Крім барофункції, слухова труба виконує ще 2 функції – дренажну та захисну. Дренажна функція слухової труби полягає в тому, що через неї здійснюється відтік ексудату і транссудату. Захисна функція здійснюється війками слизової оболонки слухової труби, що сприяє видаленню слизу, ексудату та транссудату із барабанної порожнини.

Звукові хвилі, які сприяють переміщенню лабіринтної рідини, призводять до коливання основної мембрани, на якій розміщені чутливі волоскові клітини спірального органа. Подразнення волоскових клітин супроводжується нервовим імпульсом, який надходить у спіральний ганглій, а потім по слуховому нерву до центральних відділів аналізато-ра. Що стосується фізіологічного призначення рідин внутрішнього вуха, то їхня участь зводиться до виконання низки важливих функцій: доставки харчових продуктів до клітин внутрішнього вуха та видален-ня продуктів їх розпаду, переміщення від основи стремена до сенсор-них клітин вібраційного стимулу, забезпечення певного хімічного складу середовища, необхідного для трансформації механічної енергії в нервовий сигнал, підтримки нормального тиску по всій системі внутрішнього вуха.

Первинний аналіз звукових сигналів на його окремі складові компо-ненти певною мірою здійснюється на периферії. У найбільш спрощеному вигляді аналіз звуку в завитці відбувається внаслідок частотно-вибіркової селекції сигналів уздовж основної мембрани за допомогою резонансу. Цю точку зору вперше висловив німецький фізик Г. Гельмгольц (1863). Ко-ротко його теорію можна викласти таким чином. Основна мембрана скла-дається з волокон різної довжини. Найкоротші волокна розміщені в основі завитки, найдовші – на верхівці. Кожне волокно має резонанс, тобто частоту, за якої воно вібрує максимально. Звуки низької частоти призводять до вібрації довгих волокон, звуки високої частоти – до вібрації коротких волокон. Відповідно до тієї чи іншої частоти звуку вібрацію відчувають лише певні групи волокон, які спричинюють збуд-ження тих волоскових клітин, які там містяться. Таким чином, унаслідок резонансу волокон основної мембрани спіральний орган здійснює пер-винний частотний аналіз звуку.

Аналогічного висновку дійшов Д. Бекеші після серії дослідів на гвінейських свинках та препаратах завитки людини. Свої погляди на механізм слуху він виклав у вигляді теорії «перебігаючої хвилі». За цією теорією, у відповідь на звуковий подразник всереди-ні завитки виникає перебігаюча хвиля, яка поширюється від основи до верхівки вздовж базилярної мембрани. Відстань, яку проходить перебігаюча хвиля по мембрані, визначається частотою коливання стремін-ця. Перебігаюча хвиля від високих звуків проходить меншу відстань і зумовлює максимальну деформацію базилярної мембрани, а відповід-но і максимальне подразнення волоскових клітин, переважно в ділянці основного закрутка завитки. Перебігаюча хвиля від низьких звуків здатна проходити на великі відстані і таким чином викликати деформа-цію мембрани по всій її довжині. Відчуття висоти звуку визначається ділянкою максимальної амплітуди коливань базилярної мембрани [26,31].

Варто визнати, що концепція Д. Бекеші по своїй суті не заперечує резонансну теорію Г. Гельмгольца, а лише доповнює її гідродинамічни-ми механізмами, внаслідок чого ця теорія отримала назву гідроди-намічної теорії.

У фізіологічних умовах звукова хвиля досягає структур внутрішнього вуха в основному через повітряне середовище. Однак, потрапляючи на тканини черепа та викликаючи їх коливання, звукова хвиля може прони-кати у внутрішнє вухо шляхом кістково-тканинної провідності.

Механізм передачі звуку шляхом кістково-тканинної провідності ґрунтується на інерції та компресії. Інерційний механізм передбачає, що кістки черепа під дією звукових хвиль здійснюють коливні рухи, але при цьому ланцюг слухових кісточок внаслідок інерції відстає від коливань черепа, що забезпечує переміщення основи стремінця відносно овального вікна завитки та зміщення лабіринтної рідини. Та-кий механізм відіграє основну роль у передачі через кістку низькоча-стотних звукових подразників.

У проведенні високочастотних сигналів переважне значення має компресійний механізм кістково-тканинної передачі. У разі дії звуків високої частоти череп коливається окремими ділянками, одні з яких відчувають стиснення, інші – розслаблення. Зміна компресії пере-дається на кістковий лабіринт. Внаслідок його стиснення лабіринтна рідина тисне на лабіринтні вікна і випинає їх у барабанну порожнину, причому мембрана вікна завитки більш податлива, ніж колова зв'язка, яка зміцнює основу стремінця на вікні присінка. Ось чому вона випи-нається більше, що забезпечує прогин базилярної мембрани у бік бара-банних сходів та подразнення волоскових клітин.

Таким чином, в основі механізму компресійної передачі звуку шля-хом кістково-тканинної провідності лежить не рухливість мембран лабіринтних вікон, а різна їх податливість до змін внутрішньолабіринтного тиску. Тому зарощення одного з вікон, наприклад анкілоз стремінця при отосклерозі, посилює механізм компресійної передачі звуку через кістку і забезпечує суттєву різницю в сприйнятті звуку, що передається шляхом повітряної та кістково-тканинної провідності. Це широко застосовують в аудіологічній практиці для диференціальної діагностики уражень звукопровідного та звукосприймального апа-ратів. На цьому принципі ґрунтується використання слухових апаратів з кістковими телефонами для протезування осіб із важкими формами кондуктивної приглухуватості.

РОЗДІЛ ІІ

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Психоакустичний метод аудіометрії – дослідження слуху за допомогою живої мови

Дослідження проводилися на базі Оторинолярингологічного кабінету Тисменицької поліклініки. Всього вивчали 56 амбулаторних карток людей різного віку.

Сучасна аудіологія має велику кількість методів вивчення слухової функції. Серед них розрізняють психоакустичні, об'єктивні та спеціальні методи.

Психоакустичні методи аудіометрії

Психоакустичні методи складають основу сучасної аудіометрії. Вони передбачають обстеження слуху за допомогою «живої» мови, ка-мертонів і спеціальних електроакустичних приборів – аудіометрів. Обстеження слуху за допомогою мови та камертонів називається акуметрією, а дослідження за допомогою аудіометрів – аудіометрією.

Дослідження гостроти слуху за допомогою «живої» мови

Визначаємо гостроту|дотеп| слуху|чутки| за допомогою мови|промови|.

Використовуємо рулетку або