Реферат на тему:

„Морфофункціональна характеристика лімфатичної системи”

Лімфатична система

Поряд з кровоносною системою в організмі людини та хребетних тварин є й інша судинна система — лімфатична (systema lymphaticum), яка складається із замкнутих капілярів, внутрішньо- і позаорганних відвідних лімфатичних судин, лімфатичних вузлів та двох (рідше одного) головних колекторів — правої та лівої лімфатичних проток (Рис. 1, 139).

Рис. 1. Схема лімфатичних судин грудної та черевної порожнини:

1 — права внутрішня яремна вена; 2 — права плечоголовна вена: 3 — ліва плечоголовна вена; 4 — ліва внутрішня яремна вена; 5 — ліва підключична вена; 6 — грудна протока; 7 — додаткова півнепарна вена; 8 — півнепарна вена; 9 — клубові лімфатичні судини; 10 — нижня порожниста вена; 11 — збірник лімфи; 12 — непарна вена; 13 — верхня порожниста вена; 14 — права підключична вена; 15 — права лімфатична протока | Рис. 2. Схема розміщення груп регіональних вузлів (а), схематичне розміщення ділянок тіла, з яких збирається лімфа у грудну протоку та праву лімфатичну протоку (ділянка останньої заштрихована, б): 1 — шийні лімфатичні вузли; 2 — пахвові лімфатичні вузли; 3 — ліктьові лімфатичні вузли; 4 — пахвинні лімфатичні вузли.

По цих шляхах лімфа — прозора, жовтуватого або опалесцію-ючого кольору рідина (загальною кількістю 1—2 л) — тече від органів у венозну систему, що дає право деяким авторам вважати її додатковим руслом венозної системи.

Лімфатичні капіляри (vasa lymphocapillarae) — замкнуті утвори, стінка яких складається з одного шару клітин ендотелію, відстань між якими дорівнює 0,000012—0,0001 мм. Деякі дослідники вважають, що у лімфатичних капілярів немає базальної мембрани і це полегшує проникнення у їхній просвіт білкових та жирових речовин, кристалоїдів, різних мікроорганізмів, сторонніх речовин, а також клітин злоякісних пухлин.

Лімфатичні капіляри крупніші за кровоносні, діаметр їх досягає 0,1 мм та більше. Вони неправильної форми, з'єднуються між собою під різними кутами і утворюють у багатьох органах (за винятком головного та спинного мозку, часточок печінки, кришталика, рогівки, плаценти та деяких інших) сітки з петлями різноманітної форми. Слід зазначити, що лімфатичні капіляри розміщуються в органах поблизу динамічних структур (кровоносних судин, м'язових та сполучнотканинних волокон), що сприяє просуванню лімфи від периферії до центру. З сіток лімфатичних капілярів утворюються внутрішньоорганні відвідні лімфатичні судини. І Лімфатичні судини (vasa lymphatica) своєю структурою нагадують вени і мають внутрішню, середню та зовнішню оболонки.

Внутрішня оболонка складається з ендотелію та підендотеліального шару колагенових і еластичних волокон. Уся товща внутрішньої оболонки утворює велику кількість клапанів, які регулюють рух лімфи від периферії до центру. Однак при різних патологічних процесах можливе розширення судин, внаслідок чого клапани не змикаються і виникає зворотна (ретроградна) течія лімфи. Ділянки лімфатичних судин між місцями прикріплення клапанів звичайно розширені, і тому судина має форму чоток.

Середня оболонка побудована з колагенових, еластичних волокон і непосмугованих м'язових клітин, скорочення яких сприяє рухові лімфи.

Зовнішня оболонка містить сполучнотканинні волокна та незначну кількість поздовжніх непосмугованих м'язових клітин.

Лімфатичні судини, які виходять з органа, мають назву позаор-ганних лімфатичних судин. По всій довжині їх розміщуються поодинокі або численні лімфатичні вузли.

Лімфатичні вузли (nodi lymphatici) — утвори округлої овальної або бобоподібної форми і різного розміру (від 0,5 до 25 мм; Рис. 3). В організмі людини налічують понад 300 лімфатичних вузлів, які розміщуються групами в певних ділянках тіла. Зовні вони покриті капсулою, яка є продовженням стінок лімфатичних судин і складається з переплетених між собою еластичних волокон та окремих непосмугованих м'язових клітин. Від капсули всередину вузла відходять перекладини, які, наближуючись до його центру, розгалужуються, з'єднуються між собою і утворюють сітку. В ЇЇ петлях є ретикулярна тканина, заповнена лімфоцитами, які розміщуються нерівномірно. Найбільше їх по периферії вузла. Периферичну частину лімфатичного вузла називають кірковою речовиною, а цен-ральну частину — мозковою речовиною.

Як у кірковій, так і в мозковій речовині лімфатичного вузла, поблизу його перекладин, знаходяться щілиноподібні простори — пазухи, вистелені ендотелієм. Ендотелій синусів розглядають як продовження ендотелію приносних лімфатичних судин. Він продовжується в ендотелій виносних лімфатичних судин, які виходять з воріт вузла. Крізь ворота у вузол входять кілька артерій (одна — три) та нерви.

Така структура лімфатичних вузлів визначається їхньою функцією. Повільний рух лімфи по пазухах сприяє її очищенню від сторонніх речовин та збагаченню на лімфоцити.

Крім вищеописаних лімфатичних вузлів до лімфатичної системи, відносять поодинокі та групові лімфатичні фолікули у стінках травного каналу та мигдалики — язиковий, трубні, піднебінні, глоткові, а також селезінку. На сучасному етапі розвитку морфології та фізіології вищезгадані утвори, а також загрудинну залозу та червоний кістковий мозок об'єднують у імунну систему (лат. immuni-tas — звільнення), яка забезпечує цілісність та сталість внутрішнього середовища організму протягом всього життя.

Рис. 3. Лімфатичний вузол:

а — лімфатичний вузол з приносивши та виносними лімфатичними судинами; б — схема будови лімфатичного вузла; 1 — приносна судина; 2 — пазуха лімфатична крайова; 3 — центри зародкові; 4, 7 — перекладка з судиною; 5 — пазуха мозкова; 6 — судина виносна; 8 — артерія; 9 — капсула; 10 — вена.

Грудна протока (ductus thoracicus) найбільша лімфатична судина тіла (35—45 см завдовжки та діаметром 2,4—7 мм), за своїм розвитком та топографією є лівою лімфатичною протокою. У неї збирається лімфа з нижніх кінцівок, органів та стінок порожнини живота, органів та стінок лівої