Зовнішній слуховий хід є безпосе-реднім продовженням найглибшої ділян-ки увігнутої поверхні вушної раковини і починається зовнішнім слуховим отво-ром). Зовнішній слуховий хід має форму трубки близько 24 мм завдовжки, дещо зігнутої під кутом, відкритим вперед і донизу. У ньому розрізняють кісткову (дві третини) і хрящо-ву (одна третина) частини. Хрящ слухо-вого ходу є жолобуватим продовженням хряща вушної раковини. Кісткова части-на зовнішнього слухового ходу утворена барабанною та лускоподібною частинами скроневої кістки. Біля нього внутрішнього краю є барабанна вирізка. По всій своїй довжині зовнішній слуховий хід вкритий шкірою, яка міцно зрослася з розташованими під нею ткани-нами і містить багато сальних залоз, час-тина з них виробляє вушну сірку [7, 26].

Барабанна перетинка цілком відділяє зовнішній слуховий хід від барабанної порожнини. Вона укріплена за допомогою волокнисто-хрящового кільця в барабанній борозні й розташована навскіс таким чи-ном, що її зовнішня поверхня обернена донизу вперед і назовні. Округлої форми (діаметр 9x11 мм) барабанна перетинка натягнута неоднаково: у верхньозовнішньому квадранті вона розслаблена (розслаблена частина), на решті площі, нав-паки, вона напружена (натягнута части-на). Обидві частини на задній поверхні барабанної перетинки відділені одна від одної за допомогою передньої і задньої молоточкових складок. Зовнішня поверх-ня барабанної перетинки увігнута на зра-зок пологого конуса. Його центр, фіксо-ваний до ручки молоточка, чітко видно в падаючому світлі: він дістав назву пупка барабанної перетинки.

Барабанна перетинка складається з пух-кої волокнистої сполучної тканини, пучки якої ззовні мають радіальний (променис-тий шар), а зсередини циркулярний (ко-ловий шар) напрямок. Зовні вона вкрита тонким епідермальним шаром, який є про-довженням шкіри зовнішнього слухового ходу, а зсередини її вистеляє слизова обо-лонка барабанної порожнини.

Середнє вухо

Середнє вухо є складною звукопровідною части-ною органа слуху, закладеною в товщі скроневої кістки на стику її кам'янистої, лускоподібної та барабанної частин. До складу середнього вуха належать барабан-на порожнина, барабанна перетинка, слу-хові кісточки і слухова труба.

Барабанна порожнина має непра-вильну форму, об'ємом понад 1 см3. Має шість стінок: покривну, утворена покрівлею барабанної по-рожнини; яремну, що відповідає яремній ямці; сонну, обмежену стінкою сонного кана-лу; соскоподібну, яка прилягає до комірок соскоподібного відрост-ка; перетинчасту, майже цілком відгороджену барабанною перетинкою, і лабіринтну, що є зовнішньою поверхнею ла-біринту внутрішнього вуха. Лабіринтна стінка має два невеликих отвори: вікно присінка (овальний), прикрите основою стремінця, вікно завит-ки (круглий), затягнуте вторинною барабанною перетинкою.

За нормальних умов тиск повітря в бара-банній порожнині такий самий, як і в нав-колишньому середовищі. Це забезпечує-ться сполученням її з носовою частиною глотки за допомогою слухової (євстахієвої) труби. Барабанний отвір слухової тру-би міститься в передньомедіальному відділі барабанної порожнини.

У барабанній порожнині міститься лан-цюг із трьох слухових кісточок, молоточка, коваделка, стремінця, з'єднаних послідовно за допо-могою простих суглобів і зв'язок. Моло-точок своєю ручкою міцно при-кріплюється до внутрішньої поверхні ба-рабанної перетинки, а кулястою головкою сполучається із западиною коваделка. Коротким відростком коваделка за допомогою зв'язки прикріплюється до покрівлі барабанної порожнини та довгою ніжкою, яка відіграє роль плеча важеля, сполучається з стремінцем. Ос-нова стремінця прикриває вікно присінка, між краями якого та основою стремінця лежить непроникний сполучнотканинний прошарок [9, 23].

Слухові кісточки мають спеціальні м'я-зи, до яких належать: м'яз – натягувач барабанної перетинки, який іннервується нижньощелепним нервом; стремінцевий м'яз, до якого йдуть гілки від лице-вого нерва. Значення цих м'язів полягає переважно в регулюванні функції звуко-провідності. Так, під час одночасного їх скорочення зменшується амплітуда коли-вання всього звукопровідного апарата середнього вуха, що дещо пом'якшує про-ведення дуже різких звуків.

Зсередини барабанна порожнина вкри-та слизовою оболонкою, яка міцно зрослася з окістям і ззаду безпосередньо про-довжується в слизову оболонку соскоподібної печери (мал.???1.2), тобто найбільшої повітроносної порожнини соскоподібного відростка, а також у слизову оболонку його комі-рок. Спереду слизова оболонка барабан-ної порожнини переходить у слизову обо-лонку слухової труби.

Слухова труба, 3,5-4 см завдовжки, є похідним першого глоткового заглиблення, з'єднує середнє вухо з порожниною носової час-тини глотки, куди труба відкривається глотковим отвором. Вона складається з кіст-кової частини, що займає половину м'язо-во-трубного каналу скроневої кістки, і хря-щової, розташованої в межах носової час-тини глотки. Слизова оболонка слухової труби вкрита війчастим епітелієм і утво-рює поздовжні складки.

Із стінкою слухової труби зв'язані м'я-зи м'якого піднебіння, і скорочення цих м'язів під час ковтання забезпечує про-ходження повітря до барабанної порож-нини.

Внутрішнє вухо

Внутрішнє вухо – це присінково-завитковий орган. Складається з кістко-вого та перетинчастого лабіринтів.

Кістковий лабіринт розташований у товщі кам'я-нистої частини скроневої кістки всереди-ну від барабанної порожнини. Він скла-дається із порожнистих присінка, трьох кісткових півколових каналів і завитки, з'єднаних між собою.

Пригінок має еліпсоподібну форму, займає централь-ну частину лабіринту. Присередня стінка порожнини присінка вертикальним гребе-нем присінка ділиться на три закутки: еліптичний, куди відкри-ваються п'ять внутрішніх отворів півко-лових каналів; кулясти, розташований перед попереднім, і за-витковий, який міс-титься знизу, в проміжку між двома пер-шими. Два останніх заглиблення безпосе-редньо сполучаються з каналами завитки. Закутки мають решітчасті плями, через які проходять пери-феричні відростки присінкового нерва. На зовнішній стінці присінка міститься вікно присінка та вікно завитки.

Півколові канали – передній, задній і бічний – розташовані позаду та назовні від присінка у взаємно перпендикулярних площинах: передній – у стріловій, зад-ній – у лобовій, бічний – у горизон-тальній. Кожен канал має дугу й дві ніжки, одна з яких біля впадіння в присінок розширюється у вигляді ампули. Кістковими ніжками півколові ка-нали відкриваються в присінок, причому всі ампули мають самостійні отвори,