У разі захворювання слухової системи ділянка слухового сприй-няття зменшується, а динамічний діапазон звужується.

Тривала дія звуку на присінково-завитковий орган, наприклад, шум на вулиці, призводить до короткочасного зниження слуху, тобто розвивається адаптація, або пристосування. Адаптація являє собою за-хисно-пристосувальну реакцію слухової системи, спрямовану на за-хист її нервових структур від виснаження. В умовах тиші слух загост-рюється. У разі тривалого звукового подразнення (наприклад, шум на виробництві) настає слухова втома, яка характеризується значним зни-женням слуху на тривалий час. При щоденному переподразненні зву-кового аналізатора розвивається професійна приглухуватість шумової етіології. У філогенетичному розвитку слуховий аналізатор є одним із найбільш пізніх аналізаторних систем. Його функціональне призна-чення – сприймати й аналізувати звуки навколишнього середовища. Вушна раковина не відіграє суттєвої ролі у функції слуху. Вона має де-яке значення як колектор акустичних сигналів, а також бере певну участь в ототопіці – визначенні спрямування звуків, які надходять із різних боків. Основне призначення зовнішнього вуха полягає в прове-денні звукових хвиль до барабанної перетинки. Крім того, зовнішній слуховий хід виконує певну захисну функцію – захищає середнє вухо від несприятливої дії зовнішніх чинників (холод, травми, хімічні речо-вини), підтримує стабільний температурний режим, в'язкі сірчані виділення запобігають потраплянню у вухо комах. В акустичному відношенні зовнішній слуховий хід виконує функцію резонатора з власною частотою резонансу приблизно 3000 Гц. Він підсилює звуки резонансної та близької до неї частот у межах до 10 дБ.

Основна роль барабанної перетинки та системи слухових кісточок полягає в трансформації звукових коливань більшої амплітуди та малої сили в коливання рідин внутрішнього вуха з малою амплітудою та ве-ликою силою (тиском). Коливання барабанної перетинки приводять у залежний рух молоточок, коваделко і стремінце. Стремінце передає ко-ливання перилімфі, яка зміщує мембрани завиткового ходу. Рух основ-ної мембрани зумовлює подразнення чутливих волоскових клітин спірального органа, внаслідок чого виникають нервові імпульси, які проходять по слуховому шляху до кори головного мозку [4,28].

Трансформаційний ефект барабанної перетинки та ланцюга слухо-вих кісточок досягається за рахунок різниці площини барабанної пере-тинки та площини основи стремінця (відношення площин 18:1), а та-кож завдяки важільній системі слухових кісточок.

Важільна дія системи слухових кісточок складає 2 дБ, а підвищен-ня звукового тиску внаслідок різниці співвідношень корисних площин барабанної перетинки до основи стремінця забезпечує підвищення зву-ку на 23-24 дБ.

Крім трансформації звукового тиску барабанна перетинка виконує функцію звукозахисту (екранування) вікна завитки. У нормі звуковий тиск, що передається через систему слухових кісточок до середовищ завитки, досягає вікна присінка трохи раніше, ніж вікна завитки через повітряний простір.

Унаслідок різниці тиску та різниці фаз виникає рух перилімфи, яка спричинює згин основної мембрани та подразнення рецепторного апа-рату. При цьому мембрана вікна завитки коливається синхронно з основою стремінця, але в протилежному напрямку.

У разі відсутності барабанної перетинки цей механізм звукопроведення порушується, наступна звукова хвиля із зовнішнього слухового ходу одночасно досягає вікон присінка та завитки, внаслідок чого хвилі взаємознищуються. Теоретично при цьому не повинно бути зміщення перилімфи та подразнення чутливих волоскових клітин. На-справді ж, у разі повного дефекту барабанної перетинки, коли обоє вікон однаково доступні звуковим хвилям, слух знижується до 45-50 дБ. Порушення ланцюга слухових кісточок супроводжується втратою слу-ху до 50-60 дБ.

Конструктивні особливості важільної системи дозволяють не тільки посилювати слабкі звуки, а й певною мірою виконувати захисну функцію – послаблювати передачу сильних звуків. За наявності слаб-ких звуків основа стремінця коливається переважно навколо вертика-льної осі, здійснюючи поступові рухи в напрямку внутрішнього вуха або в зворотному напрямку в просвіт барабанної порожнини [29, 19].

Внаслідок дії сильних звуків основа стремінця починає коливатись переважно в горизонтальній площині, що також послаблює передачу звукової енергії.

Важливу роль у механізмі звукопроведення відіграють м'язи бара-банної порожнини. Вони виконують 2 функції – акомодації (присто-сування) та захисту. Функція акомодації полягає в тому, що м'язи ут-римують слухові кісточки в положенні, найбільш сприятливому для проведення слабких та низьких звуків. Захисна функція їх прояв-ляється у разі дії на слуховий аналізатор дуже сильних звуків. У цьому випадку 2 м'язи зазнають одночасного тетанічного скорочення. Внаслідок цього основа стремінця починає коливатись навколо своєї поздовжньої осі, що перешкоджає проникненню дуже гучних звуків до внутрішнього вуха.

Звукопровідна система середнього вуха функціонує в оптимально-му режимі, коли тиск повітря в барабанній порожнині та клітинах соскоподібного відростка дорівнює атмосферному тиску [19,30].

У нормі тиск повітря в системі середнього вуха врівноважується з тиском навколишнього середовища. Досягається це завдяки слуховій трубі, яка, відкриваючись у носову частину горла, забезпечує приплив повітря в барабанну порожнину. Проте безперервне поглинання повітря слизовою оболонкою барабанної порожнини створює в ній не-гативний тиск, що потребує постійного вирівнювання його з атмосфер-ним. У спокійному стані слухова труба закрита. Вона відкривається під час ковтання або позіхання внаслідок скорочення м'язів м'якого піднебіння та частково м'яза-підіймача піднебіння. У разі закриття слухової труби внаслідок пато-логічного процесу, коли повітря не надходить у барабанну порожнину, виникає різко негативний тиск. Це