зМтсТ
Морфофункціональна характеристика органа зору у дітей різного віку та її патологія
З М І С Т
ВСТУП
І. ОГЛЯД ЛIТЕРАТУРИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
1.1. Ембрiональний розвиток і анатомо-фiзiологiчнi особливостi
зорового аналізатора . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
1.2. Вiковi особливостi будови органа зору. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
1.3. Кровопостачання та iннервацiя ока . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
1.4. Руховий апарат ока . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
II. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛIДЖЕННЯ . . . . . 16
2.1. Основнi методи визначення гостроти зору . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16
2.2. Визначення короткозоростi в учнiв Середнянської школи . . . . . . . 17
2.3. Визначення косоокостi у дiтей шкiльного вiку. . . . . . . . . . . . . . . . . . 19
2.4. Дальтонiзм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20
Ш. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛIДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22
3.1. Особливостi гостроти зору . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22
3.2. Короткоорiсть у дiтей шкiльного вiку с.Середнє . . . . . . . . . . . . . . . 23
3.3. Оптико-фiзiологiчний i медикаментозний вплив на апарт
акомодацiї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26
3.4. Причини прояву косоокостi у дитячому віці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28
3.5. Кольоросприйняття та його особливості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34
3.6. Профілактика зорових розладів у дітей шкільного віку. . . . . . . . . . 37
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛIТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
В С Т У П
Актуальність теми: серед актуальних проблем сучасної біології особливе місце займають дослідження органа зору.
Зiр це складний фiзiологiчний процес, який забезпечує визначення свiтла, кольору, форми, величини, руху, вiддаленостi, мiжпросторових вiдношень предметiв i об’єктiв в оточуючому свiтi. Зоровий аналiзатор здiйснює орiєнтацiю в навколишньому середовищi значно бiльшою мiрою порiвняно з iншими аналiзаторами (людина отримує 75-85% iнформацiї через зоровий аналiзатор). Адекватним стимулом для сiткiвки ока служить видимий спектр електромагнiтних хвиль в межах вiд 400 до 800 нм. У цьому дiапазонi рiзнi довжини хвиль сприймаються як рiзнi кольори.
Зорова кора здiйснює аналiз i синтез зорових образiв. Цей процес починається з народження людини, посилюється на першому-другому роцi життя в зв’язку з функцiональним формуванням зорового аналiзатора, прогресивно зростає протягом зрiлостi людини, знижуючись в iнтенсивностi в старечому вiцi.
Зоровому аналiзатору властиве комплексування подразнень з iншими аналiзаторами: смаковим, нюховим, слуховим, тактильним, вестибулярним, пропрiоцептивним, температурним тощо. Жоден iнший аналiзатор не має такої здатностi залучувати до аналiзу i синтезу інші види рецепторiв, аж до замiни одних органiв чуття iншими. Звiдси виникає можливiсть впливу на зоровi функцiї iнших аналiзаторних подразнень, змiшування їх модельностей, закрiплення i подальше вiдтворення зорових образiв у взасмозв’язку з пм’яттю, увагою, мовленням, мисленням. У зв’язку з цим вiдомий вислiв англiйського фiлософа Дж. Берклi: «3iр є мовою творця природи» звучить патетично, але переконливо.
Органу зору належить дуже велике мiсце