Дозоване фізичне навантаження збільшує засвоєння глюкози, поліпшує кровообіг, сприяє схудненню, що призводить до швидкого зниження рівня глюкози в крові та підвищення чутливості до інсуліну. Сумарний ефект систематичних фізичних навантажень може зумовити підвищення толерантності до вуглеводів, зменшення добової дози цукрознижувальних засобів. Дозоване фізичне навантаження займає чільне місце в терапії цукрового діабету. Воно доповнює цукрознижувальну дію лікарських засобів, поліпшує мікроциркуляцію, підвищує якість життя хворих.

Цукрознижувальна фармакотерапія. Історія сучасної терапії цукрового діабету пероральними цукрознижувальними засобами нараховує близько 50 років. В Україні зареєстровано та застосовується 5 груп гіпоглікемізувальних препаратів, що були ведені в практику протягом останніх десятиліть.

Вимоги до пероральних цукрознижувальних препаратів, це: достатня цукрознижувальна дія; добра переносимісь, мінімальний ризик розвитку вторинної сульфаніламідорезистентності, запобігання розвитку діабетичних ускладнень.

Основні групи пероральних

цукрознижувальних засобів:

Похідні сульфонілсечовини

Бігуаніди

Засоби, що знижують абсорбцію глюкози в кишках

Постпрандіальні стимулятори секреціїінсуліну короткої дії

Препарати, що потенціюють дію інсуліну.

Похідні сульфонілсечовини

До цієї групи входить близько 20 препаратів з різними клініко-фармакологічними характеристиками. Експерти ВООЗ рекомендують 7 препаратів цієї групи.

Механізм дії. Похідні сульфонілсечовини прискорюють і збільшують секрецію інсуліну, підвищують доступність його в тканинах. Виділяють два основні ефекти препаратів сульфонілсечовини: панкреатичний та екстрапанкреатичний. Панкреатичний ефект полягає у зв’язуванні рецепторами сульфонілсечовини плазматичних мембран інсулоцитів, блокуванні залежних від АТФ каналів транспорту калію, посиленні транспорту калію через клітинну мембрану. При цьому гранули інсуліну переміщуються до поверхні інсулоцитів, відбувається екзоцитоз інсуліну. Екстрапанкреатичний ефект похідних сульфонілсечовини полягає в зниженні інсулінорезистентності шляхом активації рецепторів до зв’язування з інсуліном та посилення клітинних функцій, що залежать від нього.

Показами до призначення є цукровий діабет типу 2 в літньому віці без схильності до кетозу, цукровий діабет з нормальною або дещо підвищеною масою тіла для проведення інсулінотерапії на тлі досягнення компенсації та відсуткості кетозу.

Найменш активним препаратом є толбуамід, який має найкоротшу дію. Його призначають особам літнього віку з невираженою декомпенсацією захворювання. Хлорпротамід діє протягом доби, тому вживають його один раз, що значно підвищує ризик гіпоглікемії. Найчастіше в практиці застосовують препарати сульфонілсечовини ІІ генерації, серед яких призначають переважно Глібенкламід (Манініл) (1-3 рази на добу). Гліклазид (Діабетон) має також ангіопротекторну дію, нормалізує агрегаційну та адгезивну здатність тромбоцитів. Перспективним є препарат ІІІ генерації – Глімепірид (Амарил), лікувальні властивості якого грунтуються на феномені реалізації взаємодії активної речовини з рецептором. Завдяки більшій впорядкованості і спорідненості до рецептора він економно діє на інсулярний апарат острівців.

Побічними, реакціями, які можуть виникнути це гіпоглікемічні стани, перебіг яких характеризується рецидивами з переважанням неврологічної симптоматики. Препарати сульвонілсечовини можуть спричинити негаивний вплив на печінку, нирки, кров. Можливі алергічні реакції, ендокринні та тератогенні порушення. Все це вимагає постійного контролю та максимально адекватного підбору препаратів.

Бігуаніди, як препарати для лікування цукрового діабету І типу будуть розглянуті.

