшення ЧСС відбувається переважно за рахунок фази повільного наповнення шлуночків, що відпо-відає паузі між скороченнями. Коли мож-ливості цієї фази вичерпуються, зокрема у разі тахікардії, починає також зменшува-тись тривалість інших фаз, у тому числі й фази швидкого наповнення. Це призводить до того, що при високій ЧСС шлуночок не встигає наповнюватись належним чином і виштовхує в аорту крові менше, ніж по-трібно, ефективність роботи серця при цьо-му знижується — розвивається недо-статність функції серця.
Хвилинний об'єм крові (ХОК), або сер-цевий викид, — це кількість крові, яку шлу-ночок (правий або лівий) викидає за 1 хв. Крім того, розрізняють ударний об'єм кро-ві (УОК), або систолічний об'єм крові (СОК) — об'єм крові, що виштовхується шлуночком за одне скорочення.
Метод Фіна. Німецький фізик А. Фік запропонував і теоретично обґрунтував метод визначення хвилинного об'єму крові у людини за кількістю кисню, спожитого організмом. Він виходив із припущення: якщо кисень надходить у кров з якоюсь середньою швидкістю (V, мл/хв) і кон-центрація його в крові зростає з С1 (перед надходженням) до С2 (після надходження кисню в кров), то об'ємна швидкість пото-ку крові Q становить
(2)
або (мл/хв) (3)
де V – об'єм кисню, спожитого організ-мом за 1 хв; – артеріовенозна різниця за киснем.
VIII. Вага серця новонародженого в середньому 23,6г. Швидке наростання ваги серця йде від народження до 4-х років та від 8-ми до 15 років. В 20 років вага серця близько 300г. Серце з віком росте у трьох напрямках: в довжину, ширину та товщину. Довжина серця збільшується з 3,1см у новонародженого до 8,5см у 17р, ширина – відповідно з 4см до 9,43см, товщина – із 1,85см до 4см, окружність серця – із 9,3см до 20,53см. При гістологічному дослідженні серця новонародженого волокна міокарду дуже тонкі і мають характер малодиференційованого синцитіального утворення. Поперечна посмугованість волокна практично не виражена. Кількість ядер міокарду збільшена. Число серцевих скорочень у новонародженого 120-140, до 1 року досягає 110, до 17 років – 82, поступово знижуючись до 72. прослуховується характерний маятникоподібний ритм. Період статевого дозрівання часто супроводжується порушенням діяльності серця. Це зумовлено невідповідністю між збільшенням розмірів тіла, відставанням в розвитку аорти та перебудовою гормонального апарату організму. У дорослої жінки вага серця на 10-15% менша ваги серця чоловіка, а частота серцевих скорочень більша; систолічний тиск у жінок завжди вищий, ніж у чоловіків. Старечий вік характеризується зменшенням розмірів серця. Збільшення його розмірів обумовлене хворобами, частими в цьому віці. Між фібрилами серця відкладаються маленькі, неправильної форми жовто-коричневі жироподібні пігменти ядерця. Здатність міокарду до розтягування та скорочення значно знижується.
Висновки
труктурні особливості будови серця дозволяють виконувати основну його функцію – перекачування крові по кровоносній системі. Ритм серця дає змогу підтримувати високу працездатність протягом всього життя людини.
Серце характеризується складними механізмами регуляції, що пристосовують його до потреб організму.
Фіксація різноманітних проявів роботи серця дає можливість вчасно помітити відхилення від норми і попередити їх подальший розвиток.
З віком у будові серця виникають певні зміни, які позначаються на його діяльності.
Практичне значення даної роботи полягає у можливості застосування її у подальших теоретичних дослідженнях, тваринництві та медицині.
Список використаної літератури
рудная