куприковий - 4-5 хребців, які зрослися. [14]

1.2.1. Будова хребетного стовпа

Кожен хребець має масивну передню частину - тіло, котре ззаду переходить у дугу. Хребці накладаються один на одного і утворюють хребетний канал, у котрому розміщується спинний мозок. Від дуги хребця відходять декілька відростків: суглобові верхні та нижні, поперечні, направлені в сторони, і остисті, що направлені назад.

Хребці кожного відділу мають свої особливості будови. До прикладу, остисті відростки усіх грудних хребців направлені дещо косо донизу, і цим самим обмежують рухи хребта у цьому відділі назад. Поступово збільшуються розміри зверху вниз відповідно до функціональних завдань, досягаючи максимальних розмірів у нижньо-поперековому та верхньо-крижовому відділах.

Нормально сформований хребет має декілька фізіологічних вигинів: шийний, направлений випуклістю вперед, грудний з випуклістю назад, поперековий з випуклістю вперед, крижово-куприковий з випуклістю назад.

Фізіологічні вигини допомагають зберегти рівновагу, пом’якшують поштовхи та струси при русі. Вигини хребта формуються у процесі росту і розвитку дитини. Вважається, що до 6-7 років вигини хребта уже чітко виражені, до 14-15 років стають постійними, але остаточно формуються лише до 20-25 років. У процесі вікового розвитку фізіологічні вигини змінюються в залежності від кута нахилу тазу, і тяги м’язів, що оточують хребет. [10,14].

Тіла хребців міцно з’єднані між собою волокнистою хрящовою тканиною диску. Всередині кожного диску є желеподібне ядро. Диски пружні, еластичні, пом’якшують струси і поштовхи під час ходи, стрибків та бігу. Зміщення ядра забезпечує найбільшу рухомість між хребцями, рух навколо вертикальної осі. У процесі розвитку та росту організму міжхребцеві диски поступово втрачають свою пружність. У дітей висота міжхребцевих дисків відносно велика, і, відповідно, відносна довжина хребта більша, ніж у дорослих. Довжина хребта коливається навіть на протязі доби. Під дією сили тяжіння міжхребцеві диски стискаються,і до вечора людина стає на 1-3 см. нижчою. Тому вимірювати ріст бажано в один і той же час, краще зранку.

Між дугами хребців розташовані міцні волокнисті зв’язки, так звані жовті зв’язки. При рухах хребта, особливо при нахилах, ці зв’язки розтягуються і напружуються. По передньому і передньо-боковим краям тіл хребців і міжхребцевих дисків розташована передня повздовжня зв’язка, ззаду тіла хребців покриті задньою повздовжньою зв’язкою, котра формує передню стінку хребетного каналу. Вздовж остистих відростків проходять підостисті і надостисті зв’язки. Таким чином, стійкість хребетного стовпа забезпечується потужним зв’язковим апаратом.

Кісткова система перебудовується протягом усього життя людини. В дошкільному і шкільному віці проходить скостеніння з’єднювальних та хрящових елементів хребців.

У цей період неправильні пози, важка праця, надмірні фізичні навантаження можуть викликати серйозні порушення постави, внаслідок неправильного перерозподілу м’язового тонусу. Найбільша нестійкість хребта спостерігається у віці 11-15 років. У цей період, так названого «другорядного витягнення», що передує статевому дозріванню, інтенсивно відбувається ріст тіла у довжину, а розвиток м’язової системи дещо відстає. На ріст хребта у довжину сприятливо діють різноманітні фізичні навантаження та рухи, тобто раціональні фізичні навантаження.

У старшому шкільному віці, хоча скостеніння хребта ще не завершено, кістки стають міцнішими, хребет стає стійкішим до фізичних навантажень, збільшується м’язова сила, ріст тіла у ширину зростає, збільшується маса тіла, закінчується формування постави.

Хребет є не тільки головним опорним механізмом, а й резервом кальцію, з котрого організм отримує потрібну йому кількість крейдових солей.

Звідси витікає важливість забезпечення нормального і правильного розвитку скелету дітей, особливо хребта – складної динамічної системи. Крім того, хребет виконує захисну функцію для спинного мозку.

1.2.2. Рухи хребетного стовпа

Рухи хребта можливі у трьох взаємоперпендикулярних площинах:

1. Фронтальній – нахили тулуба вліво вправо;

2. Сагітальній – згинання та розгинання тулуба;

3. Горизонтальній – повороти тулуба навколо вертикальної осі.

Окрім цього. можливі також різноманітні кругові оберти, що являють собою сукупність рухів навколо різних осей.

Найбільша рухомість можлива у шийному та поперековому відділах, у грудному відділі рухомість майже відсутня, її обмежують остисті відростки, що накладаються один на одного.

Рухомість хребта досягає свого максимуму у дитячому та підлітковому віці. Фізичні вправи значно покращують динамічну функцію хребта. Головною опорою хребта являється таз, тому рухи хребта, особливо його поперекового відділу у великій мірі поєднуються із змінами співвідношення між сполученнями кісток тазу та кульшових суглобів. [6,10,27]

1.2.3. М’язи хребетного стовпа

Рухи хребта здійснюються великою групою м’язів, розміщених головним чином на задній поверхні шиї і тулуба. Ці м'язи належать до групи сильних м'язів, які виконують здебільшого статичну роботу. Розміщуються вони під м'язами плечового поясу та плечового суглобу, під трапецієвидним, ромбовидним та найширшим м'язами спини, і під зубчатими м'язами, що мають відношення до акту дихання. Усі м'язи-розгиначі спини об’єднуються у один складний м’яз – розгинач тулуба. При одночасному скороченні цих м'язів виникає сила що розгинає хребетний стовп на усій його довжині. Своїм тонусом ці м'язи утримують тулуб у вертикальному положенні і формують поставу.

До м'язів-розгиначів тулуба відносяться повздовжньо-реберний м'яз попереку, грудей і шиї, найдовший м'яз грудей, голови та шиї, остистий м'яз грудей, шиї та голови.

У згинанні хребта беруть участь: повздовжньо-поперековий м'яз, котрий розпочинається від 5-ти поперекових хребців і від тазової кістки, іде до низу і кріпиться на малому вертлюгу стегнової кістки. Завдяки вертикальному положенню людини він є досить сильно розвинутим. Окрім згинання, цей м'яз бере участь у повороті стегна назовні. Важливе значення цього м’яза у формуванні поперекового лордозу. При розслабленні цього м’язу лордоз зменшується (при сидінні). Якщо скорочення цього м’язу співпадає із значним напруженням прямого м’язу живота, то замість лордозу спостерігається формування грудинно-поперекового кіфозу (при вправі