Препарати, які уповільнють абсорбцію глюкози в кишках

До цієї групи відносять препарати акарбозу та гуар гум, які забезпечують зниження постпрандіальної глікемії

Акарабоза (Глюкобай) сповільнює розщеплення моносахаридів до вуглеводів у тонкій кишці, знижує швидкість надходження глюкози у кров і рівень посталіментарної глікемії. За умов тривалого застосування вона знижує рівень глікованого гемоглобіну, загального холестерину та тригліцеридів, гіперінсулінемією. Акарабоза ефективна, якщо в дієті переважають складні вуглеводи. Сповільнене травлення вуглеводів під впливом акарбози призводить до підвищеного їх надходження в дистальні відділи тонкої кишки і в товсту кишку, де вони руйнуються кишковми бактеріями, що спричинює інтенсивне газоутворення.

Гуар гум (Гуарем) являє собою смолу, яка після вживання утворює гелеподібну субстанцію та гальмує всмоктування вуглеводів і жирів.

Найчастішими побічними реакціями є діарея, метеоризм, біль у животі.

Постпрандіальні стимулятори секреції інсуліну

До цієї групи належать лікарські цукрознижуваьні засоби з інсулінотропною дією різної будови: похідне карбамоїлбензойної кислоти Репаглінід (Старлікс).

Старлікс призначають хворим на цукровий діабет типу 2, в яких неможливо досягти компенсації захворювання шляхом дієтотерапії та дозованого фізичного навантаження. Препарат можна призначати пацієнтам літнього віку з наявністю серцево-судинних ускладнень, уражень внутрішніх органів, при непереносності метформіну, порушенні функції печінки і нирок та підвищеному ризику гіпоглікемії. Протипоказано призначення препарату при цукровому діабеті типу 1, кетоацидотичних станах, вагітності та лактації, за наявності гіперчутливості до інгредієнтів.

Препарати, які потенціюють дію інсуліну

Ця група пердставлена тіазолідиндіонами – новим класом пероральних протидіабетичних засобів, які знижують зезистентність до інсіліну шляхом поліпшення периферійної утилізації глюкози. Пі впливом цих препаратів знижуєься рівень базальної та постпрондіальної глікемії, глікованого гемоглобіну, тригліцеридів. Побічним ефектом є ураження печінки. В Україні зареєстровано препарат розиглітазон (Авандія). Його можна призначати пацієнтам літнього віку, з порушенням функції нирок.

Фітотерапія цукрового діабету

Відомо близько 150 лікарських рослин із цукрознижувальною дією. Це лікарські рослини, які містять глікозиди, алкалоїди, сапоніни, глюкани. Так, із чорниць виділено міртилін, з кореня женьшеню – гінзенін.

Біологічно активні речовини рослинного походження, що мають цукрознижуваьну дію, називають глікокінінами. Вони мають небілкову природу, не руйнуються в травному тракті; їх можна вживати всередину.

Фармакотерапія захворювання пацієнта

Режим: палатний

Стіл: №3

Rp: Indapi 0,0025

D.t. in caps

S: по 1 капсулі, всередину, зранку

Rp: Enapi 0,005

D.t.d №20 in tab.

S по 1 т 2 р/д, всередину

Rp: Metformini hydrochloride 0,5

D.t.d №50 in tab

S: по 1 т х 2 р/д, всередину, під час їди

Rp: Lovastatini 0,02

D.t.d. 10 in tab.

S: по 1 т 1 р/д, всередину, ввечері, після їди

Rp: Aspecardi 0,1

D.t.d. №10 in tab.

S: по 1 т 1 р/д, всередину, ввечерi

Rp: Berlitioni 300 OD

D.t.d. №30 in caps

S: по 1 к. 2 р/д, всередину

Обгрунтування застосування досліджуваного препарату

Для лікування цукрового діабету ІІ типу використовують цукрознижуючі препарати. Але оскільки у пацієнтки, супровіднім є ожиріння, препаратом вибору