Гідрокінезітерапія у системі реабілітації дітей зі сколіотичною хворобою

Зміст

Назва розділів | стор.

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 3

Розділ 1. Сутність сколіотичної хвороби . . . . . . | 5

1.1. Поняття про поставу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 5

1.2. Анатомо-фізіологічні особливості хребетного стовпа . . . . . | 8

1.3. Епідеміологія сколіозу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 13

1.4. Етіологія сколіозу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 15

1.5. Клінічне обстеження та методи діагностики сколіозу . . . . . | 21

1.6. Класифікація сколіозу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 27

1.7. Патогенез сколіозу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 31

1.8. Методи лікування сколіозу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 31

Розділ 2. Гідрокінезітерапія та лікувальне плавання у системі реабілітації дітей зі сколіотичною хворобою . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . |

33

2.1. Сутність поняття гідрокінезітерапія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 33

2.2. Фізичні та фізіологічні аспекти лікувального плавання, та результати останніх досліджень у галузі гідрокінезітерапії. . . . | 39

висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 54

РЕКОМЕНДАЦІЇ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 55

Список використаної літератури . . . . . . . . . . . . . . | 56

Вступ

Сколіоз - це викривлення хребетного стовпа у сагітальній площині. Дана патологія була відома ще у давні часи. Уже тоді сколіоз відносили до тяжких порушень фізичного розвитку.

Актуальність. Сколіоз є небезпечною хворобою, адже порушення рівноваги, особливо з боку «основної опори» людського організму – хребта тягне за собою ряд важких, наслідків, що значно погіршуює якість життя, і, як наслідок, здатні досить вагомо зменшувати тривалість життя у цілому. Основною причиною такого несприятливого взаємозв’язку є порушення діяльності внутрішніх органів та їх систем при сколіозі. З цього випливає, що сам по собі сколіоз існувати не може, будь яке, навіть незначне викривлення хребетного стовпа приводить до порушення діяльності з боку органів грудної клітки та черевної порожнини. Завдяки цій патогенетичній послідовності багато вчених ніколи не вживають поняття „сколіоз” по відношенню до цілісного організму як ізольоване явище; замінюючи його поняттям „сколіотична хвороба” [28].

Сколіотична хвороба – широке поняття, що включає в себе морфо-функціональні зміни організму людини, які виникають внаслідок бокового викривлення хребта. Воно проявляється змінами діяльності дихальної, серцево-судинної, нервової систем, опорно-рухового апарату тощо [10]

Дана проблема постає досить гостро, оскільки поширеність сколіозу серед населення, зокрема дитячого, є досить великою [28]. Вважається, що справжній (структуральний) сколіоз розвивається лише у період формування та розвитку скелету [10].

За даними різних авторів, найінтенсивніше сколіоз прогресує протягом перших двох років життя та після 10-ти років [28]. Це пов’язують з швидким ростом та розвитком кісткової тканини у дані періоди.

В.Д. Чаклін наводить такі дані поширення сколіотичної деформації хребта серед дитячого населення Москви віком від 1-го до 16-ти років – 6.4% [28].

Внаслідок формування деформації хребта у сагітальній площині, змін внутрішніх органів то вони у більшій мірі залежать від локалізації дуги викривлення, типу сколіозу, а також темпу його прогресування . Окрім усього вище сказаного, при аналізі великої кількості літератури у нас сформувалась думка, що сколіотична хвороба е невиліковною у тому плані, що повністю позбавитись наслідків цієї хвороби майже не можливо, а заняття лікувальною фізичною культурою необхідно продовжувати постійно.

Отже, усі вище наведені