План.

Вступ

Основні завдання ендодонтії.

Анатомічні особливості будови кореневих каналів.

Техніка.

Вимоги до проведення інструментарої підготовки кореневих каналів.

Висновок.

Втсуп

Лікування ускладненого карієсу зубів — запалення пульпи зуба (пульпіту) та періодонта (періодонтиту) і донині є дуже важливою і одночасно складною проблемою стоматології. Це пов'язано зі значною поширеністю цих захворювань, великою кількістю ускладнень, несприятливих наслідків, тривалістю та складністю лікування. Лікуючи ці захворювання (пульпіт та періодонтит), лікар працює у межах дуже маленького простору — порожнини зуба та кореневих каналів. Для роботи використовують спеціальні інструменти малих розмірів, що можуть ламатися у разі неправильного маніпулювання ними. Така специфічність цих захворювань та методів лікування призвела до виділення їх у спеціальний розділ терапевтичної стоматології, який отримав назву "ендодонтія".

Власне під поняттям "ендодонт" (епсіосіопі;) розуміють комплекс тканин зуба, до якого входять пульпа та прилеглий до неї дентин. Ураховуючи характер та однотипність лікування захворювань пульпи та періодонта, клініцисти включають до цього поняття також апікальний періодонт, цемент, кортикальну пластинку альвеоли та її губчасту речовину, що оточує верхівку зуба. Таким чином, ендодонтія (епсіосіопгла) — це розділ терапевтичної стоматології, який висвітлює лікувальні втручання, методику та техніку маніпуляцій у порожнині зуба і кореневих каналах. Правильне виконання цих маніпуляцій є дуже важливим етапом лікування пульпіту та періодонтиту.

За своїм змістом ендодонтичні втручання відносять до мікрохірургічних. Тому для їх виконання важливе значення мають знання топографо-анатомічних особливостей будови порожнин зуба та кореневих каналів різних груп зубів, наявність якісного ендодонтичного інструментарію, знання сучасних технологій хірургічної та медикаментозної обробки кореневих каналів і методів їх пломбування. Таким чином, успіх лікування визначають уміння лікаря правильно вико-ристовувати ендодонтичний інструментарій, якісне володіння методикою препарування порожнини зуба, технікою механічної обробки та способами пломбування кореневих каналів.

Порожнина кожного зуба має своєрідну форму і в основному повторює форму коронки відповідного зуба. За однотипністю анатомічної будови порожнини зуба виділяють 4 основні групи: порожнини різців, іклів, премолярів та молярів. В однокореневих зубах (різцях, іклах) коронкова порожнина не має дна і безпосередньо переходить у досить широкий кореневий канал. Таку саму будову вона має в однокореневих премолярів. У премолярів, які мають два корені, є дно порожнини, проте воно може бути відсутнім у межах коронки у тому разі, якщо поділ на два канали відбувається поблизу верхівки кореня зуба. У молярів дно порожнини зуба добре виражене і на ньому чітко вирізняються устя . кореневих каналів. Склепіння порожнини зуба повторює форму різального краю (у фронтальних зубах) або жувальної поверхні відповідних зубів. У молодому віці на склепінні є виражені нерівності, що відповідають горбкам, зубцям та фісурам жувальної поверхні і різального краю. З віком вони згладжуються внаслідок відкладання вторинного дентину.

В основному кількість кореневих каналів відповідає кількості коренів, проте у премолярів верхньої щелепи їх може бути два. У нижніх молярах, як правило, буває два кореневих канали у мезіальних коренях. Форма, напрямок та розмір кореневих каналів в основному відповідають кореню, в якому вони проходять. Дуже часто кореневі канали мають дельтоподібні розгалуження у верхівковій частині, можуть часто утворювати додаткові канальці уздовж каналу. Такі дельтоподібні розгалуження каналу зустрічаються у 50-93 % всіх зубів. Ураховуючи це, нині основний магістральний канал кореня та його розгалуження часто об'єднують під назвою "система кореневого каналу".

До III типу відносять зуби, що мають два кореневих канали на всьому протязі довжини кореня і відкриваються на його верхівці двома окремими верхівковими отворами.

До IV типу відносять зуби, що мають один кореневий канал, який закінчується на верхівці двома (або навіть і більше) верхівковими отворами.

Порожнина верхнього центрального різця має долотоподібну форму і відповідає формі коронки зуба. Поблизу різального краю вона може мати вигляд здавленої у присінково-язиковому напрямку щілини. У дітей на склепін-ні можуть бути невеликі заглиблення відповідно до кутів ко-ронки та зубців різального краю. З боку піднебінної поверхні може бути невелика западина у ділянці проекції язикового горбка. Поступово звужуючись, порожнина зуба в ділянці шийки без різкої межі переходить у широкий округлої форми кореневий канал. У ділянці шийки зуба він розширений у присінково-язиковому напрямку, а в середній та апікальній верхівковій третині має округлу форму. Досить рідко зустрічають додаткові розгалуження в апікальній частині кана-лу, він закінчується на верхівці одним верхівковим отвором. Порожнина верхнього бокового (латерального) різця у коронковій частиш здавлена у присінково-язиковому напрямку і має вигляд щілини. На її склепінні є доб-ре виражені нерівності відповідно до форми різального краю. Порожнина також без різкої межі переходить у кореневий канал овальної форми. Інколи він може бути дещо витягну-тим у присінково-піднебінному напрямку. В апікальній ча-стині канал може розгалужуватись і закінчуватись одним або кількома верхівковими отворами.

Порожнина нижнього центрального різця в ко-ронковій частині має вигляд витягнутої у медіально-дисталь-ному напрямку щілини. На склепінні можуть бути заглиблен-ня відповідно до форми різального краю. Порожнина зуба, досить різко звужуючись (іноді набуваючи навіть клиноподібної форми), переходить у кореневий канал. Він має витягнуту в медіально-дистальному напрямку овальну фор-му і в подальшому переходить в округлу. Можуть досить рідко бути дельтоподібні розгалуження у ділянці верхівки кореня, апікальний отвір один. У боковому різці порожнина відповідає формі коронки і має вигляд вузької Щілини. На склепінні можливі заглиблення. Кореневий канал округлої форми, закінчується одним верхівковим отвором.

У верхніх іклів порожнина зуба має веретеноподібну форму з найбільшим діаметром у ділянці шийки. На склепінні є добре виражене заглиблення для рогу пульпи. Поступово звужуючись,