Показники сприйняття звуків, проведених через повітря, характе-ризують стан звукопровідного апа-рату, а показники сприйняття звуків, проведених через кістку, – стан звукосприймальної системи. У разі порушення звукопровідного апарату криві сприйняття тонів за повітряною та кістково-тканинною провідністю не співпадають і розміщуються на деякій відстані одна від одної, утворюючи певний кістково-повітряний інтервал. Що більший цей інтервал, то значніші ураження звукопровідної системи. У разі повного ушкодження систе-ми звукопроведення максимальна величина кістково-повітряного інтервалу складає 55-65 дБ. Наявність кістково-повітряного інтервалу завжди свідчить про порушення звукопроведення. Якщо показники порогів слуху за повітряною та кістково-тканинною провідністю підвищені однаково, а криві розміщені поряд (тобто кістково-повітряний інтервал відсутній), то така аудіограма засвідчує порушення функції звукосприймального апарату. У тих випадках, коли має місце нерівнозначне підвищення порогів сприйняття тонів за повітряною та кістково-тка-нинною провідністю з наявністю між ними кістково-повітряного інтервалу, виявляється комбіноване (змішане) порушення функцій звукопровідної та звукосприймальної систем. Оцінюю-чи стан слуху в літніх людей, отриману криву кістково-повітряного звукопроведення варто зіставляти з віковою нормою слуху.

Тональна надпорогова аудіометрія. Порогова аудіометрія виз-начає стан слухової чутливості, але не дає уявлення про здатність людини сприймати різні звуки надпорогової інтенсивності в реаль-ному житті, в тому числі звуки мови. Відомі випадки, коли нормальну розмовну мову людина не сприймає або сприймає погано через дефекти слуху, а гучну – не переносить через неприємне хворобли-ве відчуття гучних звуків (слуховий дискомфорт). 1937 р. американський вчений Фоулер виявив, що у разі пато-логічних змін у спіральному органі розвивається підвищена чутливість цього вуха до гучних звуків. При цьому відчуття гуч-ності у разі посилення звуку наростає швидше порівняно зі здоро-вим вухом. Це явище Фоулер назвав феноменом вирівнювання, або рекрутування, гучності. У вітчизняній літера-турі такий стан описано як феномен прискореного наростання гуч-ності. Як правило, цей феномен виявляють у разі ушкодження спіра-льного органа. Порушення функції звукосприйняття за межами кохлеарних структур не супроводжується таким явищем.

Нині в надпороговій аудіометрії найбільш поширеними є такі мето-дики: 1) виявлення феномена вирівнювання (або скорочено рекруїтменту) за допомогою диференціального порога сприйняття сили звуку (ДПССЗ) в модифікації E.Liischer; 2) визначення індексу чутли-вості до коротких приростів звуку (SISI-тест); З) визначення рівня слу-хового дискомфорту.

Дослідження ДПССЗ ґрунтується на визначенні здатності досліджуваного розрізняти мінімальні зміни сили тестувального тону. Вимірювання здійснюються на клінічних аудіометрах, які мають спеціальні пристрої, що дозволяють відтворювати коливальний тон з частотою модуляції 2 Гц у разі зміни його інтенсивності від 0,2 до 6 дБ. Проба може проводитися на різних частотах тон шкали аудіометра, але практично її виконують на частотах 500 та 2000 Гц за інтенсивності те-стувального тону 20 або 40 дБ над порогом сприйняття. ДПССЗ у лю-дей з нормальним слухом за інтенсивності сигналу над порогом слуху 20 дБ складає 1-2,5 дБ. У осіб з явищами феномена вирівнювання (по-зитивний рекруїтмент) зміна гучності звуку сприймається за меншої інтенсивності тону: ДПССЗ коливається у них від 0,2 до 0,8 дБ, що свідчить про ураження спірального органа внутрішнього вуха та пору-шення функції гучності. За умови ураження звукопровідного апарату та слухового нерва величина диференціального порога не змінюється порівняно з нормою, а в разі ураження центральних відділів звукового аналізатора – збільшується до 6 дБ.

SISI-тест є однією з модифікацій визначення ДПССЗ. Свою назву він отримав за першими буквами слів, які визначають його назву (Short Increment Sensitivity Index – індекс чутливості до коротких приростів звуку). Тест виконують таким чином. У вухо обстежуваного подають рівний тон частотою 500 або 2000 Гц інтенсивністю 20 дБ над порогом сприйняття. Через певні проміжки часу (3-5 с – залежно від типу аудіометра) звук автоматично посилюється на 1 дБ. Усього подається 20 приростів. Потім обчислюється ІМПІ (індекс малих приростів інтенсивності), тобто відсотки чутних посилень звуку. У нормі, в разі порушень звукопровідного апарату та ретрокохлеарних відділів звуко-вого аналізатора індекс складає 0-20% позитивних відповідей, тобто досліджувані практично не диференціюють приросту звуку. Якщо ура-жений спіральний орган, SISI-тест складає 70-100% відповідей (тоб-то хворі розрізняють 14-20 посилень звуку).

Наступним тестом надпорогової аудіометрії є визначення порогів слухового дискомфорту. Пороги вимірюють за рівнем інтенсивності тестувальних тонів, за яких звук сприймається як неприємно гучний. У нормі пороги слухового дискомфорту на низько- і високочастотні тони дорівнюють 70-85 дБ, на середньочастотні – 90-100 дБ. За умови ураження звукопровідного апарату та ретрокохлеарних відділів звукового аналізатора відчуття слухового дискомфорту не дося-гається. Якщо уражені волоскові клітини, пороги дискомфорту підви-щуються (динамічний діапазон слуху звужується).

Різке звуження динамічного діапазону (до 25-30 дБ) погіршує сприйняття мови і часто є перешкодою для слухопротезування.

Мовна аудіометрія. Тональна аудіометрія дає уявлення про якість сприйняття чистих тонів, дослідження розбірливості мови – про функцію звукового аналізатора в цілому. Тому оцінка стану слухової функції повинна базуватися на результатах дослідження як тональних, так