ЕЛЕКТРОСОН
ЕЛЕКТРОСОН
Електросон — метод дії імпульсним струмом пере-важно постійного напрямку та низької частоти на головний мозок. Під впливом вказаної дії у хворих змінюється функціональний стан центральної нервової системи, виникає сон або дрімота.
Сучасні апарати для лікування електросном генерують імпульсні струми низької частоти, прямокутної форми, слабкої сили та малої тривалості імпульсу — найбільш фізіологічні та відповідають біострумам мозку людини у стані спокою чи сну.
Стан сну, що виникає під час процедури, подібний звичайному фізіологічному сну. Після виключення апарата у багатьох хворих "електричний" сон переходить у звичайний фізіологічний. Але під час електросну, на відміну від звичайного сну, відмічається стимулювання підкірково-стовбурової ділянки та гіпоталамо-гіпофізарних структур мозку, активується функція зовнішнього дихання, не підвищується функція парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи, більш виражена знеболююча дія. Апаратура
Існує декілька моделей апаратів: "Електросон-ІП", "Електросон-2", "Електросон-3", "Електросон-4Т"(мал.42), "Електросон-ЗС-10-05".
Є переносним транзисторним приладом, що генерує струм з частотою імпульсів 4-150 Гц при їх тривалості 0,5 мс. Максимальна амплітуда імпульсного струму — 10 мА, максимальне значення ДПС (додаткова постійна складаюча) — 0,5 мА. Не потребує заземлення. Тривалість циклу безперервної роботи — 8 годин.
На передній панелі розміщені наступні органи управління: клавіша
для переключення діапазону частот (1) (до 30 Гц і до 150 Гц), ручка для плавної установки частоти слідування імпульсів струму у кожному діапазоні (8), ручка (7), "струм пацієнта" для регулювання сили струму у ланцюгу хворого. На верхній частині корпуса знаходиться міліамперметр (3) для вимірювання амплітудної величини сили струму в ланцюгу хворого, а також регулятор (2) для встановлення стрілки амперметра на "нуль". Справа розміщено спеціальний блок з кришкою, на якій знаходиться клавіша вимикання мережі (6), кнопка "контроль" (5) і ручка "рівень" (4) для дозування та вимірювання ДПС з допомогою приладу. На лівій стінці корпуса є гніздо "пацієнт" для підключення маски з проводом хворого, на задній стінці - вилка для шнура мережі. На дні корпуса — запобіжник, прикритий кришкою.
Вмикання апарата. Вимикач мережі має бути у положенні "вимкнуто", вилку вставити у розетку, електроди та маску продезинфікувати.
Встановити ручки управління у слідуючі положення: вимикач мережі у положення "мережа", прогріти апарат 2-3 хв., стрілку вимірювального приладу встановити на "нуль" шляхом повертання рукоятки (2). Ручки "струм пацієнта" та "рівень" у крайнє ліве положення.
Фіксувати електроди на голові хворого, під'єднуючи їх до проводу, штекер якого вставити у гніздо на апараті. Подати струм на хворого: натиснути кнопку "контроль", ручкою "струм пацієнта" повільно збільшувати силу струму до призначеної величини — появи відчуття легкого (субпорогова величина) або вираженого (порогова величина) поколювання та незначної вібрації.
Вимкнення апарата. Після закінчення процедури ручку "струм пацієнта" повільно повернути проти годин-никової стрілки, доводячи силу струму до нуля; у тому ж напрямку повернути до кінця ручку "рівень"; клавішу вимикання апарата встановити у положення "вимкнено". Електроди для електросну мають спеціальну конст-рукцію у вигляді 4 металічних чашечок з нержавіючої сталі з двома отворами на дні. Електроди вмонтовано у гумові ремені, які закріплюють на голові у вигляді маски. Від лівого електроду, що розміщеному на соскоподібному відростку скроні, відходить електродний шнур, що закінчується маленькою вилкою, яка вставляється у відповідну розетку апарата, якою закінчується провід зі штекером, що з'єднує електроди з апаратом. Таким чином можна терміново від-ключити хворого від апарата. Металічні чашечки запов-нюють тампоном з вати або марлі, який змочений ізо-тонічним розчином хлориду натрію або теплою водою. Крім того, на закриті повіки кладуть гідрофільні прокладки з вати.
Методика та дозування електросну
На закриті повіки обох очей та на ділянку соскоподібних відростків скронь поза вухами розміщують гідрофільні прокладки з вати, змочені, як описано вище. На них накладають електроди-чашечки, заповнені вологими тампонами. Електроди, що на очах, під'єднують до негативного полюса апарата; електроди на сосцевидних відростках — до позитивного полюса (мал. 43).
При важкому перебігу патологічного процесу слід призначати струм низької частоти (2-20 Гц) та невелику тривалість його дії (20-30 хвилин). На ранніх стадіях захворювання краще засто-совувати великі частоти (80-140 Гц) та збільшувати три-валість процедури (40-60 хв.).
Таким чином, застосовується частота імпульсного струму від 2 до 150 Гц, тривалість процедури від 20 до 60 хв. Сила струму від 4 до 15 мА (індивідуально). Процедури про-водять щоденно, через день або через два дні з відпочинком 1 день.
На курс лікування — 10-20 процедур.
Транскраніальна електроанальгезія
Це лікувальна дія на шкірні покрови голови імпульсними струмами, що спричиняють знеболювання.
В основі лікування лежить селективне збудження імпульсними струмами низької частоти ендогенної опіоїдної системи стовбура головного мозку. Наслідком збудження є виділення з нейронів головного мозку Р-ендорфіну та енкефалінів. Крім анальгетичного ефекту транскраніальна електроанальгезія спричиняє ще судиннокорегуючий, репаративний, регенеративний, седативний, антиабсти-нентний, транквілізуючий ефекти.
Протипоказаннями для застосування даного методу є гострий боль вісцерального походження.
Апаратура: "Етрань -1,2,3"; "Трансаір", "ЛЕНАР" та "Бі-ЛЕНАР". В апаратах "ЛЕНАР" реалізована можливість зміни частоти та тривалості імпульсів.
У даній методиці використовують два режими дії:
низькочастотний (прямокутні імпульси напругою 10 В, частотою 60-100 імп. сек1 та тривалістю 3,5-4 мс, що слідують пачками по 20-50 імпульсів);
високочастотний (прямокутні імпульси постійні та змінні тривалістю 0,15-0,5 мс, напругою до 20 В, частотою 150-2000 імп. сек.1 .
Методика:
Використовується лобно-потилична методика розміщення електродів. Накладють та фіксують дві пари електродів у вигляді металічних чашечок з гідрофільними прокладками у гумовій манжетці. Лобні електроди під'єднують до катоду, ретромастоїдальні — до аноду (мал.).
Мал. Розташу-вання електродів при трапскраніальиій електроапалгезії:
1-чільний елек-трод (катод);
2 -сосцеподібний електрод (анод).
Після вибору