з високим ступенем сколіотичної деформації. При використанні цього методу у хворих з важкими формами правостороннього кіфосколізу в положенні без корекції обидва серцеві контури виявилися доступними для аналізу кривої руху в тих випадках, коли тінь хребта знаходилася латеральніше правого контура серця. Перша дуга лівого серцевого контура (аорта) на значній відстані доступна вивченню і по її контуру розташовуються невеликі аортальні зубці в 2-3 смугах. В області другої дуги (легенева артерія) впродовж 2-3 смуг спостерігаються невеликі судинні зубці, по амплітуді однакові з аортальними. Типових для третьої дуги (вушко лівого передсердя) зубців пульсації відзначити не вдалося: їх місце займали деформовані зубці шлуночкового типу. Вказана обставина пояснюється ротацією серця навколо його поздовжньої осі і відхиленням верхівки назад. Найбільшу протяжність має четверта дуга (лівий шлуночок), де видно помірно понижені по амплітуді зубці шлуночкового типу з дещо скошеним коліном систоли. Правий контур серця доступний дослідженню переважно в області другої дуги, де реєструється пульсація передсердного або шлуночкового типу[22].
Поглиблені дослідження функції серцево-судинної системи можливі при роздільному вивченні діяльності кожного відділу серця і великих судин. З цією метою кращий метод, безперечно,-електрокимографія. Електрокімографічні дослідження проводилися в положенні хворого обличчям до екрану, без корекції положення. У хворих важкими формами сколіозу електрокімографічне дослідження серця значно утруднене унаслідок змін органів грудної клітки. При правосторонньому грудному сколіозі в області верхньої дуги лівого контура серця записувалися криві судинного типу в більшості випадків з нормальною амплітудою. У пацієнтів з верхньогрудним сколіозом запис цієї дуги серцевого контура ускладнювався проекційним накладанням тіні викривленого хребта. Пульсація другої дуги серцевого контура записувалася у всіх хворих даної групи. Криві, типові для третьої дуги лівого серцевого контура, реєструвалися лише в половині випадків, у четвертої частини хворих на пульсацію передсердя накладалася пульсація суміжних відділів і у останньої чверті хворих пульсацію лівого передсердя записати не вдалося. Це викликано тим, що при вираженому правосторонньому сколіозі серце дещо ротується вліво. В області четвертої дуги записуються типові для лівого шлуночка криві; причому із збільшенням викривлення хребта протяжність даної дуги, доступної для реєстрації, зменшується. Реєстрація електрокімограм дуг правого серцевого контура була можливою лише при значній деформації, коли тінь хребта була латеральніше правого контура серцево-судинної тіні. Електрокімограми, записані на рівні другої дуги правого контура серця, свідчили про значну вираженість шлуночкового компоненту, а у хворих з легенево-судинною недостатністю були типово шлуночковими, що свідчило про збільшення правого шлуночку.
При лівобічному сколіозі лівий контур серцевої тіні па протязі верхніх трьох дуг і частково четвертої дуги перекриваються тінню хребта. Електрокімограми сторонньорозташованих відділів лівого контура серця доводиться записувати при більшому коефіцієнті посилення реєструючого приладу. Якщо в прямій проекції реєстрація електрокімограм не вдається, то досліджуваного дещо ротується в напрямку, зворотньому спрямованості грудної дуги до моменту зникнення проекційного накладення викривленого хребта на відділ лівого контура серця. Електрокімограми верхньої дуги зліва мали додаткові вібрації, що деформували особливо низхідну частину електрокімографічної кривої. В області другої дуги записувалися криві судинного характеру, що перевищували у ряді випадків по амплітуді електрокімограми дуги аорти. Пульсацію лівого передсердя вдалося зареєструвати лише у третини хворих. Контур лівого шлуночка у всіх хворих даної групи виявляється доступним лише частково, детальніша характеристика пульсації дуги шлуночка на всій його довжині стає можливою в косих проекціях[24].
Електрокімограми правого контура серця записувалися у всіх хворих цієї групи впродовж обох дуг. У зоні другої дуги правого контура записувалися криві, що свідчать про розташування тут правого передсердя. Електрокімограми правого передсердя двоххвилевого і трьоххвилевого характеру зустрічалися однаково часто.
Час запізнювання пульсової хвилі до стовбура легеневої артерії у хворих без ознак легенево-сеоцевої недостатності складав: у хворих сколіозом III ступеня - 0,08+0,009 с., у хворих сколіозом IV степені- 0,11 +0,006с. У чотирьох хворих з ознаками легенево-серцевої недостатності час запізнювання пульсової хвилі до стовбура легеневої артерії дорівнював 0,13+0,003 с. Із зіставлення приведених показників виразно видно залежність наростання часу запізнювання пульсової хвилі до стовбура легеневої артерії від тяжкості сколіотичної деформації. Припущення про наявність обструкції біля виходу з правого шлуночку унаслідок змін органів заперечується рівністю тиску систоли крові по обидві сторони клапанів легеневої артерії, реєстрованим при катетеризації.
Непрямі ознаки гіпертензії малого кола кровообігу (зсув на електрокімограмах легеневої артерії дикротичної вирізки вгору, зміна форми дикротичного зубця, подовження часу напруги правого шлуночка) відмічені у четвертої частини хворих сколіозом IV ступеня і у одного хворого сколіозом III ступеня. Вищі показники запізнювання пульсової хвилі до стовбура легеневої артерії у хворих з легенево-серцевою недостатністю слід, мабуть, розцінювати як прояв у них більш вираженої гіпертензії малого кола кровообігу[5,24].
Це припущення підтверджується тим, що час запізнювання пульсової хвилі до стовбура легеневої артерії у цих хворих був близьким до значення даного показника у хворих, що страждали грудним кіфосколіозом IV ступеня.
Повніше уявлення про скоротливі здібності міокарду шлуночків дав фазовий аналіз серцевої діяльності. Зміна фазової структури систоли шлуночків в групі хворих сколіозом IVступеню без ознак легенево-серцевої недостатності характеризувалося подовженням фази ізометричної напруги правого шлуночку до 0,05 с. Таким чином, ще до появи симптомів легенево-серцевої недостатності електрокімографія дозволяє виявити мобілізацію компенсаторно-пристосувальних механізмів діяльності серця. У хворих з ознаками легенево-серцевої недостатності фаза ізометричного скорочення подовжується для правого шлуночку до 0,07