вона від форми хребта, рівномірності розвитку і тонусу мускулатури торсу. Розрізняють поставу правильну, сутулу, кифотичну, лордотичну і випрямлену.

Для визначення постави проводять візуальну оцінку тіла в фас і профіль. Оцінюють положення лопаток, рівень плечей, положення голови. Спостере-ження доповнюються інструментальним вимірюванням глибини шийного і поясничого вигинів і довжини хребта за методом Ковальової. З цією метою до дитини, яка стоїть в привичній позі, приставляють ззаді антропометр так, щоб він був в строго вертикальному положенні і доторкався хребта в одній точці. Лінійкою вимірюють відстань від антропометра до остистого відрост-ку УП шийного хребця і до найбільш глибокої частини поясничої кривизни. Довжину хребта вимірюють таким чином. Дитина стоїть в стійці “смірно’, антропометр становлять ззаді і паралельно середньої лінії тіла, але не дотор-каючись хребта; з допомогою поперечної лінійки вимірюють висоту стояння верхньої точки хребта (найбільш низько прощупупуюча кісткова точка чере-па вздовж серединної лінії) і його кінця (кінець копчика); різниця між висо-тою стояння цих точок і складав довжину хребта. Одержані цифрові показ-ники глибини шийної точки і поясничого вигину порівнюють із даними таблиці для визначення видів постави (табл.14)., враховуючи при цьому стать дитини і довжину хребта.

2.2.Додаткові методи дослідження.

Найпоширеніший метод – ренгенографія, яка дозволяє визначити ано-малії розвитку кісток, запальні, пухлинні, дегенеративні процеси, зменшення щільності кісток.

Допоміжне значення мають такі методи, як ультразвукове обстеження, сканування та магнітно-резонансна топографія.

Можна використовувати такі методи, електроміографія – метод біолек-тричної активності м’язів; хронаксиметрія – метод визначення мінімального проміжку часу від нанесення електроподразнення до скорочення м’яза.

Всі вимірювання проводять в одних і тих же умовах, в першій половині дня через 2-4 год після прийому їжі, без верхнього одягу і босоніж, в теплому приміщенні (медичний кабінет, медпункт).

Об’єкт дослідження: ріст і розвиток опорно-рухового апарату дітей різного віку.

На кожного учня заповнювалась окрема карточка, в якій вказувались: календарний вік, стать і досліджувані показники. Отримані антропометричні показники оброблені статистично, виведені середні величини, які занесені в таблиці.

Розділ 3. Результати дослідження та їх обговорення.

3.1.Результати досліджень.

Завданням нашої роботи проведеної в 2005-2006 навчальному році було вияснити вплив фізкультури і спорту на ріст і розвиток опорно-рухового апарату у дітей від 3 до 17 років, також стан постави у дітей і особливості її порушень. Робота проводилась на базі чотирьох шкіл і трьох дитячих садків

м.Івано-Франківська. Дані медичного обстеження опорно-рухового апарату для роботи взяті з міської поліклініки м.Іванло-Франківська кабінету ортопеда.

Методика нашої роботи була така: спочатку було проведено антропомет-

ричні вимірювання таких показників: маса, ріст, окружність грудної клітки, ширина плечей, довжина тулуба спереді (від яремної ямки до лобкової лінії), довжина тулуба ззаді (від 7-го шийного хребця до міжсідничої складки), довжина хребта. Проводився клінічний огляд учнів з участю ортопеда, травматолога, хірурга.

Методика і техніка всіх антропометричних вимірювань була строго стандартизована і відповідала загальноприйнятій. Крім того, нами було визна

чено показники сили кисті рук з допомогою динамометра Матьє-Коллена. Вимірювання проводились нами завжди в один і той же час (в ранкові годи-ни) одними і тими ж інструментами. Всі антропометричні вимірювання про-водились два рази: в жовтні 2005 року та в березні 2006 року. З кожної вікової групи частина дітей не займалась фізкультурою взагалі або інколи.

При дослідженні стану опорно-рухового апарату використовувалися методи соматоскопії, де визначали поставу, форму грудної клітки, форму ніг.

3.1.1. Вплив корегуючих занять на опорно-руховий аппарат дітей дошкільного віку.

Нами було виміряно дітей трьох дитячих садків м.Івано-Франківська. Було виміряно основні показники: ріст, масу, обхват грудної клітки. Перші вимірювання проводились в жовтні 2005 року. Було виміряно 12 хлопчиків

і 25 дівчаток трьох років, 17 хлопчиків і 21 дівчину чотирьох років, 29 хлоп-

чиків і 27 дівчаток п’яти років, 30 хлопчиків і 24 дівчинки шести років. Се-редні показники антропометричних вимірювань занесені у таблицю 1. Також був проведений огляд цих дітей ортопедом. Було виявлено, що в багатьох дітей існує порушення постави: зведені плечі, сутулість, криловидні лопатки, сколіотична постава, збільшення поперекового лордозу, ущільнення стопи. В більшості випадків ці ознаки поєднувались одні з одними. Частота і характер порушень постави у хлопчиків і дівчаток були приблизно одинакові.

У трьохрічних дітей не було виявлено відхилень в поставі. Із 38 дітей чотирирічного віку тільки у 7 були помічені дуже невеликі порушення поста-ви. У дітей 5-6 років порушення постави зустрічались досить часто, при цьому розрповсюдження і вираження їх наростали від 5 до 6 років. Ці дані наведені у таблиці 2.

Більшість дітей були практично здорові, що давало їм змогу займатись фізичною культурою. Для цього був збільшений час занять по гімнастиці з 5-6 хвилин до 10-12 хвилин. При цьому було збільшено тривалість бігу з 15-20

секунд до 20-30 секунд (відповідно для середньої і старшої групи). Замість 2-3 вправ, що давались колись дітям, тепер їм давали 4-5 вправ для різних груп

м’язів (з повторенням кожного по 5-6 разів).

Також з групою дітей (40 осіб) проводились додаткові заняття по гімнас-

тиці із спеціальним підбором вправ, що коррегують поставу (табл. 3). Інші

Діти такого ж віку умовно склали другу групу, що використовувались для контролю ефективності цих занять. Заняття для дітей 1 групи проводились три рази на тиждень після денного сну протягом 15-20 хвилин. При прове-денні цих занять вихователі враховували, що об’єктом впливу профілактич-ної гімнастики повинен бути цілий організм дитини, а не окремі групи м’язів, так як коррегуючі вправи, що покращують роботу серця, легень, посилюють обмін речовин і підтримують