Епідеміологія паракоклюшу така сама, як і коклюшу. Перенесений коклюш та імунізація АКДП-вакциною створюють певну стійкість до паракоклюшу, але повного перехресного імунітету не дають.

Дитина, яка перехворіла на коклюш, як і щеплена АКДП-вакциною, може захворіти на паракоклюш. Хворіють переважно діти від 2-до 10 років. Індекс контагіозності 0,3—0,42.

Патогенез паракоклющу такий самий, як і коклюшу. Переважання легких форм хвороби зумовлюється властивостями збудника паракоклюшу.

Клініка. Інкубаційний період триває 7—15 днів, найчастіше 10—11 днів. Початковий період характеризується незначними катаральними явищами або проходить безсимптомно. Основним проявом паракоклюшу є кашель, який триває 3 тижні і більше. У деяких випадках кашель такий, як і при коклюшу — з репризом та блюванням.

Ускладнення спостерігаються рідко, переважно у вигляді пневмонії.

Діагноз паракоклюшу визначають на підставі даних єпідеміологічного анамнезу, клінічної картини хвороби (тривалий кашель) та бактеріологічних досліджень— виділення палички паракоклюшу з носоглотки. Допомогти в діагностиці можуть і седилогічні реакції (аглютинації, зв'язування комплементу, гемаглютинації). Для діагностики паракоклюшу перспективним б метод імунофлуоресцепції.

Лікування паракоклюшу симптоматичне. У разі легкого перебігу хвороби призначати антибактеріальні препарати, особливо антибіотики, немає потреби.

Профілактика паракоклюшу полягає в ізоляції хворого строком не менш як на 15 днів.

Питання про специфічну профілактику досі ще не вирішене.