Як уже зазначалось, в епідермісі є меланоцити, клітини Лангерганса.

Меланоцити становлять 10 – 20 % всіх клітин базального шару. Під електронним мікроскопом меланоцити мають відростки, не мають демосом, тому вільно розміщуються між епітеліоцитами. В цитоплазмі є багато мітохондрій, ендоплазматична сітка, рибосоми, полісоми, апарат Гольджі, цитоплазматичні філаменти. Гранули меланіну розміщені переважно у відростках у вигляді меланосом. Залежно від стадії розвитку меланіну структура меланоцитів змінюється. Синтез меланіну: в рибосомах синтезується фермент тирозин аза і переміщується в зону апарату Гольджі, де з’являються конденсати аморфної речовини, що є початком утворення премеланосом. Згодом речовина ще більше ущільнюється в електронно щільні гранули – мелано соми.

Клітини Лангерганса ( епідермальні макрофагоцити ) мають дендритичну форму, а в цитоплазмі є ціла низка ферментів: аденозинтрифосфатаза, амінопептидаза, холінестераза, лужна і кисла фосфатаза. Клітини мають зубчасте ядро, а в цитоплазмі, крім мітохондрій, рибосом, вакуолею, є характерні гранули у вигляді паличок із здуттями на кінці. Є дані, що вказують на мезенхімальне походження цих клітин. Вони мають на своїй поверхні рецептори для IgG і для C3 компонента комплементу, HLA – DR – молекули, що визначають їх антигенні властивості. Все це вказує на те, що ці клітини беруть участь в імунологічних процесах.

Базальна мембрана (дермоепідермальне з’єднання) відділяє епідерміс від дерми у вигляді хвилястої лінії завдяки заглибленням епідермальних відростків у дерму, забезпечуючи міцність з’єднання епідермісу і дерми. Через цю мембрану відбувається живлення епідермісу внаслідок проникнення живильних речовин і продуктів обміну між капілярною сіткою сосочкового шару дерми і міжклітинною рідиною епідермісу. Базальна мембрана складається із кількох компонентів: клітинної мембрани базальних епітеліоцитів, напівдесмосом, базальної, світлої та фіброретикулярної пластинок, які побудовані із колагенових білків і не колагенових глюкопротеїдів.

Дерма (derma). Дерма (власне шкіра) складається із волокнистої субстанції, до складу якої входять колагенові, еластичні та ретикулярні волокна, а між ними є клітинні елементи та основна речовина. Основна речовина – це аморфна речовина, просякнута тканинною рідиною. В ній є мукополісахариди, білки, полісахариди. Найважливіші глікозаміни: гіалуронова та хондроїтинсірчана кислоти, кератосульфат, хондроїтин та інші. Протеїн – полісахаридні комплекси впливають на механічні властивості сполучнох тканини, а також беруть участь у репаративних процесах. Товщина дерми в різних місцях становить від 0,5 до 5 мм.

Умовно дерму поділяють на сосочковий і сітчастий шари.

Сосочковий шар знаходиться безпосередньо під епідермісом і утворений сосочками дерми, які заглиблюються в епідерміс. Він складається із ніжно волокнистої сполучної тканини, густої капілярної сітки та клітинних елементів.

Сітчастий шар розміщується нижче сосочкового і межує із підшкірною клітковиною. Основу його складають переплетені в різних напрямках грубі еластичні та колагенові волокна, які проникають у підшкірну клітковину. Цим забезпечується міцність шкіри. У цьому шарі менше клітинних елементів, проте в ньому знаходяться волосяні фолікули, готові та сальні залози, пучки гладеньких м’язів, які охоплюють волосяні фолікули, залози і. скорочуючись, витискають секрет сальних залоз та піднімають волосся.

Підшкірна жирова клітковина складається із волокнистої сполучної тканини, скупчення жирових клітин, кровоносних судин, нервових стовбурів та волокон, цибулин волосся і клубочків потових залоз. Жирові клітини нафаршировані крапельками жиру, які відсувають ядра та невеличку смужку протоплазми до периферії. Підшкірна клітковина створює своєрідну амортизаційну прокладку шкіри.

Колагенові волокна в дермі розташовані у вигляді пучків. У сосочковому шарі дерми вони розміщуються перпендикулярно до поверхні епідермісу. Ці волокна складаються із білка колагену і мають вигляд фібри із поперечною посмугованістю.

Еластичні волокна складаються з білкових комплексів і хондроїтинсульфату В, які представлені аморфною частиною і щільними фібрилами.

Ретикулярні волокна розміщуються переважно субепідермально навколо судин, сальних і потових залоз, фолікулів. Вони складаються із тонких колагенових фібрил, що знаходяться в аморфному матриксі.[1]

2. ФІЗІОЛОГІЯ ШКІРИ

Шкірі як органу притаманна ціла низка функцій.

1.Захисна функція шкіри: обумовлює захист організму від:

а) надмірного ультрафіолетового опромінення, вирішальну роль в якому відіграє наявність у шкірі пігменту меланіну, кількість якого різко збільшується під впливом ультрафіолетового опромінення і шкіра стає темнішою виникає засмага. Один із механізмів біологічного захисту шкіри від можливих ушкоджень, спричинених ультрафіолетовим опроміненням, пов'язаний із фотопроективними властивостями урокаїнової кислоти – продукту метаболізму гістидину;

б) фізичних впливів внаслідок значної механічної міцності шкіри, її еластичності, електроопірності тощо;

в) хімічних чинників, тому що роговий шар шкіри досить стійкий до хімічних впливів, а також тому, що на шкірі є так звана ліпідна мантія, тільки розчинивши яку, хімічні речовини можуть проникнути в глибину шкіри;

г) інфекційних чинників внаслідок наявності щільного рогового шару епідермісу, через який практично не проникають мікроби за умови відсутності його ушкоджень, в тому числі і мікротравм; певного хімічного складу шкірного сала і поту, які створюють на поверхні шкіри несприятливе для мікроорганізмів середовище; постійного фізіологічного злущування рогового шару, бактерицидності шкірного сала.

2. Обмінна функція шкіри обумовлена участю шкіри у водному, мінеральному, вітамінному, вуглеводному, жировому та інших видах обміну речовин. Загальновідомо, що у шкірі під впливом ультрафіолетового опромінення синтезується вітамін D, який відіграє важливу роль у підтриманні кальцієвого та фосфорного гомеостазу. Тут відбуваються біохімічні процеси, що обумовлюють синтез рогової речовини кератину, пігменту меланіну. Шкіра також є жировим депо, а її судини – своєрідним містким депо крові.

3. Терморегуляторна функція