Виразки слизових оболонок внут-рішніх органів мають переважно за-пальний та нєйротрофічний генез, рідше — пухлинний. Виразки стравохода виникають головним чином при рефлюкс-езофагиті — патологіч-ному синдромі, патофізіологічну ос-нову якого складає закидання шлун-кового кислого вмісту в стравохід че-рез недостатність кардіального сфінк-тера. Це буває внаслідок як функці-ональних, так І морфологічних змін у самому стравоході або сусідніх орга-нах (кардіоспазм, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, діафрагмальні грижі стравохідного от-вору тощо). Проте будь-яку хронічну виразку стравоходу слід розцінювати не тільки як можливе джерело раку внас-лідок її малігнізації (передрак), але й диференціювати з раковими пухлина-ми, які в стравоході та інших органах травного каналу можуть мати морфо-логічну форму виразки.

У тонкій кишці виразки бувають рідко і мають переважно інфекцій-ний генез.

У товстій кишці бувають як пооди-нокі виразки (рідко), так і численні (переважно), що складають морфоло-гічну основу деяких тяжких загальних захворювань, зокрема неспецифічно-го виразкового коліту, в походженні якого відіграють роль імунопато-логічні, судинні та Інфекційні меха-нізми. Поодинокі виразки товстої кишки (зокрема, прямої) можуть ви-никати внаслідок запальних, переваж-но інфекційних, процесів, у тому числі й специфічної інфекції (тубер-кульоз, актиномікоз, сифіліс).

Виразки зовнішньої слизової обо-лонки губ можуть мати як судинне (ар-теріосклероз), так і запально-інфек-ційне, дистрофічне та пухлинне по-ходження. Утворенню виразок спри-яють як місцеві анатомо-фізіологічні особливості ділянок їх локалізації, так і низка загальних порушень та захво-рювань (анемія, атеросклероз, гіпопротеїнемія, порушення білкового, вуглеводного, вітамінного обміну, ендокринні розлади тощо).

Локалізація, зовнішній вигляд виразок, їх форма, дно, характер країв, перебіг залежать від багатьох чин-ників, насамперед етіології виразок. Для визначення лікувальної тактики спираються надані анамнезу, резуль-тати фізичного, мікробіологічного, ендоскопічного, судинного та інших досліджень.

Найпоширеніші варикозні виразки на нижніх кінцівках помітно відрізня-ються своїм зовнішнім виглядом та локалізацією від виразок ішемічного походження. Варикозні виразки пере-важно неглибокі, округлі і виникають спочатку позаду та вище від медіаль-ної кісточки. Вони мають брудно-сірий вигляд, невиразні грануляції, які лег-ко травмуються і кровоточать, їх ото-чують склерозовані пігментовані тка-нини (шкіра та підшкірна основа). Виразки на ступні звичайно мають артеріальне (ішемічне) походження. У більшості випадків виразки, пов'язані з недостатністю артеріального крово-постачання, з'являються на пальцях, передусім на першому, мають непра-вильну форму, темно-бурий або темно-сірий колір і не містять грануляцій, шкіра навколо них рожево-синюшна чи блідо-синюшна, холодна, пульсація на артеріях ступнів відсутня. Такі вираз-ки не кровоточать.

Виразки туберкульозного характе-ру (вони бувають на шиї, грудях, зок-рема на молочній залозі, обличчі тощо) звичайно мають неправильну форму, плоскі або з папілярними роз-ростаннями, рожево-сіроватого кольо-ру. Тканини, що оточують їх, нерідко зморщені внаслідок реактивнoгo скле-розу. Виразки рожевого вовчака ма-ють типову локалізацію (у формі метелика на кінчику носа та щоках си-метрично навколо нього).

Сифілітичні виразки у первинній стадії мають гострий перебіг, кулясту форму, чіткі контури і краї, сальне дно і локалізуються на статевих органах, у прямій кишці, іноді на губах та в порожнині рота.

Виразки третинного сифілісу (гу-мозні) локалізуються переважно на обличчі, черепі, гомілках (передній поверхні), мають неправильну форму, глибокі, нерідко проникають у кіст-ки, з нерівними щільними краями, сіро-рожевого чи буруватого кольору.

Виразки як форма злоякісного пух-линного росту мають неправильну форму, щільні краї, підняті над по-верхнею шкіри, їх дно виповнене сіро-блідо-рожевими розростаннями пух-линної тканини, що нагадують цвітну капусту. Локалізація їх різна, проте частіше вони бувають на обличчі, ру-ках (базальноклітинний рак). Багато злоякісних виразок виникає на тлі ран, що довго не гояться, та простих виразок або невусів, особливо піг-ментних, унаслідок малігнізації ос-танніх (рак в рубцях на ногах, малігнізація варикозних виразок, виразок шлунка та прямої кишки, папілом та невусів унаслідок їх травми тощо).

Мїкотичі виразки локалізуються переважно в міжпальцьових проміжках (на ступнях), у промежині, рідко — на стегнах. Вони поверхневі, займа-ють значну площу, їм передує утво-рення водянистих пухирів. Супровод-жуються свербінням.[2]

5. ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ВИРАЗОК

Лікування виразок залежить від їх походження. Специфічні виразки лікують специфічними консерватив-ними засобами, хірургічне втручання застосовують для закриття дефекту, утвореного внаслідок розпаду тканин. Нейротрофічні виразки внаслідок ушкодження або захворювання спин-ного мозку та нервів дуже погано піддаються лікуванню, і тому в цьо-му разі важливо запобігти поширен-ню інфекції, зокрема сепсису, який часто стає причиною смерті хворих. Складну проблему для лікування ста-новлять і варикозні виразки. Оскіль-ки вони завжди виникають на тлі хро-нічної венозної недостатності нижніх; кінцівок та ускладнені інфекцією, першочерговими заходами є поліп-шення венозного кровообігу в кін-цівках та призначення місцевих анти-септиків, сорбентів та заходів, що посилюють регенерацію тканин (сол-косерил-желе та-ін.). Обов'язковим є лікування супутнього дерматиту. В ліжку хворі повинні утримувати ноги в підвищеному положенні, а під час ходіння— надягати компресійну пан-чоху чи бинтувати ЇЇ еластичним бин-том. Варикозні вени, що ускладнились виразкою, видаляють хірургічним шляхом. Такі заходи поліпшують ве-нозний та капілярний кровообіг і ча-сто сприяють гоєнню виразки, якщо її розміри невеликі, а сусідні ткани-ни не дуже склерозовані. У рідкісних випадках добре очищену регенеруючу виразку можна навіть закрити клаптем розщепленої шкіри. Але в більшості випадків закриття виразки простою пересадкою на неї шкірного клаптя не досягає мети. Передусім треба видалити всі некротичні тканини та де-блокувати кровоносні й лімфатичні капіляри в дні та сусідніх тканинах шляхом вакуумної обробки їх за мето-дом А.А. Сафонова. На таку виразку після її обробки (із здоровим дном та покритим капілярною кров'ю, нена-че росою) можна пересадити розщеп-лений шкірний клапоть, хоча в деяких випадках не завжди вдається досягти постійного ефекту.

Виразки, що утворилися внаслідок порушення артеріального кровообігу, лікують переважно хірургічним шля-хом (некректомія, ампутація пальців чи стопи) в поєднанні з заходами, спрямованими