Огляд хворого збоку проводять з увігнутого боку викривлення, інакше ребровий горб створює помилкове уявлення про посилення грудного кіфозу, що приводить до невиправданого широко поширеного діагнозу кіфосколіозу. Основну увагу звертають на згладження або посилення фізіологічних вигинів. У грудному відділі розрізняють лордо- і кіфосколіози. Поперекові сколіози, як правило, супроводжуються кіфозуванням поперекового відділу хребетного стовпа.

При огляді хворого ззаду порівнюють висоту стояння надпліч і лопаток, симетричність контурів і трикутників талії, локалізацію дуги первинного викривлення, симетричність рельєфу спини і поперекової області, положення тазу по його верхніх задніх остях. Асиметрія надпліч і лопаток виражена тим більше, чим вище розташована первинна дуга викривлення, а трикутників талії — навпаки: при нижчих викривленнях. При верхньо-грудних і грудних сколіозах надпліччя і лопатка на стороні викривлення розташовані вище. При поперекових сколіозах спостерігається зменшення висоти трикутника талії на стороні викривлення, аж до його зникнення. Зрушення тулуба убік визначають за допомогою вантажу прив’язаного до мотузки, закріпленої на рівні зовнішнього потиличного виступу або остистого відростка C7 хребця. Зсув лінії мотузки убік від міжсідничної складки свідчить про наявність декомпенсації хребетного стовпа. Мобільність кривизни хребетного стовпа перевіряють пробою "вису" і нахилом хребетного стовпа у бік первинної кривизни.

У нахилі вперед визначають головну клінічну ознаку сколіозу — асиметрію рельєфу спини (ознака Адамса) і випинання м'язового валика у поперековому відділі (ознака Чакліна). Форма реберного горба може бути різною: від незначного піднесення задньої грудної стінки на стороні викривлення до загостреного, кілеподібного. Формуються два реберні горби: задній — на стороні випуклості, передній — на протилежній стороні. [14].

Для виключення помилки в діагностиці сколіозу, обумовленою різною довжиною нижніх кінцівок, Ю.Н. Молотков (1978) пропонує оглядати дітей в положенні сидячи, на високому стільці.

У положенні лежачи звертають увагу на збереження викривлення при розвантаженні хребетного стовпа — другу важливу клінічну ознаку сколіозу. У цьому ж положенні визначається відносна і абсолютна довжина нижніх кінцівок і наявність контрактури повздовжньо-поперекового м'язу (тест Томаса), що особливо важливе при грудино-поперекових сколіозах.

Крім того, при огляді хворого звертають увагу на наявність зовнішніх проявів дисрафітичного статусу: "диспластичні" вуха, готичне піднебіння, кривошия, деформація грудини, дисплазія кульшових суглобів, порожнисті або плоскі стопи, "кавові" плями на шкірі. Зовнішні прояви часто поєднуються з енурезом і розумовою відсталістю.

Особливо слід зупинитися на діагностиці дитячих сколіозів. Вони, як правило, виникають на першому році життя, мають С-подібну протяжну дугу викривлення, переважно лівобічні, частіше зустрічаються у хлопчиків. Дітей в такому віці оглядають в положенні лежачи на животі і спині. У положенні лежачи на спині у хворих з дитячим сколіозом виявляється симптом "положення спокою" (Маркс В.О., 1978) — мимовільний поворот дитини на бік, протилежний сколіотичному викривленню. Він викликаний асиметрією рельєфу спини у вигляді початкового ребрового горба на боці викривлення, який і відхиляє тулуб в протилежну сторону. У цих хворих часто спостерігається асиметрія черепа. В більшості своїй деформована частина черепа відповідає стороні сколіотичної деформації. При огляді дитини у положенні лежачи на животі звертають увагу на симетричність рельєфу спини і поперекової області, на положення лінії остистих відростків, тазу по відношенню до тулуба, симетричність ромба Міхаеліса.

Для дитячих регресуючих сколіозів характерна протяжна С-подібна дуга викривлення. Наявність короткої первинної дуги викривлення з противикривленнями, розташованими вище і нижче за первинну дугу, є несприятливою прогностичною ознакою. Такі форми деформації відносять до прогресуючих. Асиметрія тазу і його фіксований перекіс — постійні ознаки дитячого сколіозу. Вони визначаються по асиметрії ромба Міхаеліса і контурів ділянки. При огляді дитини на животі з притиснутими до живота стегнами виявляється підвищення ділянки сідниці на боці викривлення і сплощення її на протилежній стороні. Дітей 6 місяців і старше можна оглядати в положенні сидячи за підтримки за ручки. Відхилення тулуба у бік викривлення збільшує вигин хребетного стовпа, а при відхиленні в протилежну сторону величина деформації залишається такою самою (контрактура сегменту хребетного стовпа впродовж дуги викривлення). Нахил тазу, як правило, направлений у бік деформації. [14].

Для об'єктивної реєстрації зовнішнього вигляду хворих сколіозом виконується фотографування в стандартних позах: спереду, збоку, ззаду і в нахилі. Також проводять ретельне неврологічне обстеження для виявлення мікросимптоматики, характерної для хворих з диспластичним сколіозом: розладів температурної і больової чутливості сегментарного і надсегментарного типу, анізорефлексії, черевних і ахілових рефлексів лопаток і ін.[14].

1.5.2. Рентгенологічне обстеження

Основними завданнями рентгенологічного дослідження дітей зі сколіозом, є:

уточнення етіології сколіотичної деформації;

визначення тяжкості анатомічних змін хребетного стовпа;

контроль за динамікою анатомо-функціональних змін в хребетному стовпі;

виявлення додаткових опорних пунктів, що полегшують рішення питання про покази до оперативного втручання.

Рентгенологічний метод дослідження хворих зі сколіозом — один з найоб'єктивніших. Рентгенографію хребетного стовпа виконують у положенні хворого стоячи і лежачи у фронтальній і сагітальній площинах з обов'язковим захопленням гребенів клубових кісток,