Проведено було ехокардіографічне дослідження правих відділів серця з використанням апарата Megas. Ехокардіографію виконували по стандартній методиці, розмір правого шлуночка в діастолі оприділювали із апікальної 4-камерної позиції на рівні трикуспідального клапана товщину передньої стінки ПШ (ТПСПШ), в М-режимі з парастернальної позиції [23,33]. Проводили нормалізацію отриманих величин до площини поверхні тіла.

Трикуспідальний кровотік і кровотік легеневої артерії (ЛА) оцінювали в постійно-хвильовому допплерівському режимі. Вимірювали показники в фазу швидкого наповнення правого шлуночка і в фазу систоли правого передсердя, розраховували співвідношення між ними, оприділювали максимальну швидкість току[23,33]. Вказані величини теж нормалізували до площини поверхні тіла. Максимальний систолічний тиск в легеневій артерії (СТЛА) оприділювали за скорістю потоку трикуспідальної регургітації[ 23,5 ]. Діастолічний тиск в легеневій артерії (ДТЛА) розраховували як суму кінцевого діастолічного градієнту між легеневою артерією і правим шлуночком і тиску в правому передсерді[2,5]. В імпульсно-хвильовому допплерівському режимі вимірювали чіс прискорення кровотоку із правого шлуночка, тривалість вигнання крові із правого шлуночка, розраховували відношення з наступним розподілом середньогемодинамічного тиску в ЛА по A.Kitabata і ін. [5].

В результаті обстеження хворих отримані такі дані: величина правого шлуночка нормалізована до площини поверхні тіла, при І ступені сколіозу суттєво не відрізнялася в групі порівняння, а при ІІІ-ІV ступені достовірно збільшилася в порівнянні з контрольною групою(р<0,05). ТПСПШ при І і ІІ ступені сколіозу мала тенденцію до збільшення, але статично недостовірну, в той же час суттєво збільшувалась з високим ступенем вірогідності (p<0,01)при ІІІ і ІV ступенях.

Величина транстрикуспідального кровообігу у хворих з третим ступенем сколіозу при відсутності трикуспідальної регургітації змінювалась таким чином: величина вершини Е знижувалась, а вершини А збільшувалась, але ці зміни не були статично достовірні. В той же час величина вершини Е при ІVступені сколіозу в групі хворих, у яких не було зареєстровано трикуспідальної регургітації, статично достовірно (р<0,05) зменшувалась, а вершина А збільшувалась (р<0,05) в порівнянні з групою здорових людей. Співвідношення Е/А в групах хворих з ІІІ-ІVступенем сколіозу без трикуспідальної регургітаціїзнижувалось в порівнянні з контрольною групою. У хворих з ІІІ-ІVступенем сколіозу при наявності трикуспідальної регургітації,що відмічалася у 50% пацієнтів, зміни мали протилежний характер, але з недостатньою статистичною значущістю.

Нормалізовані до площини поверхності тіла параметри V в ЛА і їх зміни в залежності від ступеня сколіозу мали такі значення:в групі з І ступенем сколіозу- 0,49м/с, з ІІ-0,52м/с, з ІІІ-0,56м/с, з ІV-0,55м/с.

Величина максимального СТЛА при фізіологічній нормі 21-23 мм рт. ст.[7] у хворих з ІІІ-ІV ступенем сколіозу перевищила її і становила 25,89 і 34,16 мм рт.ст., при цьому спостерігалась статистично достовірна різниця між вказаними групами.

Показники ДТЛА при ІІІ-ІVступенях сколіозу теж виявилися вищими від фізіологічної норми(7-9)мм рт.ст.[7] і становили 10,76мм рт.ст. при ІІІ ступені і 17,96мм рт.ст. при ІVступені, різниця між групами була статистично достовірною (р<0,05). Зазначені зміни свідчили про формування легеневої гіпертензії.

Час прискорення кровотоку з правого шлуночка(АТ,мс) знижувався з високим ступенем достовірності(р<0,01) при ІІІ-ІVступенях сколіозу в порівнянні з здоровими особами, а загальна тривалість вигнання крові із правого шлуночка(ЕТ) достовірно збільшувалась в групах хворих з ІІІ-ІVступенями сколіозу.

Показники середнього гемодинамічного тиску в ЛА в групі порівняння і при І-ІІ ступенях сколіозу були в межах фізіологічної норми і складали відповідно 10,7 і 11,4мм рт.ст. При ІІІступені середній гемодинамічний тиск підвищився до 17,8мм рт.ст., різниця з групою порівняння була статистично недостовірна, а при ІVступені середній тиск збільшився до 24,6мм рт.ст.(р<0,05).

В результаті даного дослідження було встановлено, що динаміка показників,отриманих при обстеженні хворих сколіозом, свідчить про гіпертрофію міокарда і делятацію правого шлуночка, що суттєво наростають при ІІІ-ІV ступенях сколіотичної хвороби.

Максимальна швидкість трикуспідального току,відповідає фазі швидкого наповнення ПШ, в групі пацієнтів з ІІІ-ІVступенями сколіозу, у яких не відмічалось трикуспідальної регургітації, значно зменшувалась (р<0,05) в порівнянні з групою здорових підлітків.

Максимальний систолічний, діастолічний і середній гемодинамічний тиск в ЛА має чітку тенденцію до збільшення у хворих з ІІІ-ІVступенями сколіозу, що свідчить про розвиток легеневої гіпертензії у пацієнтів з вираженою сколіотичною деформацією.

Отже, проведене дослідження дозволяє зробити висновок про наявність у хворих з ІІІ-ІVступенями сколіозу легеневої гіпертензії, діастолічної дисфункції ПШ і формування в них “кіфосколіотичного” серця навіть в молодому віці. Хворі з ІІступенем сколіотичної хвороби становлять групу ризику по розвитку гіпертензії в малому колі кровообігу.

2.2 Рентгенологічні методи дослідження серця і великих судин у хворих при сколіозі.

Багаточисельна сучасна література переконливо показує, що груба кіфосколіотична деформація викликає значні морфологічні і функціональні порушення серця і великих судин.

Про зміни серця, що виникали внаслідок деформації хребта згадувалося вперше в 1843 р. Але ще Гіппократ зазначав, що у осіб, які мають горб над діафрагмою, наступає розлад дихання, що може викликати зміни серця.

Положення серця залежить не тільки від форми клітки, висоти стояння діафрагми, конституції людини, але і від віку, статі, фаз дихання, положення хворого при дослідженні і інших моментів.

У хворих кіфосколіозом домінуючими причинами,що мають істотний вплив на