1.2 Функціональні особливості печінки у дітей

Фізіологічна роль печінки дуже важлива і різноманітна. Найважливішими функціями є:

1) екскреторна і жовчоутворююча;

2) функція обміну (метаболізм);

3) захисна;

4) функція згортання крові і кровотворення.

Екскреторна і жовчоутворююча функція

Печінка є одним з головних екскреторних органів, оскільки близько 40% твердих речовин, що виділяються людським організмом, виводяться з жовчю. Частина виділених з жовчю речовин адсорбується назад в кишечник, а частина виділяється з фекаліями. Виділення жовчі починається вже у внутрішньоутробному періоді розвитку.

В постнатальному періоді у зв'язку з переходом на ентеральне живлення кількість жовчі і її склад зазнають досить значні зміни. Протягом першого півріччя, коли дитина одержує переважно жирову дієту досить часто виявляється стеаторея, що разом з обмеженою ліпазною активністю підшлункової залози пояснюється недоліком жовчних солей, утворюваних гепатоцитами. Особливо низька активність жовчеутворення у недоношених дітей: вона складає близько 10—30% жовчеутворення у доношених кінця 1-го року життя. У дітей є виражені вікові зміни вмісту жовчних кислот в жовчі.

Концентрація жовчних кислот в печінковій жовчі у дітей першого року життя висока, потім вона знижується до 10 років, а у дорослих знов збільшується. Ці вікові зміни концентрації жовчних кислот пояснюють частий розвиток синдрому згущування жовчі у дітей періоду новонародження.

Функція обміну.

Печінка грає дуже важливу роль в біоенергетиці, білковому, жировому і вуглеводному обміні. Вона також бере участь в обміні вітамінів і багатьох мінеральних речовин. Функціональні резерви печінки мають виражені вікові зміни. В пренатальному періоді формуються основні ферментні системи, що забезпечують адекватний метаболізм різних речовин. Проте до народження не всі ферментні системи достатньо зрілі. Вони дозрівають лише постнатальному періоді, причому наголошується виражена гетерогенність активності ферментних систем.

При цьому встановлена виразна залежність від виду годування. Спадково-запрограмований механізм дозрівання ферментних систем забезпечує оптимальний перебіг обмінних процесів при природному вигодовуванні. Штучне вигодовування стимулює більш ранній їх розвиток, одночасно виникають і більш вираженні диспропорції їх розвитку.

Ферментні системи печінки відносяться до системи життєзабезпечення. Тому справедливо розглядати їх залежно від швидкості наростання зростання і маси тіла, інтенсивність яких впродовж дитинства має виражені закономірності. Відомо, що швидкість росту найбільша у внутрішньоутробному періоді і в перші 3 місяці постнатального розвитку. Після цього темп зростання до кінця першого року життя дещо сповільнюється, а потім знов дещо збільшується.

Печінка і обмін білка.

Печінка займає важливе місце в накопиченні маси тіла, одна п'ята частина якої представлена білками. Разом з цим істотну роль печінка грає в амінокислотному обміні, забезпечуючи значною мірою поставку для новоутворених клітин організму необхідного набору амінокислот і одночасно звільняючи організм від проміжних і кінцевих продуктів розпаду.

На відміну від дорослої людини, для життєдіяльності організму якого має значення динамічна рівновага азотних речовин, у дитини для забезпечення його розвитку необхідний постійний синтез білків (пластичний обмін) і підтримка їх динамічної заміни.

Синтез білків.

Клітини печінки разом з синтезом власне печінкових білків забезпечують протеїнами плазму крові. В зв'язку з цим можна говорити про єдину систему: печінка —- кров. Гепатоцити синтезують повністю альбуміни, протромбін, проконвертин, фібриноген, а її ретикулоендотеліоцити — майже всі а-глобуліни (70—90%). В печінці утворюються білкові комплекси з жирами з вуглеводами а також білки — переносники ряду речовин.

Обмін амінокислот у печінці.

У дітей перетворення амінокислот в печінці протікає особливо, оскільки це забезпечує новоутворення нових білків організму. Якщо для нормальної підтримки життя доросла людина потребує 8 незамінних амінокислот (лейцин, лізин, метіонін, фенілаланін, треонін, триптофан, валін), то діти до 5—7 років мають потребу додатково і гістидин, а діти перших днів життя — додатково і в цистеїні. Глутамінутворююча функція печінки, відноситься до числа захисних систем організму від токсичного впливу аміаку, що нагромаджується, в результаті дезамінування амінокислот. Печінка і обмін ліпідів.

Печінка бере активну участь в обміні жирів. Ця роль печінки набуває особливого значення при парентеральному живленні, складовою частиною якого є жирові емульсії, що вводяться внутрішньовенне. Усередині гепатоцитів відбуваються також різні метаболічні процеси, найважливішими серед яких є процеси окислення тригліцеридів, утворення жирних кислот, холестерину, липопротеїнів, кетонових тіл, фосфоліпідів і різних тригліцеридів. Розщеплення тригліцеридів відбувається ліполітинчними ферментами з утворенням жирних кислот і гліцерину.

Утворення кетонових тіл.

Кетонові тіла — ацетооцтова, оксимасляна кислоти і ацетон — є проміжними продуктами катаболізму жирних кислот, а частково і деяких амінокислот (лейцин, тирозин, фенілаланін). В нормі утворення кетонових тіл незначне, і вони швидко виводяться з сечею.

Синтез холестерину.

Холестерин — високомолекулярний, вторинний, одноатомний, ненасичений спирт — є важливою складовою частиною клітини і служить початковим продуктом для біосинтезу жирних кислот.

Одним з основних місць синтезу холестерину є ендоплазматична мережа гепатоцитів. В печінці ж під впливом ферментів відбувається етерифікація холестерину. На добу в організмі дорослої людини утворюється 1 —1,5 г холестерину. У новонародженого вміст холестерину і