сітківці, то у людини цей аналіз здійснюється у 4 етапи, де останнім етапом є процеси в нейронах бічного колінчастого тіла й окремих кіркових колонках зорової зони кори великого мозку, чутливих до дуже тонких кольорових відтінків. Тому, маючи лише 3 види колбочкових рецепторних клітин у сітківці, людина здатна розрізняти величезну кількість відтінків ( приблизно 160 ), тобто справжнє кольоро-сприйняття властиве лише людині.

3 .2. Особливості органу зору у людей зрілого віку

При старінні відбуваються наступні зміни :

1) Втрата кристаликом еластичності, яка приводить до втрати акомодаційної здатності ока й розвитку старечої далекозорості. Це явище являє собою один з перших ознаків старіння. Воно пов’язане з переміщенням волокон кристалика з переферії до центру, де з них поступово формується щільне ядро кристалика, яке позбавляє його еластичності. В 60- 65 років акомодація уже практично повністю відсутня ж ;

2 ) Розростання в сітчатці нових кровоносних судин, які наділені підвищеною пронизливістю, за рахунок чого в сітчатці відбуваються точкові крововиливи й отік ( ексудація ).

3 ) Накопичення в сітчатці пошкоджених клітин, які є бар’єром для світлових хвиль, ротрапляючих до фоторецепторів ;

4 ) Дистрофічні зміни сітчатки, які приводять до зниження гостроти зору ;

5 ) Поява в склоподібному тілі світлонепроникних тілець, які відчуваються у вигляді пливучих у полі зору чорних точок ;

6 ) Поява старечої дуги або кільцевого помутіння рогівки, пов’язаної з ліпідною інфільтрацією рогової оболонки ;

7 ) Поява старечого птозу, обумовленого атрофією м’язу, який піднімає верхнє віко, старечого енофтальму, викликаного атрофією жирової клітчатки орбіти ;

8) Зниження швидкості зіниці на світлове подразнення, критичної частоти мигання, тобто порогу злиття, контрастної чутливості, світлової й колірної чутливості. Прийнято вважати, що для оцінки біологічного віку людини можна використовувати такі показники стану зорового аналізатора, як сила акомодації, критична частота мигань, мінімальний поріг чутливості до світла ока, адаптованого до темноти, й інші.

Окрім фізіологічних, обумовлених старінням організму змін, для похилого і старечого віку характерні такі захворювання ока, як катаракта, тобто помутіння кристалика, глаукома й атрофія зорового нерва. Ці захворювання виникають в результаті дегенеративно-дистрофічних процесів, які відбуваються на етепах пізнього онтогенезу. Поява цих захворювань в більш молоді роки вказує на передчасне старіння організму.

3.3. Загальна хворобливість органу зору у дітей та дорослих , які знаходяться на диспансерному обліку ПідлісківськогоФАП.

987 – 6

1000 – х

х = 6 х 1000/987 = 6,1

6,1 %о Хворобливість у дорослих, які знаходяться на обліку Підлісківського ФАП з приводу катаракти

Катаракта

Катаракта – це будь-яке помутіння кришталика.

Катаракти бувають природжені і набуті. Набуті катаракти, в свою чергу, поділяються на старечі ( вікові ) і ускладнені. Крім того, за локалізацією помутіння катаракти поділяють на кортикальні, ядерні, капсулярні і поліморфні.

Набута катаракта. Стареча ( вікова ) катаракта – це помутіння, що виникає в старечому віці. Однак в останні десятиріччя відмічена явна тенденція до “омолодіння” катаракт. Досить часто старечу катаракту можна бачити у віці 45-50 років. Тому їй більш відповідає назва“ вікова катаракта”.

Вікова катаракта має 4 стадії : початкову, незрілу і перезрілу. Захворюваня уражає обоє очей, але інтенсивність помутіння у двох кришталиках може бути різна( мал.3 ).

У початковій стадії помутіння локалізується в кортикальних шарах і мають вигляд спиць колеса. Під час бокового освітлення на тлі чорної зіниці помутіння кришталика мають сірий колір, а в прохідному світлі – на тлі рожевого рефлексу – їх видно у вигляді радіальних тіней. Помутіння кришталика по переферії не впливають або не значно погіршують зір, і хворий

не помічає їх.

Ускладнена катаракта. Вона виникає як наслідок інших захворювань ока або цілого організму, а також може обумовлюватися дією деяких шкідливих чинників і травми ока. З боку ока такими захворюваннями є хронічний увеїт, чинників і травми ока. З боку ока такими захворюваннями є хронічний увеїт, злоякісна короткозорість, пігментна дегенерація сітківки, глаукома, тощо. Загальними захворюваннями є цукровий діабет, гіпотиреоз та деякі інші ендокринні захворювання. Ускладнена катаракта виникає також у результаті впливу на око променевої енергії : інфрачервоного ( катаракта склодувів, металургів ) і рентгенівського опромінення ( рентгенівська катаракта ).

Природжена катаракта. Природжені помутніння кришталика можуть виникнути в результаті деяких ( зокрема вірусних ) захворювань матері під час вагітності. Природжені катаракти частіші бінокулярні, але можуть бути і монокулярні.

Помутніння бувають різної локалізації і величини. Від інтенсивності та локалізації залежить ступінь зниження гостроти зору. За умови значного зниження гостроти зору внаслідок природженої катаракти у дитини можуть розвинутися амбліопія, косоокість, ністагм. Природжена катаракта, як правило, стаціонарна, тобто інтенсивність помутніння з часом не прогресує.

987 – 14

1000 – х

Х = 14 х 1000/987 = 14,2

14,2 %о хворобливість на глаукому у пацієнтів, які знаходяться на обліку Підлісківського ФАП

Глаукома

Глаукома – це захворювання, основною ознакою якого є підвищення внутрішнього тиску, що призводить до атрофії зорового нерва. Щоб зрозуміти суть захворювання, необхідно простежити за циркуляцією внутрішньоочної рідини. Внутрішньоочна рідина або водяниста волога, виробляється шляхом осмосу, дифузії і секреції епітелієм війок війкового тіла і потрапляє в задню камеру ока ( мал.4 ). Потім через зіницю внутрішньоочна рідина переходить у передню камеру ока. З передньої камери волога фільтрується через райдужно рогівковий кут ( кут передньої камери ) у систему.

Природжена глаукома

Основним симптомом природженої глаукоми є збільшення розмірів очного яблука. Це пов’язано з тим, що у новонароджених оболонки ока еластичні і під впливом підвищеного