Рис. 3.1 – Патогенез спадкових метаболічних хвороб.

Наявність патологічних змін у вагітної, таких як тривале блювання вагітних або гостра жирова дистрофія печінки можуть бути наслідком порушення у плода окислення жирових кислот викликане порушенням метаболізму плоду.

Гіперактивність плода, ритмічні його рухи свідчать ще про один прояв порушенного метаболізму – про судоми, що виникають внутрішньо утробно.

Більшість метаболічних порушень є результатом вродженої недостатності певного ферменту, викликаної мутацією геному клітини при взаємодії з чужорідним (структурним) геном. Генетичні процеси, що призводять до таких порушень можуть бути різноманітними : заміни в основі молекули ДНК, що призводить до зміни генетичного коду, й відповідно, однієї амінокислоти на іншу в поліпептидному ланцюзі ферменту. Це, у свою чергу, призводить до зміни послідовності амінокислот у структурі активного центру ферменту. У результаті наступає зниження або повна відсутність функціональної активність функціональної активності ферменту, а це в свою чергу призводить до розвитку патологічного процесу.

Зниження або відсутьність функціїпевного ферменту проявляється, у свою чергу, зміну ходу тієї або іншої біохімічної реакції, яку нерідко називаютиь “генетичним блоком”. Будь-який блок характеризується тим що всі продукти, до рівня блоку не беруть участь в обміні, а накопичуються в організмі. У той же час організм відчуває дифіцит в очікуваних кінцевих продуктах. Продукти що накопичились, організм також прагне переробити, і шукає для цього обхідні шляхи. Але цей пошук найчастіше й закінчується виникненням сполук що є токсичними для організму. Роль метаболітів вирішальна у формуванні фенотипу спадкової хвороби оргнізму.

У неонатальному періоді метаболічні хвороби проявляються одним із трьох факторів.

– порушенням синтезу й розпаду складних молекул;

– інтоксикацією;

Порушення синтезу складних молекул звичайно призводить до порушення ембріогенезу й, як наслідок, до появи дизморфічних рис обличчя. Наприклад, порушення пероксисомного біогенезу формує фенотип синдрому Цельверга Рефсума, генетичний блок у синтезі холлестиролу – фенотип синдрому Сміта Лемлі – Опітца. Вродженні вади розвитку при цьому є аутотератогенезу.

Порушення розпаду складних молекул призводить до їхнього накопичення й, в наслідок цього, до формування специфічного зовнішнього вигляду, що свідчить про розвиток в основному таких хвороб як синдрому Гурлера ( наслідок порушення розвитку мукополісахаридів) і Тея-Сакса (порушення розпаду гангліозидів).

Енергетична недостатність розвивається при порушенні біоенергетичного обміну. Початкові прояви характеризують лактат-ацидозом, що відображає порушення продукції АТФ. Спектр клінічних проявів досить широкий. Частим симтомом є рання інтоксикація, що може мати затяжний характер з розвитком декомпенсації. Продукція енергії може також порушуватися, якщо джерело енергії (їжа) не надходить до організму у необхідній якості й кількості. Дослідження механізму запуску метаболічні кризи при СХО дозволило відзна-чити ряд факторів, на які вказували батьки як ініціюючі. А саме споживання–

генетично модифікованих харчових продуктів.–

харчових продуктів із вмістом харчових добавок продуктів життєдіяльності генетично модифікованих організмів.

Ці фактори вивиявлені у багатьох хворих з порушенням білкового та біоенергетичного обмінів.

Клінічним випадком є дитина, яка проживала у Збаразькому районі Тернопільської області 2004р народження, була консультована у 2006р. у віці 2р. де перебувала у важкому стані, обумовленому неврологічними проявами з діагнозом: метаболічно – ешемічне – геморогічне ураження.

З анемнезу життя: мати вважає дитину хвору з народження. Народилася від 1-ої вагітності, що перебувала на тлі вираженого раннього й пізнього геостазу, фетоплацентарної недостатності, у матері – ендокринопатії. У дитини внутрішньоутробна пневмонія, гепатит, крововилив у шлуночок мозку. На другу добу була переведена в перинатальний стаціонар, де перебувала протягом двох з половиною тижнів. На 4 – добу після виписки мати відзначила погіршений стан у дитини, зявилася млявість, блювання відмова від нічних годувань ранком стала блідою, холодною, млявою, знизився тонус мязів. Була терміново госпіталізована у реанімаційне відділення у стані коми.

Поглибленні дослідження перефирійних клітин організму дитини виявили наявність у них відрізок ДНК бактерії петунї з визначеними секвенціями. При експертних дослідженнх було втановлено що організм матері протягом п’яти років споживав генетично модифіковану картоплю на основі горизонтальної передачі генів стійкості бактерії петунї проти колорадського жука. Даний ген потрапивши в організм матері нарушив біоенергетичний обмін речовин та синтез білкових речовин геномом клітин організму людини. Це призвело проявилось у ожирінні матері причини якого не були правельно діагностовані. При дослідженні перифирійних клітин організму дитини було становлено що ген при поділі статевих клітин матері синтезувався органзмом матері і передався клітинам організму людини це призвело до появи деяких ферментів у звязку з активацією гена, який негативно вплинув на утворення органів дитини в утробі матері та вродженому дефекту процесів метаболізму, а саме формування вродженого синдрому Банда.

Для уточненого діагнозу було проведено поглиблений аналіз клітин організмів матері та родини дитини, що вживали даний вид картоплі. У батьків матері було виявлено підвищений вміст фосфотази, підвищений рівень глюкози. Зовнішні ознаки проявлялися у порушеннях роботи серцево судинної системи та роботи шлунково кишкового тракту.

При хроматографічному імунно ферментному аналізі перефирійних клітин крові клітин було виявлено ген стійкості бактерії петунї. У брата матері, що вживав цю картоплю в якості їжі порушення роботи організму не було виявлено. При поглибленому аналізі клітин організму було виявлено присутність гена стійкості бактерії петунї. Це обумовлює припущення що ген в організмі брата матері хворої дитини перейшов в прихований рецесивний стан який можна пояснити інактивацією гена у звязку з деполяризацією мембран. Доведенням цього твердження є наявність у виділеного гена білкової оболонки.