Змінювати діяльність серцево-судинної системи можна і за допомогою різних початкових положень тіла у воді, темпу, амплітуди рухів, вибіркової дії різних груп м'язів.

Заслуговує також уваги розгляд впливу плавання на процеси теплорегуляції і загартування.

Людина пристосовується до коливань навколишнього середовища за допомогою системи терморегуляції. Терморегуляція — це здатність утримувати температуру тіла на певному рівні з дуже невеликими коливаннями незалежно від температури зовнішнього середовища. Сталість температури тіла людини забезпечується високорозвинутою системою терморегуляції, що складається з двох фаз, - теплопродукція (хімічна фаза) і тепловіддача (фізична фаза). Ці фази існують в динамічній рівновазі: скільки тепла утворюється, стільки виділяється.

Хімічна терморегуляція здійснюється за рахунок зміни інтенсивності обміну речовин у всіх тканинах організму, особливо у м'язах і печінці; фізична — шляхом віддачі тепла проведенням (конвекція), випромінюванням (радіація), випаровуванням вологи. У організмі тепло може проводитися контактно (через тканини) і переноситися кров'ю. У воді віддача тепла відбувається переважно шляхом конвекції. Надлишок тепла в організмі викликає розширення судин шкіри, збільшується віддача тепла способом конвекції, знижується енергетичний обмін.

При нестачі тепла зростають обмінні процеси, підвищується гліколіз, рівень цукру в печінці знижується, а в крові підвищується. Відбувається спазм поверхневих судин, посилюється м'язова діяльність, з'являється м'язове тремтіння – фібриляційне скорочення м'язів. Захисною реакцією є «гусяча шкіра». Ці захисні механізми допомагають підтримувати постійну температуру.

Процеси теплоутворення і тепловіддачі регулюються в організмі центральною нервовою системою. Швидкість, точність, адекватність реакції теплорегуляції щодо температурних умов зовнішнього середовища, тепловіддача і стани організму характеризують стан центрів теплоутворення і тепловіддачі.

При зануренні у воду відбувається перебудова теплорегуляції. Це пов'язано з тим, що вода відрізняється від повітря температурою, теплоємністю, теплопровідністю. У воді віддача тепла значно перевищує таку на суші, особливо при зсуві шарів води щодо тіла людини. Подразнення температурних рецепторів шкіри викликає посилення процесів теплопродукції.

Різні температурні режими змінюють функціональний стан нервової системи. Відомо, що вода низької температури володіє болезаспокійливим ефектом. Змінюючи температуру води, можна досягнути заспокійливої, розслаблюючої, чи тонізуючої реакції-відповіді організму. Водні процедури знімають рефлекторну збудливість, схильність до спазмів [16,20].

Грунтовне та масштабне дослідження у галузі лікувального плавання як методу реабілітації дітей зі сколіотичною хворобою було проведено у 1980 р.

Г.В. Полеся та Г.Г. Петренко провели експеримент, котрий тривав 10 місяців, із залученням 215 дітей зі сколіозом різних ступенів важкості.

Автори використовували спеціально адаптовані способи плавання та елементи спортивних способів плавання, а також підготовку до занять у басейні на суші, у спорт залі.

Оцінка результатів даного експерименту проводилась за багатьма показниками зовнішнього дихання, електрокардіограм (ЕКГ), фізичного розвитку, величини дуги деформації за даними рентгенограм.

У більшості дітей, що приймали участь у експерименті, відзначалось значне покращення клініко-рентгенологічних показників разом із поліпшенням показниками зовнішнього дихання, ЕКГ, фізичного розвитку. Результати оцінювались за наступними ознаками:

1. покращення: зменшення викривлення на 4 і більше градусів;

2. стабілізація процесу: + або – 4-5 градусів;

3. погіршення: збільшення викривлення на 4 і більше градусів.

Серед обстежуваних з порушеннями постави відмічалось покращення за даними комплексної обстеження у 100%. У 8-ми дітей із 21 (зі сколіотичною поставою) одужання наступило за даними рентгенографії; у 13-ти зменшилось викривлення у положенні стоячи на 5-7є. У дітей з іншими порушеннями постави значно покращились показники фізичного розвитку, зовнішнього дихання, повністю нормалізувалась постава [20].

Основні результати досліду наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Результати лікування сколіотичної хвороби із застосуванням гідрокінезітерапії

(за Г.В. Полеся, Г.Г. Петренко, 1980)

Ступінь сколіозу | покращення | стабілізація | Погіршення

Дівчата | Хлопці | Дівчата | Хлопці | Дівчата | Хлопці

1 | 21 | 22 | 53 | 31 | 3 | -

2 | 4 | - | 23 | 6 | 4 | -

3 | - | - | 16 | 10 | 2 | 1

4 | 1 | - | 11 | 3 | 3 | 1

усього | 26 | 22 | 103 | 50 | 12 | 2

Таким чином, наявні в сучасних літературних джерелах дані свідчать про та потребу у розробці нових програм комплексної реабілітації з використанням ефективного методу корекції сколіозів – лікувального плавання. [20].

висновки

Отже, проведений аналіз наукових джерел дає можливість зробити такі висновки:

сколіоз є загальним захворюванням всього організму людини, яке найчастіше виникає в дитячому та підлітковому віці, та поширене серед населення України;

гідрокінезітерапія є методом, що комплексно впливає на організм людини;

гідрокінезітерапія, зокрема, її підрозділ – лікувальне плавання – є дієвим методом фізичної реабілітації дітей з порушеннями постави, зокрема сколіотичною хворобою;

найбільш ефективними є різновиди плавання способу брас та кроль на грудях та