ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. Огляд літератури

1.1.Особливості органу слуху у ссавців

1.2.Будова і функції органу слуху у новонароджених

1.3.Фізіологія органу слуху у дітей і дорослих

Розділ ІІ. Матеріали та методи дослідження

2.1.Психоакустичний метод аудіометрії – дослідження слуху за допомогою живої мови

2.2.Ознайомлення з слуховим паспортом людини

Розділ ІІІ. Результати дослідження та їх обговорення

3.1.Характеристика захворювань органу слуху у пацієнтів Тисменицької поліклініки

3.2.Вік та захворювання органу слуху у пацієнтів, які знаходяться на обліку Тисменицької поліклініки

3.3.Хворобливість у дітей, які знаходяться на обліку Тисменицької поліклініки

3.4.Хворобливість у дорослих, які знаходяться на обліку Тисменицької поліклініки

3.5.Результати дослідження слуху за допомогою живої мови (психоакустичний метод аудіометрії) у дорослих та дітей з приводу захворювань органу слуху

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Актуальність теми.

Вивчення слуху у людини є актуальною проблемою сьогодення. Здатність сприймати звуки є дуже важливою функцією людини і тварин. У людини, як і в усіх хребетних вухо виконує функції слуху й рівноваги тіла.

Організм людини в своєму розвитку проходить три етапи: еволюційний, стабільний та інволюційний. Від моменту народження до 18-21 років організм переживає еволюційний етап.

Після народження дитини темпи її росту порівняно з внутрішньоутробним періодом знижуються, але розвиток органів і систем докорінно якісно змінюється. Це передусім пов'язане з тим, що зовнішнє середовище, на відміну від первинного, внутрішньоутробного, мінливе й справляє сильний вплив на організм новонародженого. Від цього часу починається його адаптація до навколишнього середовища, яка триватиме протягом усього життя людини. Якщо у внутрішньоутробному стані в адаптації зародка й плоду до внутрішнього середовища материнського організму беруть участь спадкові механізми, то після народження дитини до них приєднуються й набуті механізми, внаслідок чого й відбуваються дуже складні перетворення в організмі.

Еволюційний етап характеризується перевагою розмноження клітин над їх руйнуванням. На цьому етапі маса тіла людини порівняно з новонародженим збільшується в 20-25 разів. У постнатальний період показники фізичного розвитку (зріст, маса тіла, розміри окремих його частин і пропорції) в різні періоди еволюційного етапу змінюються по-різному. Так, у період раннього дитинства (1-3 роки), а також у віці 5-7 років і в період статевого дозрівання (12-15 років) спостерігається посилений ріст дитини, а між цими періодами, навпаки, – посилений розвиток (диференціювання) тканин, органів і в цілому всього організму. Циклічність – одна з основних закономірностей еволюційного етапу.

Стабільний етап онтогенезу характеризується зрівноваженістю процесів утворення та руйнування клітин і збереження маси й розмірів тіла та його окремих частин. Припинення росту тіла свідчить про те, що настала зрілість. У цей період маса наростає, в основному за рахунок жирової тканини, хоча при спортивних тренуваннях вона може збільшуватися й за рахунок м'язової маси.

Інволюційний етап онтогенезу характеризується перевагою руйнівних процесів над утворювальними, а тому спостерігається зменшення маси тіла та його розмірів. На цьому етапі відбувається старіння організму. Старість – не хвороба, але, як правило, вона розвивається й перебігає на фоні різних захворювань. Згідно з молекулярною гіпотезою В.В. Фролькіса, старіння організму настає внаслідок змін, передусім у генетичному апараті. Під час старіння затухають процеси самовідновлення білків – спочатку настають кількісні, а пізніше й якісні зміни в обміні білків. Особливу роль у розвитку старіння організму відіграє дегенерація нервових клітин центральної нервової системи.

Однією з важливих закономірностей росту й розвитку є поступовість і необоротність. Людина в своєму розвитку проходить ряд етапів – один за одним. Крім того, й процес росту, й процес розвитку характеризуються однонаправленістю. Якщо відбувся один етап росту і розвитку організму, то вдруге повторитися він ніколи не зможе.

Процеси росту й розвитку, як і процес старіння, в різних органах і системах відбуваються відносно одночасно, однак перебіг може бути різної інтенсивності (гетерохронно). Особливо помітно порушується синхронність росту й розвитку організму на еволюційному та інволюційному етапах. Дисгармонійність у розвитку дітей іноді проявляється в разі акселерації.

Вивчення анатомічних особливостей органа слуху має не лише теоретичне, але й велике практичне значення, бо саме значення морфологічних змін його протягом онтогенезу дозволяє вірно трактувати дані клінічного обстеження.

Отже, актуальним є вивчення зміни будови органу слуху у ссавців на стабільних і інволюційних етапах онтогенезу.

Об’єктом дослідження роботи є орган слуху людини Ї вухо.

Мета роботи – вивчити будову і функцію органу слуху на етапах онтогенезу.

Завдання

1. Оволодіти психоакустичним методом аудіометрії – дослідження слуху за допомогою живої мови.

2. Вивчити особливості будови і функції органів слуху у ссавців.

3. Познайомитися з етапами онтогенезу у людини.

4. Порівняти будову і функції органу слуху у новонароджених дітей і дорослих.

5. Вивчити хворобливість органу слуху у дорослих та дітей хворих, які знаходяться на диспансерному обліку Тисменицької поліклініки.

6. Дослідити функцію органу слуху у дорослих та дітей, які знаходяться на обліку Тисменицької поліклініки.

РОЗДІЛ І

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 ОСОБЛИВОСТІ БУЛОВИ ОРГАНУ СЛУХУ У ССАВЦІВ

У людини, як і в усіх хребетних, вухо виконує функції слуху й рівноваги тіла, що найкраще розвинулося у ссавців.

Вухо складається із зовнішнього, серед-нього та внутрішнього вуха, де розташо-ваний присінково-завитковий орган.

Зовнішнє вухо

Зовнішнє вухо складається з вушної раковини і зов-нішнього слухового ходу.

Вушна раковина (людини – парний утвір, в основі якого міститься своєрідно зігнута хрящова пластинка, вкрита з обох боків тонкою шкірою. У вушній раковині розрізняють: завиток, який обрамляє її зовнішній край; човен, що має вигляд жолоба, розташо-ваного перед завитком; протизавиток, який обмежує човен спереду; козелок – невеликий виступ, що прикриває зовнішній слуховий отвір спе-реду; вушну часточку, (мочку), тобто шкірну складку нижнього відділу вушної раковини, в якій немає хрящової основи.

Вушні