Мовна аудіометрія характеризує соціальну адекватність слуху, її основною метою є визначення відсотків розбірливості мови при різних РЗТ мовних сигналів. Результати мовної аудіометрії є важливими для диференціальної та топічної діагностики, вибору тактики лікування, оцінки ефективності слухової реабілітації, вирішення низки питань профвідбору та експертизи.

Дослідження здійснюються за допомогою аудіометра та підключе-ного до нього магнітофона. Магнітофон забезпечує відтворення слів із феромагнітної стрічки, а аудіометр – посилення їх до необхідного рівня та подачу до вуха досліджуваного через повітряний та кістковий телефони. Результати оцінюють за числом розпізнаних досліджуваним слів в одній групі. Оскільки група містить 20 слів, то значення кожного розрізненого слова складає таким чином 5%. У практиці вимірюють 4 показники: 1) поріг недиференційованої розбірливості мови; 2) поріг 50% розбірливості мови; 3) поріг 100% розбірливості мови; 4) відсоток розбірливості мови в межах максимальної інтенсивності аудіометра. У нормі поріг недиференційованої розбірливості мови (поріг відчуття – 0-рівень) складає 7-10 дБ, 50% поріг розбірливості – 20-30 дБ, 100% поріг розбірливості — 30-50 дБ. У разі подачі мовних сигналів максимальної сили, тобто на межі можливостей аудіометра (100-110 дБ), розбірливість мови не погіршується і зберігається на 100% рівні. Криві розбірливості мовних таблиць українською мовою в осіб із нор-мальним слухом та у хворих із порушенням функції звукопроведення (кондуктивна приглухуватість) та звукосприйняття (сенсоневральна приглухуватість). За патологічного стану слу-хової системи показники мовної аудіометрії відрізняються від норми. Якщо уражений звукопровідний апарат або ретрокохлеарні відділи звукового аналізатора, крива наростання розбірливості мови в разі підсилення РЗТ акустичних сигналів йде паралельно з кривою в нормі, але відстає від неї на величину середньої втрати тонального слуху (дБ) у діапазоні мовних частот (500-4000 Гц). Наприклад, якщо втрата слуху за тональною аудіометрією складає 30 дБ, то досліджувана крива розбірливості мови буде зрушена вправо від кривої норми на 30 дБ, зберігаючи при цьому її точну конфігурацію. Якщо ураже-ний звукосприймальний апарат і наявні ознаки феномена вирівнюван-ня, тобто порушена функція гучності, 100% розбірливість мови не на-стає, а після досягнення свого максимуму подальше збільшення інтенсивності сигналу супроводжується погіршенням розбірливості мови, тобто відзначається відомий феномен парадоксального погіршення розбірливості (ППР), характерний для слухової патології з порушеною функцією гучності. У таких випадках крива розбірливості мови нагадує форму гачка. У літніх людей з порушенням ЦНС та ураженням кіркового відділу звукового аналізатора (кіркова приглухуватість) наростання розбірливості мови сповільнюється, крива набуває патологічного вигляду і, як правило, навіть за максимального РЗТ мовних сигналів (ПО-120 дБ) 100% розбірливість мови не до-сягається.

2.2 Ознайомлення з слуховим паспортом людини

Слухові паспорти – людини, яка норма-льно чує (1), хворого із правобічним хронічним гнійним середнім оти-том (2) і хворого із постгрипозною сенсоневральною приглухуватістю (3). Аналіз результатів акуметрії хворих показує, що у випадку 2 має місце однобічне ураження звукопровідного апарату, у випадку 3 – ураження звукосприймального апарату.

Завершальним етапом акуметричного обстеження є оцінка резуль-татів та видача висновку про стан слухової функції.

Табл. 1 Слуховий паспорт людини з нормальним слухом

Праве вухо | Ліве вухо

>5 | Шепіт | >5

>5 | Розмовна мова | >5

Вебер С128 v

+ | Рінне С128 | +

70/25 | Повітр. 70с С128 Кістк. 25с | 70/25

40 | С4 40с | 40

С<К | Федеріччі | С<К

+ | Бінг | +

Табл. 2 Порушення функції проведення звуку правим вухом

Праве вухо | Ліве вухо

1 | Шепіт | >5

4 | Розмовна мова | >5

Вебер С128 <–

Рінне С128 | +

35/24 | Повітр. 70с С128 Кістк. 25с | 70/25

22 | С4 40с | 40

С>К | Федеріччі | С<К–

Бінг | +

Табл. 3 Порушення функції сприйняття звуку лівим вухом

Праве вухо | Ліве вухо

>5 | Шепіт | 1,5

>5 | Розмовна мова | 4,5

Вебер С128 <

+ | Рінне С128 | +

70/25 | Повітр. 70с С128 Кістк. 25с | 40/15

40 | С4 40с | 24

С<К | Федеріччі | С<К

+ | Бінг | +

РОЗДІЛ ІІІ

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

3.1. Характеристика захворювань органу слуху у дорослих та дітей, які знаходяться на диспансерному обліку Тисменицької поліклініки

Природжені аномалії розвитку вуха зустрічаються насамперед у його зовнішньому та середньому відділах. Це пояснюється тим, що елементи внутрішнього та середнього вуха розвиваються в різні терміни і в різних місцях, тому в разі важких природжених аномалій зовнішнього або середнього вуха внутрішнє вухо може виявитися цілковито нормальним.

За даними вітчизняних та зарубіжних фахівців, 1-2 випадки природженої аномалії розвитку зовнішнього та середнього вуха припадає на 10 000 населення (С.Н. Лапченко, 1972). Тератогенні чинники поділяються на ендогенні (генетичні) та екзогенні (іонізуюча радіація, лікарські препарати, авітаміноз А, вірусні інфекції – корова краснуха, кір, вітряна віспа, грип).

Вік хворих, що знаходяться на обліку Тисменицької поліклініки коливався від 4 до 85 років.

Лікування природжених аномалій зовнішнього та середнього вуха хірургічне і спрямоване на усунення косметичного дефекту та реконст-рукцію звукопровідної системи зовнішнього та середнього вуха. Відновлення зовнішнього слухового ходу проводять у дітей віком до 7 років, а виправлення косметичного дефекту вушної раковини – ближ-че до 14 років.

Лікування вушних придатків хірургічне. Проводиться їх відтинан-ня біля основи.

Парааурикулярні нориці самостійно не викликають будь-яких неприємних відчуттів. Лише інфікування та нагноєння вказують на їх наявність і потребують хірургічного втручання. Після розтинання абсцесу та ліквідації гнійного процесу епідермальний хід повністю ви-даляють. Один розтин абсцесу є тимчасовою допомогою, оскільки в подальшому можливі рецидиви нагноєння.

Аномалія внутрішнього вуха клінічно проявляється нейросенсорною приглухуватістю.

Сірчана пробка

Хвороба