Стінки барабанної порожнини тонкі, особливо верхня. Нижня стінка місцями представлена|уявлена| сполучною тканиною. Задня стінка має широкий отвір, ведучий в сосцевидную| печеру. Сосцевидні| камери|чарунки,вічка,комірки| у|в,біля| новонародженого відсутні із-за слабкого|слабого| розвитку сосцевидного| відростка|паростка|. Слухові кісточки мають розміри, близькі до тих як у|в,біля| дорослої людини. Слухова труба у|в,біля| новонародженого пряма, широка, коротка (17-21 мм). Хрящова частина|частка| слухової труби розвинена слабо. Слухова труба протягом 1-го року життя дитини|дитяти| росте|зростає| поволі|повільно|, на 2-му році швидше. Довжина слухової труби у|в,біля| дитини|дитяти| 1 року рівна 20 мм, 2 років – 30 мм, 5 років – 35 мм, у|в,біля| дорослої людини – 35-38 мм. Просвіт слухової труби звужується поступово: від 2,5 мм в 6 міс. до 2 мм в 2 роки і до 1-2 мм у|в,біля| 6-річної дитини|дитяти|.

Внутрішнє вухо у|в,біля| новонародженого розвинене добре, його розміри близькі до|в,біля| дорослої людини. Кісткові стінки півкруглих каналів тонкі, поступово товщають за рахунок злиття ядер окостеніння в піраміді скроневої кістки|кісті|.

Сприйняття звуків спостерігається навіть у|в,біля| плоду в останні місяці внутрішньоутробного життя. Новонароджені і діти грудного віку здійснюють елементарний аналіз звуків. Вони здатні|здібні| реагувати на зміну висоти, сили, тембру і тривалості звуку. Якісне диференціювання різних звуків (наприклад, звуку органної труби і дзвоника|дзвіночка|) можливо вже на 2-3-му місяці життя. Однорідні звуки, що відрізняються лише висотою тону, диференціюються з 3-го місяця. У період від 3 до 6-7 місяців розрізняльна чутливість слухового аналізатора істотно|суттєво| зростає: 3-місячні діти диференціюють звуки, що відрізняються на 11/2 тони, 7-місячні на 1-2 і навіть 3/4 і 1/2 музичного тону. Пороги чутності також помітно змінюються з|із| віком Найменша величина порогів чутності, тобто найбільша гострота|дотеп| слуху|чутки|, властива підліткам і хлопцям|юнакам| (14-19 років). Змінюються з|із| віком і пороги чутності мови|промови|. У|в,біля| дітей 6-9 років поріг чутності 17-24 дБ| для високочастотних слів і 19-24 для низькочастотних. У|в,біля| дорослих – 7-10 дБ| для низькочастотних слів. У|в,біля| дітей, але|та| порівнянню з|із| дорослими, гострота|дотеп| слуху|чутки| на слова знижена більш ніж|більше ніж| на тон. У розвитку слуху|чутки| у|в,біля| дітей велике значення має спілкування з|із| дорослими.

У|в,біля| дітей треба розвивати слух|чутку| слуханням музики, навчанням|вченням| грі на музичних інструментах, співом. Під час прогулянок слід привчати дітей слухати шум лісу, спів птахів|птиць|, шерех листя, плескіт|плеск| моря.

Для слуху|чутки| дітей шкідливі надмірно сильні звуки. Це може привести до стійкого зниження слуху|чутки| і навіть повної|цілковитій| глухоти.

1.3. Фізіологія органу слуху у дітей і дорослих

Слух є аналізатором звукових сигналів. Фізичну основу звуку скла-дають коливальні рухи середовища (рідин, твердих тіл, газів). Джере-лом звуку може служити будь-яке тіло, здатне створювати коливальні рухи. Звукові коливання утворюють низку згущень та розріджень. Зву-кові хвилі, що виникають при цьому, поширюються в різних напрям-ках зі швидкістю, яка залежить від особливостей середовища – пружності, щільності, температури. Звукова хвиля в повітрі за температури 0°С поширюється зі швидкістю 340 м/с.

Порогом слуху, або порогом слухового відчуття, називають ту найменшу силу звуку, яка здатна викликати відчуття першого, ледь відчутного, акустичного сигналу. У людини, яка нормально чує, зна-чення порогу слуху дорівнює 0 дБ. Нуль децибел не означає відсут-ності звуку, а характеризує вихідний рівень звукового тиску, стандар-тизований як абсолютний поріг слухового відчуття здорової людини, тобто відповідає пороговій інтенсивності за нормального слуху. У разі збільшення рівня звукового тиску (РЗТ) відчуття гучності звуку зрос-тає. За сильних звуків виникають відчуття тиску у вусі та біль. Показ-ник РЗТ, за якого з'являється дискомфортне відчуття у вусі, характери-зує поріг дискомфорту, а показник сили звуку, який спричиняє біль у вусі, – поріг больового відчуття. Різниця між абсолютним порогом слуху та больовим порогом складає у людини в середньому 140 дБ. Інтенсивність шепітної мови коливається в межах 30-35 дБ, розмов-ної – 55-60 дБ, голосної мови – 80-85 дБ, крику біля вушної раковини – 90-95 дБ. РЗТ на вулиці міста в години «пік» коливається від 70 до 85 дБ, шум у лікарняній палаті – від 45 до 60 дБ, шум у метро – 90 дБ, шум двигуна літака – від 110 до 120 дБ, звуки оркестру – від 90 до 120 дБ, запуск космічного корабля супроводжується шумом інтен-сивністю 180-240 дБ. Розрив барабанної перетинки в людини виникає за умови РЗТ 140-160 дБ.

Висота звуку дозволяє диференціювати акустичні сигнали за час-тотою – від низьких до високих. Оцінювати висоту звуку прийнято в герцах – число коливань протягом 1 с. Наприклад, рівень висоти звуку 1 Гц означає, що тіло, яке звучить, здійснює 1 коливання протягом 1 с, 500 Гц – 500 коливань протягом 1 с. Діапазон частот, що сприймають-ся людиною, коливається в межах 16-20 000 Гц. Звуки з частотою ко-ливання до 500 Гц прийнято називати низькочастотними, від 500 до 3000 Гц – середньочастотними, від 3000 до 8000 Гц – високочастотни-ми, звуки понад 8000 Гц – надчастотними. Діапазон розмовної мови обмежений частотами 500-4000 Гц, а діапазон музичної ділянки слуху – 30-12 000 Гц. Найбільша гострота слуху в людей визначається у віці до 15-17 років. У 40-річному віці слух починає відчутно знижуватись, як правило, спочатку за рахунок погіршення сприйняття високо-
частотних звуків. У осіб віком 60-70 років сприйняття тонів високих
частот (6-10 кГц) в середньому знижено на 40-50 дБ та більше [2,17].

Акустичні сигнали з частотою коливання менше