1.3. Етапи онтогенезу людини

Розрізняюті такі етапи онтогенезу :

Період новонародженості, під час якого організм малюка пристосовується до нових умов зовнішнього середовища і який триває близько одного місяця.

Період вигодовування материнським молоком ( в деяких випадках воно буває штучним ) триває 12-15 місяців.

Період нейтрального дитинства ( вторинні статеві ознаки виражені слабо ) триває від 1 до 7 років. Цей період поділяють на переддошкільний ( 1-3 роки) і дошкільний ( 3-7 років ).

Прорізуються всі молочні зуби, починається прорізування постійних зубів, у скелеті виникають вторинні центри окостеніння.

Під час четвертого періоду, прорізуються постійні зуби та відбувається окостеніння епіфізів, звичайно поділяють на молодший ( 7-10 років ) і середній ( 11-14 років ) шкільний вік. У середньому шкільному віці починають розвиватися й функціонувати статеві залози, вторинні статеві ознаки : змінюється голос у хлопчиків, розвиваються молочні залози у дівчаток.

Період статевого дозрівання ( юнацький вік ), у осіб жіночої статі в білбшості випадків триває з 12-13 до 16-17 років, а чоловічої статі – з 13-14 до 17-18 років. У цьому періоді виділяють старший шкільний вік ( 15-18 років ).

Молодший, середній і старший шкільний вік визначають як підлітковий. Наприкінці юнацького віку завершується окостеніння скелета. Головною особливістю цього періоду, який називають також бісексуальноо дитинства, є повний розвиток статевих органів і вторинних статевих ознак.

За юнацьким настає період розвитку дорослого організму. Цей період життя людини звичайно поділяється на декілька : молоді дорослі люди ( до 44 років ), люди середнього віку ( 45-59 років ), люди похилого віку ( 60-74 років) і люди старечого віку ( понад 75 років ). Нарешті, людей 90 років і старших вважають довгожителями.

Кожний із періодів онтогенезу характеризується своїми анатомофізіологічними особливостями, які слід враховувати вчителеві в процесі навчання та виховання учнів.

Велике значення для оцінки кожного з періодів мають морфологічні критерії біологічного віку. Біологічний вік дитини визначається ступенем

наближення її органів і систем до так званого дефінітивного стану, характерного для дорослої людини.

Розділ 2

Матеріали і методи дрслідження

Робота виконана на базі ФАП с. Підліски. Нами використана 63 лабораторні картки людей різного віку ( діти, люди зрілого віку, старики ) у яких досліждували гостроту зору, кольоровідчуття, рефракцію ока в нормі та при патології ( катаракті, косоокості глаукоми ).

Гострота зору визначається здатності ока розрізняти найменшу відстань між двома точками. Око розрізняє дві точки об’єкт, якщо їх зображення падає на два рецептивних поля, розділених принаймі одним незбудженим полем. У цьому відношенні виняткове положення займає жовта пляма сітківки. Тут конвергенція нейронів зведена до мінімуму : кожний колбочковий фоторецепторпередає сигнал до одного гангліозного нейрона сітківки, тобто рецептивне поле його утворене одним колбочковим фоторецептором.

Гострота зору людини визначається здатністю її ока розрізняти дві близько розміщені одна від одної точки, які розділбні. Таблиця складається з кількох рядів, букв або незамкнутих округлостей, по різному розміщених.

В кожному рядку знаки однакові по розміру в кожному нижньому рядку вони менші,ніж в верхньому, тобто величина зменшується з верху вниз. Біля кожного рядка стоїть число, яке визначає відстань ( в метрах ) на якому нормальне око повинно бачити деталі знаків даного рядка. З права від кожгого рядка вказана гострота зору, яка розраховується за формулою, де V – гострота зору, d – відстань досліджуваного ока до таблиці, Д – відстань з якої даний рядокприльно читається нормальним оком.

Формула розрахунку гостроти зору

V = d \ Д

Кольоровідчуття в навколишньому світі важко перелічити різноманітні кольорові відтінки, а проте колір є відображення у наших відчуттях, такої фізичної характеристики як спектральний склад випромінювання. Кольоровідчуття є суб’єктивним образом спектру випроміннювання, тобто

характеристикою його з частотних складових . Рецептор, що забезпечуєкольоросприйняття є колбочки.

Отже, око має три кольосриймачі, але кожен з яких має найбільшу чутливість до певної довжини хвилі всетаки сприймає випромінювання з інших ділянок спектру. Внаслідок цього проміння того чи іншого спектрального складу, потрапляючи на сітківку спричиняє точно визначений, щодо інтенсивності збудження кожного з кольороприймачів, яке досягає зорових центрів і знаходить відповідне суб’єктивне вираження.

У людей найчастіше визначають такі дві аномалії рефракції ока : короткозорість ( міопія ) і далекозорість ( гіперметропія ). Такі аномалії ока досліджували за допомогою спеціальних таблиць. Ці аномалії пов’язані з природженими відхиленнями від нормальної довжини очного яблука.

Розділ 3. Результати дослідження та їх обговорення

3.1. Особливості будови і функції органу зору у дітей

Коли світло падає на певний об’єкт, то найчастіше відбувається один з трьох процесів : 1) світло поглинається і його енергія перетворюється не теплоту ; 2) світло проходить крізь об’єкт ; 3) світло відбивається від поверхні об’єкта. Часто можуть відбуватися два або три процеси одночасно. Для багатьох об’єктів відносна кількість світла, що поглинається і відбивається, залежить від довжини хвилі. Так, зелений листок рослини поглинає довгі і короткі хвилі сонячного світла і відбиває світло проміжної ділянки спектра, що сприймається нами як зелений колір.

Проте який саме колір ми бачимо, залежить не тільки від довжини хивлі, а й від розподілу енергії ( інтенсивності ) між різними частинами спектра і від неоднакової стимуляції фоторецепторів колірного зору – колбочкових