Тобто в утворені сечовини печінка теж має своє значення. Утворення сечовини в печінці було доведено Шредером (1882 р.) В дослідах з повним видаленням печінки у собак було зафіксовано досить різке зменшення вмісту сечовини в крові, сечі та тканинах. Утворення сечовини із продуктів білкового розпаду представляє один з найважливіших процесів організму. В той час, як деякі аміачні сполуки токсичні для організму, сечовина безпечна і притому легко виділяється нирками. Таким чином, печінка виконує велику роль, утворюючи кінцевий продукт білкового зворотнього метаморфозу. Печінка і обмін білірубіну.

У даний час встановлено, що добова продукція білірубіну в організмі людини складає в середньому 6,6±1,1 ммоль/кг/добу. Основним джерелом білірубіну является метаболіти гемоглобіну, що утворюються в ретикулоендотеліальних клітинах із старіючих еритроцитів.

Білірубін з кровоносних капілярів захоплюється васкулярним полюсом гепатоцита, причому концентрація жовчного пігменту, в клітині вище, ніж в крові, що притікає. Кінцевий етап метаболізму білірубіну здійснюється в цитоплазматичній мембрані біліарного полюса гепатоцита, де відбувається екскреція білірубіну в жовчні капіляри, що вимагає витрати енергії. Екскреція білірубіну має запас міцності 10, таким чином печінка може виділяти кількість білірубіну у 10 разів перевищуючи його продукцію у білірубіну в жовчі в 100 раз перевищує його вміст в крові.

Потрапляючи в жовчні капіляри білірубін разом з холестерином, жовчними кислотами, фосфоліпідами і білком утворює ліпопротеїдний комплекс. Білірубін може виділятися і у вільному вигляді.

Знешкоджуюча функція печінки

Печінка—один з головних органів, де відбувається знешкодження токсичних продуктів, які утворюються в ході проміжного обміну речовин, так і поступили в організм ззовні. В результаті постійного всмоктування з кишечника в печінку за системою ворітної вени потрапляють і продукти неповного гідролізу харчових речовин, і продукти бактеріального розщеплення, нерідко токсичні для організму. В результаті гниття білкових речовин утворюються індол, фенол і креазол, які знешкоджуються в печінці. Багато лікарських речовин також руйнуються в печінці. Механізм їх знешкодження здійснюється або шляхом хімічного перетворення в нетоксичні для організму з'єднання, або шляхом посиленого виведення.

В обміні вітамінів печінка виконує теж не останню роль. Вітамін А утворюється в печінці із провітаміну каротину, що надходить з їжею. Печінкові клітини продукують ензим-каротиназу, яка і перетворює каротин на дві молекули вітаміну А. Крім перетворення каротину у вітамін А печінці відбувається накопичення цього вітаміну. Біля 95% всієї кількості вітаміну, що знаходиться в організмі, зосереджено в печінці. Поклади вітаміну А піддаються впливу ряду фізіологічних та патологічних факторів. Так, вони збільшуються не тільки при їжі, багатій каротинами, але й при сильному споживанні жиру. Інсулін зменшує вміст вітаміну в печінці. Різні ураження печінкової тканини супроводжується різким та швидким зменшенням запасу вітаміну А, при цьому каротини більше не перетворюються у вітамін А.

В зв'язку з роллю, яку виконує цей вітамін в утворені зорового пурпура, є важливий взаємозв'язок між зором та функцією печінки. При важких захворюваннях печінки спотерігаються такі прояви авітамінозу вітаміну А, як куряча сліпота.

Вітамін ВІ його вміст в печінці в 10 разів вище (на 1 г ваги), ніж в м'язах. Як відомо він відіграє важливу роль при розкладі одного з продуктів розпаду цукру піровиноградної кислоти настільки, що при її накопичені в крові та тканинах, говорять про ступінь недостатності вітаміну В]. Вважають, що розклад піровиноградної кислоти відбувається саме в печінці. Наприклад, при дифузних ураженнях печінки спостерігається порушення ВІ - вітамінного обміну.

Вітамін С відіграє роль фактора, що сприяє глікогенізації печінки. При недостатній кількості вітаміну С в організмі вміст глікогену в печінці різко зменшується (Палладій, 1922 р., Меньшиков, 1936 р.), а при введені аскорбінової кислоти він підвищується (Альтенбургер, 1936 р.) За даними Волинського (1946 р.) аскорбінова кислота є впливовим фактором, що забезпечує фізіологічний стан печінки у відношенні її найважливіших функцій в обміні речовин.

Вітамін К залежить від функцій печінки: по-перше, для всмоктування його в кишечнику необхідна нормальна секреція жовчі, по-друге, в печінці відбувається утилізація вітаміну К і утворення протромбіна з його участю. За допомогою вітаміну підвищується зсідання крові.

У водному та мінеральному обміні печінка теж приймає участь. Перш за все вона може вбирати в себе надлишки рідини, їй властиво впливати на кількісне коливання мінеральних солей в крові та відношення між іонами. Печінка здатна до утримання аніонів хлору та бікарбонату.

При ураженнях печінки нормальна відповідність іонів в крові печінкової вени порушується, аніони перестають затримуватися; а порушення іонної рівноваги в крові не залишається без впливу на водообмін. Велику цікавість має відношення печінки до заліза.

При підвищеному розпаді еритроцитів в купферових клітинах відкладається залізо. Печінка також приймає участь у засвоєні заліза, що надійшло в організм з їжею, і перетворює його на потрібні для еритропоеза сполуки. Антибактерицидна та антитоксикаційна фунції

Але, крім багатьох метаболічних функцій, печінка виконує ще деякі важливі функції, які умовно називають захисними. Безумовно, що затримка деяких продуктів розпаду білків і жирів і перетворення їх в нетоксичні для організму сполуки можуть розглядатися з цієї точки зору. Але в більш загальному розумінні поняття "захисна функція" показує здатність цього органу поглинати самі різноманітні токсичні речовини та робити їх безпечними для організму.

Так, в печінці деякі отруйні метали та металоїди (ртуть, свинець, миш'як) частково переводяться в безпечні сполуки шляхом зв'язування їх нуклеопротеїдами.

Велика кількість речовин, особливо лікарських, що призначаються лікарем, та закінчуючи хімічними речовинами, що поглинаються з різних джерел, піддаються метаболічним перетворенням та детоксикації гепатоцитами. А в деяких умовах продукти