Реферат на тему:

Коклюш, паракоклюш.

Коклюш—гостра інфекційна хвороба, яка характеризується початковими нетривалими, незначними або помірними явищами загальної інтоксикації та своєрідним спазматичним кашлем, який закінчується відходженням в'язкого скловидного харкотиння, блюванням, рідко — мимовільним сечовиділенням і актом дефекації.

Етіологія. Збудник коклюшу — паличка Борде—Жангу, нестійка в навколишньому середовищі, дуже чутлива до дії високої температури, сонячного світла, висушування та дезинфікуючих засобів.

Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворий на типовий або нетиповий («звичайний кашель») коклюш протягом 25 днів від початку хвороби.

Шлях передачі інфекції — повітряно-краплинний. Радіус розсіювання інфекції обмежується двома метрами. Через те що викашляне хворим харкотиння в'язке, воно не розбризкується на найдрібніші частинки і не поширюється на великі відстані. Внаслідок нестійкості збудника коклюш не передається через третю особу та предмети, з якими стикався хворий.

Сприйнятливість до коклюшу загальна: хворіють діти всіх вікових груп. Заразитися коклюшем можна з першого дня життя. Найбільша кількість захворювань припадає на вік від 2 до 5 років.

Патогенез. Вхідними воротами інфекції при коклюші є верхні дихальні шляхи. Його збудник розмножується в основному в ділянці рефлексогенних кашльових зон, що призводить до тривалого подразнення рецепторів цієї ділянки і утворення в кашльовому (дихальному) центрі домінантного вогнища збудження. Результатом специфічної дії токсину палички коклюшу і утворення домінантного вогнища збудження в дихальному центрі є нетривалі зупинки дихання на висоті вдиху — інспіраторне апное. Клінічно така зупинка дихання проявляється приступом спазматичного кашлю. Наслідком його є порушення ритму дихання — гіпоксемія — гіперкапнія — порушення сталості внутрішнього середовища (порушення гомеостазу). Це зумовлює розлади обміну, ступінь яких перебуває в прямій залежності від частоти та інтенсивності приступів кашлю. Збудження з домінантного вогнища ірадіює на прилеглі центри (блювотний, судинно-руховий, тонічної іннервації гладеньких м'язів), що проявляється відповідною клінічною симптоматикою: блюванням, гемодинамічними розладами, ураженням гладеньких м'язів, зокрема функції сфінктерів. Тяжкість розладів оксигенації поглиблюється місцевим запальним процесом з появою в'язкого харкотиння у верхніх дихальних шляхах і рефлекторним спазмом м'язів цієї ділянки.

Клініка. При коклюші розрізняють такі періоди: інкубаційний, катаральний, період спазматичного кашлю і період завершення.

Інкубаційний період триває 3—15 днів, найчастіше 5—8 днів.

Катаральний період проявляється незначними at5o помірними явищами загальної інтоксикації, які зберігаються протягом 2—5 днів. Явищ загальної інтоксикації іноді зовсім немає. Характерним є короткочасне підвищення температури тіла. Тільки в деяких випадках спостерігається істотне підвищення температури тіла до 38—39 °С, головним чином у хворих немовлят. З'являється сухий кашель. У катаральному періоді нерідко буває нежить. Кашель стає дедалі частішим, змінюється його характер. Слід відзначити дві особливості кашлю в катаральному періоді, які можна використати у ранньому розпізнаванні коклюшу: а) переважно нічний кашель; б) після звичайного кашлю— блювання. Тривалість катарального періоду коклюшу — 3—14 днів.

Період спазматичного кашлю розвивається поступово, супроводиться типовим приступоподібним спазматичним кашлем. Він виникає раптово або після коротких передвісників (аури). Характерним для аури є відчуття тривоги, лоскотання в горлі, тиснення за грудиною. Приступ спазматичного кашлю складається з серії видихальних кашльових поштовхів, відділених від наступної серії таких самих кашльових поштовхів глибоким свистячим вдихом (реприз). Протягом приступу кашлю може бути кілька репризів. Закінчується приступ відкашлюванням в'язкого скловидного харкотиння, часто — блюванням. Під час приступу кашлю досить характерним є зовнішній вигляд хворого: обличчя одутле, ціанотичне, шийні вени набрякають, очі наливаються кров'ю, язик до краю висовується назовні, кінчик його загинається догори. Тяжкий приступ кашлю, крім блювання, супроводиться мимовільним відходженням сечі, газів, калу. Приступи кашлю при коклюші бувають переважно вночі. Вони можуть провокуватися різноманітними зовнішніми подразниками: кашлем іншої дитини, побаченим медичним інструментом, появою медичного персоналу тощо. З діагностичною метою приступ кашлю можна викликати, натискуючи шпателем на корінь язика.

Навіть при частих приступах кашлю у хворих на неускладнений коклюш загальний стан, як правило, залишається задовільним. Температура тіла нормальна. При легкому перебігу коклюшу не змінюється і зовнішній вигляд хворого. При частих та інтенсивних приступах кашлю і в проміжках між приступами зовнішній вигляд хворого змінюється: обличчя одутле, повіки набряклі, у тяжких випадках спостерігається набряк усього тіла. На шкірі обличчя, та верхньої частини тулуба можуть бути точкові геморагії. Коклюшу властиві субкон'юнкгивальні крововиливи та виразка на вуздечці язика (виникає в результаті механічного тертя вуздечки язика гострим краєм нижніх різців). Тривалість періоду спазматичного кашлю різна — 2-10 тижнів, найчастіше — 4-6 тижнів.

У період завершення кашель поступово втрачає спазматичний характер. Харкотиння стає слизово-гнійним, легше відкашлюється. Поступово зникають усі симптоми хвороби. Цей період триває 2—4 тижні.

У стадії завершення коклюшу або після ліквідації всіх його клінічних проявів внаслідок впливу різноманітних факторів (наприклад, нашарування гострої респіраторної вірусної інфекції) можуть бути рецидиви спазматичного кашлю. Це — центральний домінантний кашель. В епідеміологічному відношенні такі хворі небезпеки не становлять.

Клінічні форми. Розрізняють типовий та атиповий коклюш. Типовий має три ступені тяжкості: легкий, середньотяжкий та тяжкий. Тяжкість коклюшу визначається кількістю та інтенсивністю приступів кашлю. При легкій формі приступи кашлю спостерігаються 10—15 разів на добу, тривають вони недовго. При середньотяжкій формі кількість приступів становить 15—25 на добу; приступи коклюшу тяжкі та тривалі, супроводяться ціанозом, блюванням. При тяжкій формі приступи кашлю виникають загальний ціаноз, блювання, порушення ритму дихання.

Іноді із зупинкою дихання різної тривалості; приступів може бути 50—60 на добу.

Серед атипових форм коклюшу виділяють: стертий (тривалий звичайний) кашель та абортивний (припинення процесу на ранніх етапах хвороби).

Коклюш у немовлят має деякі особливості. Незважаючи на тяжкий перебіг, у