Внутрішньолегеневі бронхи ссавців вистлані циліндричним миготливим епітелієм, який в бронхах початкових генерацій у переважної більшості крупних ссавців багаторядний, а у міру розгалуження бронхіального дерева він переходить в одношаровий циліндричний епітелій. У деяких дрібних представників ряду комахоїдних, рукокрилих, зайцеподібних, гризунів внутрішньолегеневі бронхи початкових порядків галуження вистлані однорядним низьким циліндричним епітелієм, розташованим на базальній пластинці. Серед епітелію крупних бронхів легень ссавців знаходяться келихоподібні клітини, яких багато у сумчастих, рукокрилих, деяких комахоїдних, приматів, неповнозубих, хижих, ластоногих.

У епітеліальній вистилці бронхів ссавців спостерігаються одиничні клітини з включенням глікогену, які розглядаються як камбіальні клітинні елементи, що забезпечують фізіологічну регенерацію альвеолярного епітелію.

Власне шар слизової оболонки бронхів дуже тонкий у тих ссавців, у яких епітеліальна вистилка бронхів представлена одношаровим циліндричним миготливим епітелієм, як це має місце у деяких комахоїдних, рукокрилих і гризунів. За наявності епітеліальної багаторядної вистилки бронхів власний шар слизової оболонки крупних внутрішньолегеневих бронхів добре розвинений і у ньому розташовується багато еластичних волокон, зорієнтованих в основному уздовж подовжньої осі бронхів.

Слизова оболонка легеневих бронхів ссавців може бути гладкою або утворювати складки різної величини. Складчастість слизової оболонки бронхів залежить від ступеня розвитку її м'язового шару і здатності до скорочення останнього у момент узяття матеріалу для дослідження і його подальшої обробки. Це не викликає сумнівів, оскільки у багатьох ссавців при досить добре розвиненому гладком'язовому шарі бронхів не спостерігається складчастості його слизистої оболонки. Починаючи з крупних гризунів і дрібних хижих, у всіх інших ссавців гладком'язовий шар слизистої оболонки крупних бронхів розвинений добре. Гладка мускулатура бронхів у деяких комахоїдних, приматів, гризунів, неповнозубих, китоподібних, хижих ластоногих, хоботних, непарнокопитних і парнокопитних розповсюджується до респіраторних бронхіол.

У представників інших загонів ссавців хрящові пластинки у внутрішньолегеневих бронхах розвинені добре і оточені волокнистою сполучною тканиною. Хрящові пластинки бронхів у деяких парнокопитних спостерігаються аж до термінальних бронхіол, а у китоподібних, ластоногих і сиренових - до респіраторних бронхіол першого порядку, причому у цих ссавців хрящові пластинки мають вид хрящових острівців. Значний розвиток хрящових пластинок в бронхах легенів ластоногих пояснюється значним тиском води па грудну клітку при зануренні. Наявність хрящових пластинок в легенів аж до респіраторних бронхіол першого порядку у ластоногих й особливо у китоподібних призводить до того, що їх повітряносні шляхи знаходяться постійно в зяючому стані. Це дає можливість тварині проводити дуже короткий вдих, а часто добре розвинена бронхіальна мускулатура сприяє короткому видиху.

Легені ссавців покриті плеврою, яка у хоботних, ластоногих і деяких парнокопитних дуже товста і складається з щільної сполучної тканини з великою кількістю товстих еластичних волокон. Подібної будови плевра спостерігається також в легенях у деяких крупних китоподібних. У плеврі цих ссавців дуже багато кровоносних судин системи бронхіальної артерії. У верблюжих легенева плевра утворює на своїй поверхні вирости – сполучнотканинні ворсинки, в яких багато колагенових і еластичних волокон. Від основи плеври і від перибронхіальної клітковини у хоботних, ластоногих, непарнокопитних і парнокопитних відходять сполучнотканинні прошарки з незначною кількістю еластичних волокон, які створюють скелет легені і розділяють легені на дрібні часточки. У кожній з таких часточок легеневі альвеоли знаходяться в різній мірі розкриття. Під вісцелярною плеврою у верблюдів розташовується прошарок жирової тканини, яка дає відгалуження вглиб легені. Ліпіди цієї жирової тканини знаходяться в кристалічному стані. У диких парнокопитних прошарки міжчасточкової сполучної тканини розвинені слабше, ніж у одомашнених ссавців, близьких до них в систематичному відношенні.

Кровоносні капіляри малого круга кровообігу у ссавців, розташовуючись в міжальвеолярних перегородках, обслуговують декілька суміжних альвеол, а у китоподібних, ластоногих і сиренових капілярні мережі розташовуються по обох сторонах легеневих альвеол і обслуговують тільки одну альвеолу.

З приведеного огляду будови легенів видно, що легені в процесі еволюції могли значно ускладнюватися або ж, навпаки, зазнавати зворотного розвитку і зникати зовсім, як це спостерігається у представників родини безлегеневих саламандр, залежно від використання легень як органу дихання. У величезному різноманітті структурних адаптацій органів дихання у тварин, що виникли в процесі еволюції, ті мутації, в результаті яких виникає добре вентильований легеневий дифузний орган, що діє через пігментну транспортну систему, є, очевидно, єдиними адаптаціями, які здатні підтримувати високу інтегруючу активність у вищих хребетних.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ І МАТЕРІАЛИ

В анатомії та гістології застосовують різні методи дослідження. Найважливішими є такі [3]:

1. Мікроскопія;

2. Соматоскопія;

3. Препарування;

4. Метод мацерації;

5. Ін'єкційний метод;

6. Просвітлення;

7. Корозійний метод;

8. Рентгеноскопія і рентгенографія органів і частин тіла;

9. Макроскопічне дослідження за методом В. П. Воробйова;

10.Метод розпилювання замороженого трупа або окремих його частин за М. І. Пироговим;

11 Гістологічні та гістохімічні методи.

В нашій роботі ми використовували препаровані органи дрібних ссавців, фіксовані мікрозрізи та гістологічні препарати органів дихальної системи.

Препарувавши органи дихальної системи, їх будову макроскопічно. З різних відділів забирали сегменти для гістологічного дослідження. Взяті сегменти фіксували в 10% розчині формаліну і по загальноприйнятій гістологічній методиці заливали в парафін. Зрізи з парафінових блоків виготовляли товщиною 5-15-20 мкм, фарбували гематоксилін-еозином і вивчали під світловим мікроскопом при різних збільшеннях [4].

Крім того, для вивчення різних стадій онтогенезу використовували архівний матеріал (гістологічні препарати) кафедри гістології та ембріології Івано-Франківського державного медичного університету.

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ОБГОВОРЕННЯ

Зачаток легень людини з'являється на 3-му тижні. Закладка легені являє собою є дивертикулоподібне випинання вентральної поверхні глоткової кишки, яке розростається в каудальном напрямі (і одночасно у вентральному). Дивертикул дає початок епітеліальній вистилці і пов'язаним з нею