Гепатоцити також метаболічно перетворюють стероїдні гормони та алкоголь. При підсилені детоксикуючої функції гепатоцитів в них підвищується вміст компонентів гладенького ендоплазматичного ретикулуму.[2,14,20]

Важливу роль відіграє печінка у зв'язку з тим, що у її тканині відбувається затримка деяких мікроорганізмів, а також знешкодження інфекційних токсинів. В цьому відношенні відомі досліди Роже (1887). Введення сибіровиразкових бактерій кролям в периферичну вену викликало смерть всіх семи кролів через 38-72 год., в той час як введення тринадцяти кролям тієї ж дози в ворітну вену викликало загибель лише в трьох випадках. Цікаві і досліди Мануорінга та його співробітників, в яких вивчалася ступінь затримки мікробів окремими органами.

Виявилось, що в мозку фіксується 0.5% циркулюючих мікробів в крові, в легенях-6%, печінці -до 80%. Якщо ж в циркулюючу через печінку кров ввести культуру мікробів і прибавити деяку кількість імунної сироватки, майже всі мікроби затримуються печінкою. Затримка мікробів печінкою відбувається за рахунок здатності купферових клітин до фагоцитозу.

Розділ 3. Результати дослідження та їх обговорення

3.1 Особливості будови печінки у дітей.

До народження печінка у дитини є одним з найбільших органів. Вона займає 1/3 всього об'єму черевної порожнини, а її маса складає 4,38% маси тіла новонародженого. Печінка повністю займає праве підребер'я, значну частину лівого підребер'я і надчеревну область.

Ліва частка печінки до народження дуже масивна, що пояснюється її своєрідним кровопостачанням, і стикається з селезінкою. До 18 міс. розвитку ліва частка печінки зменшується і вже не стикається з селезінкою, тобто займає таке ж положення, як у дорослого. У новонароджених часточки печінки нечітко відмежовані. Гілки печінкових клітин розташовані компактними групами, не стикаючись ще з гілками ворітної вени.

У новонародженого капіляри розташовуються циркулярко, за винятком області в безпосередній близькості від печінкової вени, де вони мають радіальне розташування, як у дорослого. Фіброзна капсула печінки тонка, з ніжними колагеновими і тонкими еластичними волокнами. В області воріт печінки фіброзна оболонка товщає і разом з судинами проникає в паренхіму, де, розгалужуючись, складає сполучну тканину портальних полів.

У постнатальному періоді печінка продовжує рости, проте швидкість збільшення її маси відстає від маси тіла. Так, маса печінки подвоюється до 10—11 міс (маса тіла потроюється), до 2 — 3 років потроюється, до 7—8 років — збільшується в 5 разів, до 16—17 років — в 10 разів, до 20—ЗО років —в 13 разів, тоді як маса тіла збільшується в 20 разів( табл.1) . Таким чином, відносна маса печінки з віком зменшується, що зв'язане, із зниженням в онтогенезі загального рівня обміну речовин і біоенергетики.

У зв'язку з різним темпом збільшення, маси печінки і тіла у дітей перші 5—7 років життя край печінки завжди виходить з-під правого підребер'я і легко промацується. Звичайно він виступає па 2—3 см у дитини перших 3 років життя, а потім поступово зменшується. З 7-річного віку в спокійному положенні нижній край не пальпується, а по серединній лінії не повинен виходити за верхню третину відстані від пупка до мечовидного відростка.

Об'єм печінки в значній мірі залежить від її кровопостачання, оскільки печінка є одним з головних депо крові.

Таблиця 1. Маса печінки ( г) в залежності від віку.

Вік | Чоловік | Жінки | Вік | Чоловік | Жінки

Новонароджені | 134.3 | 136.5 | 6-7 | 660,7 | 603,5

0-3 міс. | 142,7 | 133,3 | 7-8 | 691,3 | 682,5

3-6 міс. | 184,7 | 178,2 | 8-9 | 808,0 | 732,5

6-9 міс. | 237,8 | 238,1 | 9-Ю | 804,2 | 862,5

9- 12 міс. | 293,1 | 267,2 | 10-11 | 931,4 | 904,6

1 — 2 років | 342,5 | 322,1 | 11—12 | 901,8 | 840,4

2-3 років | 458,8 | 428,9 | 12-12 | 986,6 | 1048,1

3-4 років | 530,6 | 490,7 | 13-14 | 1103,0 | 997,7

4 — 5 років | 500,6 | 559,0 | 14—15 | 1160,0 | 1209,0

5-6 років | 591,8 | 591,1

Об'єм крові складає приблизно 15% об'єму печінки. Близько 5% об'єму печінки у новонародженого припадає на частку кровотворних клітин. З віком їх кількість зменшується, але збільшується вміст печінкових клітин (з 55 до 85%). Решта об'єму заповнена за рахунок проміжного простору і зірчастих ретикулоендотеліоцитів .

У складі печінки у новонародженого міститься більше води (до 80% у 8-тижневому віці), ніж у дорослої людини (до 70%), але менше білка, жиру і глікогену. Лише з віком частка щільних речовин збільшується.

Основною функціонально-морфологічною одиницею печінки при мікроскопічному дослідженні є часточка. Хоча формування часточок відбувається в ембріональному періоді розвитку, проте остаточне їх диференціювання завершується лише в постнатальному періоді (до кінця 1-го місяця життя). Вважають, що в печінці міститься близько 500 000 часточок. Периферичні відділи печінкової часточки утворені дрібними гепатоцитами, які, як вважають, є камбіальними. Вони беруть участь в процесі регенерації і виконують роль пограничної пластинки, відділяючи паренхіму часточки від сполучної тканини портального поля.

Через пограничну пластинку у часточку проникають міжчасточкові вени системи ворітної вени і артеріоли печінкової артерії, виходять холангіоли, впадаючи в міжчасточкові печінкові протоки. Між гепатоцитами ї сполучною тканиною знаходяться простори Моля. Сполучна тканина у вигляді і колагенових волокон ретикулінів, а також базальних мембран синусоїдів, кровоносних судин і жовчних проток портального тракту у дітей дуже ніжна і лише у літніх людей утворює грубі волоконні сплетення.

У гепатоциті виділяють васкулярний і