базується на виділенні структурних генів та речовин, що вони продукують, з клітин організму людини за допомогою активізації оганізмом моно- і поліклінальних антитіл, та подальшого їх розділу, методом рідинної тонкошарової хроматографії, до амінокислот та речовин, що вони продукують.
Метод рідинної тонкошарової хроматографії базується на різному розподілі хімічних компонентів між рухомою і не рухомою фазами речовин. Даний вид хроматографії базується високою розподільчою здатністю, гнучкістю завдяки застосуванню різних детекторів. Для визначення речовин, одержаних з генетично модифікованих організмів, що потрапили в склад клітин в результаті споживання продуктів харчування із вмістом генетично модифікованих складових. В тонкошаровій хроматографії використовуються ультра фіолетове опромінення та ренгенівські детектори.
Клітини, виділенні з організму людини обробляють реагентом. Реагент після опромінення ренгеном, за наявності амінокислот структурних генів генетично модифікованих організмів в клітині надає їй блакитного забарвлення. А при наявності речовин визначених секвенцій структурних генів реагент надає клітині рожевого забарвлення. При наявності обох типів чужорідних організмові людини речовин, реагент надає клітині фіолетове забарвлення. Для дослідження беруть проби перефирійної крові людини.
За допомогою цього методу проводиться виявлення генетично модифікованих компонентів в організмі людини та визначення структурних внутрішніх змін клітин організму людини.
2. Зміни зовнішніх ознак організму людини, викликанні вживанням генетично модифікованої харчової продукції.
Описові методи відносяться до медико-аналітичних методів дослідження. Описові методи базуються на оцінці зовнвішніх ознак організму людини за індексами.
До описових методів відносяться – зміни форми м'яких тканин, кольору волосся, шкіри та ін., до яких важко застосувати кількісні методи дослідження.
3 Результати дослідження харчових добавок отриманих з гнетично модифікованих організмів
3.1 Аналіз результатів дослідження продуктів харчування на вміст харчових добавок отриманих з генетично модифікованих організмів
1 Результати перевірки харчових продуктів на вміст підсолоджувачів отриманих з генетично модифікованих продуктів
Щороку кількість хворих на цукровий діабет у світі збільшується на 10 %, і тому потреба у підсолоджувачах постійно зростає.
Підсолоджувачі біотехнологічного походження у країнах ЄС виготовляються за сучасними біотехнологічними методами генної інженерії. До яких входить виділення з генетичномодифікованих організмів, щоможуть використовуватися в тихнології виготовлення харчових продуктів в якості харчових добавок.
За результатами досліджень якісного та кількісного складу харчових продуктів було встановлено, що харчові добавки підсолоджувачі виготовлені з генетично модифікованих організмів містяться в продукції під такими торговими марками Nestle, Mars, Cadbury, Coca-Cola, Ferrero, Hershe’s, PepsiCo, Kraft Jacobs Sushard, Kellog’s, Campbell, Uncle Bens, Knorr, Lipton, Parmalat, Hellman’s, Heinz, Hipp, Danon, Abbot Labs (Similac), McDonald’s, Unilever, Bonduel. Ідеться про всіма улюблені цукерки M&Ms, Mars, Snickers, Twix, Milky Way, Rafaello, напої Coca-Cola, Sprite, Pepsi, Fanta, 7-Up, Mirinda, Nesquik, про майонезах, соусах, сухих сніданках, супах, печиві, приправах, йогуртах, кефірах є речовинами добутих з генетично модифікованих організмів таблиці 3.1.
Дослідженні підсолоджувачі відповідають таким вимогам:
Не мають енергетичнї цінності;
Мають чистий солодкий смак без стороннього присмаку:
Добре розчиннні у воді.
Є стабільними в широкому інтервалі температур і рН-середовища.
В результаті проведених досліджень було виявлено багато харчових продуктів з вмітом підсолоджувачів, які не є фізіологічно інертними і тому становлять загрозу для здоров'я людей. Основний показник підсолоджувача — ступінь його солодкості. Його визначено за кількістю грамів сахарози, яку було розчнено в одиниці об'єму води. При цьому були виконані умови, за яких розчин сахарози має такий самий солодкий смак, як і розчин, в якому розчинено 1 г підсолоджувача
Таблиця 3.2- Характеристика досліджених підсолоджувачів
Підсолоджувачі | Походження і хімічний склад | Вплив на організм
Неоцукор |
Біотехнологічного
аналог природного |
Не токсичний
Сорбіт |
Багатоатомний спирт |
Осмотична діарея
Глюкозо-фруктозні сиропи | Суміш ксиліту, маніту і глюкози. Із сахарози ферментним способом | Осмотична діарея
Цикламати | Біотехнологічного походження.
Моносахарид | Значна ліполі-тична дія
Продовження таблиці
Підсолоджувачі | Походження і хімічний склад | Вплив на організм
Ацесульфам
К (торгова
назва
"Сунет",
вітчизняний
аналог —
"Отизон") | Біотехнологічного походження | Мають
канцерогенні
властивості
Солодкість підсолоджувачів варіює від значень, менших ніж одиниця (сорбіт, маніт), до кількох сотень (сахарин, стевіозид, аспартам, ацесульфам К) і навіть тисяч (монелін, тауматин).
Жоден з інтенсивних підсолоджувачів не робить суттєвого внеску в енергетичну цінність харчових продуктів, до яких їх додають, оскільки їх використовують у мізерній кількості, але вони всі здатні викликати розвиток метаболічних хвороб. Як правило, під-солоджувачі не мають відчутного запаху. Водночас значна кількість їх має своєрідний присмак, що допомагає під час проведення їхньої ідентифікації. Так, у разі дегустації дигідрохалконів відчувається присмак лакриці, сахарину — злегка гіркуватий металевий присмак. Неприємний специфічний присмак утворюють цикламати. Вадою багатьох об'ємних підсолоджувачів, які проте допомагають в ідентифікації, є те, що вони внаслідок активного приєднання води зумовлюють відчуття холоду у роті. Цей феномен називають від'ємною теплотою розчинення, оскільки підсолоджувач відбирає тепло із навколишнього середовища. Таке відчуття з'являється під час дегустації ксиліту, сорбіту.
Більшість поширених підсолоджувачів біотехнологічного походження за використанням генетично модифікрваних організмів.
Окремі інтенсивні підсолоджувачі спричинюють під час дегустації надто тривале відчуття солодкого смаку (міракулін, монелін, стевіозид, сахарин, сахарол, осладин), а інші (аспартам, усал, дигідрохалкони, тауматин) — певне запізнення відчуття солодкого смаку. Усі ці органолептичні вади свідчать про те, що підсолод-жувача, який би відповідав усім вимогам споживачів і повністю замінював цукор, поки що не знайдено. В Україні дозволено використовувати обмежений перелік підсолоджувачів (фруктоза, ксиліт, сорбіт, сахарин, ацесульфам К, аспартам і стевіозид, цикламати). Оскільки підсолоджувачі – кошторисні харчові добавки, то вони можуть бути об'єктами фальсифікації.
У проведенні органолептичних досліджень велике значення має оцінювання ступеня солодкості підсолоджувача, що підлягає харчовій експертизі, тобто порівняння його солодкого смаку з солодкістю сахарози. Оцінювання ступеня солодкості проводять шляхом розчинення незначних кількостей підсолоджувача у воді і порівняння з солодкістю