мозку і, навпаки, надмірні фізичні навантаження, перенапруження можуть

бути причиною негативного впливу як на опорно-руховий апарат, так і на ЦНС. (14).

Кісткова система. Фізичні вправи, заняття спортом впливають на ріст трубчастих кісток до закриття (осифікації) зон і ліній росту. Як відомо, зони росту закриваються на плечовій кістці у віці 13-14 років, в ліктьовому сугло-бі в 15-17 років, в колінному суглобі до 20 років. На деяких кісках поясу верхньої кінцівки до 25-річного віку ще замітні епіфізарні лінії. Тому вплив фізичних вправ на ріст нижніх кінцівок, розвиток плечового поясу і ріст верхніх кінцівок теоретично може здійснюватися тривалий час.

До цього часу ще не доказано збільшення росту тіла у зв’язку із занят-тями фізичними вправами. Одні автори вважали, що гімнасти дещо відріз-няються від інших спортсменів більш високим ростом. Це на їх думку, ре-зультати впливу систематичних занять фізичними вправами. Інші не підтвер-джують ці дані. В той же час треба відмітити, що для окремих видів спорту характерними являються визначені типи тілобудови і співвідношення макро морфологічних ознак і функціональних особливостей. Однак це перш за все внаслідок відбору, а не формування ознак у результаті впливу фізичних вправ. Однак, є дослідження в яких показано, що на розвиток грудної клітки (її ширина, діаметр) можуть впливати заняття фізичними вправами. Ці дані

мають велике значення, якщо вважати, що в теперішній час, коли ріст і роз-виток молоді піддані акселерації, ціленапрямлені, систематичні, методично правильно організовані заняття фізичними вправами можуть впливати на формування окремих макро морфологічних і функціональних ознак і тим самим сприяти гармонічному розвитку тіла, організму в цілому. (5, 13, 32).

В спеціальній літературі немає даних про вплив фізичних вправ на при-ріст товщини кісток. Хоча на рентгенограмах в місцях приєднання сухожиль до кісток, у зв’язку з постійною тягою при роботі скелетної сумкулатури, відмічається помітна осифікація периросту і сухожилля. Це особливо часто зустрічається в місці приєднання м’язів великобедрової кістки до її внут-рішньої поверхні із-за значного їх напруження при бігу і стрибках. (15).

Існуюча асиметрія тіла використовується для підвищення спортивних

досягнень. У ѕ людей ліва нога довша від правої (різниця досягає в серед-ньому 0,8 см). Антропометричні дослідження показують, що у стрибунів в висоту частіше довша нога (тобто великий важель) являється по-

Штовховою. У футболістів, навпаки, при обробці м’яча і ударах по ньому

Частіше використовується коротша нога, так як менша довжина важеля до-

Зволяє швидше виробляти необхідні рухи, в той час як довша нога являється опорною.

У більшості людей права рука довша на 1 см і важча лівої. При цьому права частина плечового поясу опущена дещо нижче лівої. У фектувальщиків

ще більше усугубляється ця різниця в положенні над плечей, у зв’язку з чим в період росту і розвитку організму необхідно особливу увагу приділяти ко-

регуючим вправам. (14, 19).

М’язева система. Фізичні вправи сприяють збільшенню об’єму м’зевої маси. Це досягається завдяки потовщення і укріплення кожного м’язевого волокна. При цьому, як відомо, кількість м’язевих волокон не збільшується, не відбувається формування нових м’язевих волокон і зберігається, таким чином, біологічна цінність в організмі. Оскільки у осіб астенічної тіло будови збільшення м’язевої маси у зв’язку з регулярними треніровками виражено в значно меншій мірі, ніж в осіб атлетичної тіло будови, то можна стверджу-вати, що у більшій мірі гіпертрофія мускулатури взагалі зумовлена гене-тично і в меншій мірі залежить від виду і характеру біологічного подраз-нення. Тим не менш слід відмітити, що найбільша гіпертрофія м’язу дося-гається при максимальному його напруженні; в той час як напруження м’язу протягом одного дня всього тільки в 1/5 максимальної сили призводить, навпаки, до замітного зменшення його об’єму. За даними І.А.Аршавського (1967), інтенсивність кровопостачання м’язів буває більш вираженою в тих м’язах, які раніше починали відчувати велике навантаження. Значно наро-щується сухожильний компонент м’язів, що посилює прикріплення м’язів до кісток і підвищує коефіцієнт корисної дії до 14-15 років. Розвиток сухожи-льного м’язевого і звязочного апарату досягає висого рівня. В цей же час відмічається збільшення загальної маси м’язів. Поряд із збільшенням маси м’язів змінюється діаметр м’язевих волокон і збільшується їх товщина. В 14-15 років м’язи за своїми властивостями вже мало відрізніються від м’язів дорослих людей. Внаслідок чого збільшується сила м’язів і здатність їх до довготривалої роботи (20, 21). Нестача кисню стимулює гіпертрофію м’яза, так що чиста статистична робота (наприклад, довготривале утримання грузу) скоріше веде до гіпертрофії, ніж динамічна робота. Однак, такий гіпертро-фований м’яз не еластичний і задавлений, тому для спортивної діяльності, не дивлячись на його великий об’єм і масу, мало придатний. Сама по собі гіпертрофія проявляється не в процесі вправ, а в наступному періоді. Однак відносно менша кількість рухів, що виконує важкоатлет на треніровці з мак-симальною силою, краще сприяє потовщенню м’язів, ніж більша кількість рухів легкоатлета-марафонця, що виконуються з незначною м’язевою силою. Фізичні навантаження на витривалість сприяють формуванню тонких м’язів з малим вмістом води і жиру. Швидкісно-силові вправи сприяють форму-ванню добре вираженого м’яза з еластичною тканиною. Для якості швид-кості велике значення має сила, з якою м’яз скорочується і, крім того здат-ність його до розтягування, що дозволяє повністю використовувати його довжину. Якість швидкості, сили і витривалості м’яза поліпшуються в про-цесі фізичних вправ у визначеному поєднанні і взаємозалежності. Тому для гармонічного фізичного розвитку необхідно рівномірно тренувати всі три якості (швидкість, сила, витривалість) ще до вузької спеціалізації в будь-якому виді спорту.(14, 20, 21).

Суглоби.