Війковий м’яз складається з меридіональних, кругових та радіальних волокон. Скорочення війкового м’яза призводить дорозслаблення війкового пояска, а це сприяє збільшенню кривизни кришталика.

Райдужка є продовженням війкового тіла, являє собою тонку пластинку з отвором у центрі, який називається – зіницею, її внутрішній край нерівний – зу бчастий, а зовнішнім вона з’єднується з війковим тілом . Райдужка складається з п’яти шарів. У її сполучнотканинній основі містяться судини, пігмент і гладенькі м’язи. Від кількості та глибини залягання пігменту залежить колір людини – від світло-блактиного до чорного. У альбіносів пігмент відсутній, і крізь рогівку видно кровоносні судини. В тонші райдужки розташовані кругові та радіальні м’язи. Скорочення кругових м’язів звужує зіницю, а радіальних – розширює її.

Сітківка – внутрішня оболонка ока, з’єднується з судиннною оболонкою. Вона складається з двох частин. Задня прилягає безпосередньо до

власне судинної оболонки й називається зоровою частиною сітківки. В ній містяться фоторецептори – палички та колбочки. Передня частина сітківки не

має фоторецепторів. У задній частині сітківки є місце виходу зорового нерва- диск зорового нерва, а в ділянці диска є пляма, де зовсім відсутні

фоторецептори ( так звана сліпа пляма). На віддалі 4-6 см. від сліпої плями є округлої форми заглиблення – жовта пляма – місце найгострішого зору. Зорова частина сітківки має складну багатошарову мікроскопічну будову. Розрізняють 10 шарів сітківки. Зовнішня частина сітківки – пігментна, вона пов’язана з судинною оболонкою. Безпосередньо під пігментною частиною лежить шар фоторецепторних клітин, які являють собою біполярні нейроцити. Своїми відростками вони з’єднуються з пігментною частиною. Відростки біполярних нейроцитів і є світлочутливі рецептори - палочки та колбочки, які сприймають і переробляють світлові відчуття. В центральній частині сітківки зосереджено 6-7 млн. колбочок, вони сприймають усі кольори райдуги. Паличок 120 -130 млн. лежать вони на периферії сітківки й забезпечують сутінковий зір [3 ].

Від фоторецепторів також відходять відростки в глибші шари сітківки, ними вона з’єднується з біполярними нейроцитами зернистого шару. Клітини цього шару контактують з гангліозними клітинами мультиполярного шару. Аксони гангліозних клітин, з’єднуючись між собою, виходять на поверхню сітківки й утворюють зоровий нерв.

Внутрішньою поверхнею сітківка прилягає до склистого тіла. Лінія, що з’єднує передній і задні полюси, називається зоровою віссю очного яблука. На задньому полюсі зорова вісь локалізується в середній частині центральної ямки [27].

Ядро очного яблука складається з кришталика, склистого тіла, водянистої вологи, передньої і задньої камер очного яблука.

Кришталик – прозора двоопукла лінза. Задня поверхня його більш опукла, ніж передня. Кришталик утворений прозорою безбарвною речовиною, яка не має ні судин, ні нервів і охоплена з усіх боків безструктурною капсулою.

Екваторіальною поверхнею прикріплюється до війкового пояска. Війковий поясок з’єднується з війковим тілом за допомогою тонких сполучнотканинних

волокон, які внутрішнім кінцем вплітаються в капсулу кришталика, а зовнішнім – у війкове тіло. Кришталик виконує важливу функцію заломлення світла.Ця

його здатність пов’язана зі зміною кришталика, що відюувається внаслідок скорочення війкових м’язів. При цьому війковий поясок розслаблюється, опуклість кришталика збільшується, відповідно збільшується його заломлювальна сила. Коли вйкові м’язи розслаблюються, війковий поясок натягується, кривизна кришталика зменшується, він стає плоским . Заломлювальна здатність кришталика сприяє тому, що зображеннч предмета ( близько або далеко розміщеного) падає точно на сітківку. Це явище називається акомодацією [31] . Заломлювальна сила кришталика дорівнює 1,43. З віком людини акомодація послаблюється через втрату кришталикос еластичності й здатності змінювати свою форму. Зниження акомодаії називається пресбіопією і спостерігається після 40-45 років.

Склисте тіло , займає більшу частину порожнини очного яблука. Воно покрите зверху тонкою прозорою склистою перетинкою. Склисте тіло складається з білкової рідини й ніжних переплетиних між собою волоконець. Передня його поверхня увігнута й обернена до задньої поверхні кришталика, має форму ямки, в якій лежить задній полюс кришталика. Більша ж частина кришталика прилягає до сітківки очного яблука й має опуклу форму.

Передня і задня камери ока заповнені водянистою вологою, що виділяється кровоносними судинами війкових відростків й райдужки. Водяниста волога має незначні заломлювальні властивості. Передня камера ока більша і міститься між рогівкою та райдужкою, а задня – між райдужкою й кришталиком [28].

Додаткові органи ока- це повіки, вії, брови, слізний апарат, сполучна оболонка та м’ язи.

Повіки ( верхня та нижня ) являють собою складки шкіри. Кожна з них має передню та задню поверхні та два краї, які утворюють щілину повік. Передня

поверня повік опукла, в її шкірі локалізується велика кількість сальних і потових залоз. Верхня повіка згори обмежена випуклою бровою, яка покрита

невеликими волосками. З середини повіки вкриті сполучною оболонкою ( кон’юнктивою).При закритих повіках кон’юнктиваутворює мішок сполучної

оболонки ( кон’юнктивний ), у якому скупчується невелика кількість слізної рідини. Повіки утворюють рухомий захист очного яблука. Основа повік- півмісяцева складка зі щільної сполучної тканини з сальними залозами. Вільний край повік покритий волосками – віями. Між краями повік , у ділянці медіального кута ока, міститься слізне озеро, на дні якого є невелике підвищення, що має назву слізного м’ясця. По краях обох повік у цьому місці є невеликий отвір – слізна крапка, вона є початком слізного канальця [13].

Слізний апарат ока складається зі слізної залози,