розміщеним мало зернистим хроматином. Таке розташування переважно мають міжхребцеві диски новонароджених, а знайдені незрілі хондроцити в пульпозних ядрах основної кривизни у хворих з сколіозом свідчили про затримку їх розвитку. Розвиток сколіозу під дією етіологічного фактора викликає первинну дисплазію міжхребцевого диска, зумовлену наявність незрілість пульпозного ядра – хондроцитів . Відбувається заміна лізосомного апарату незрілих хондроцитів, що призводить до викиду великої кількості лізосомних ферментів, порушень метаболізму сполучної тканини, структур між хребцевого диска, розпушуванню фіброзного кільця та ранньої дегенерації [4,27]. Розпушування фіброзного кільця викликає міграцію пульпозного ядра вбік, що через зміну тиску на зони росту призводить до розвитку структурних змін хребців. Заключною ланкою в патогенезі розвитку сколіозів є локалізація компенсаторних змін організму та формування структурних змін у бічних і задніх елементах хребців, внаслідок цього формується викривлення хребетного стовпа, яке змінює місце розташування деяких органів дихання і зміну їхнього функціонування [19,26].
Клінічні прояви сколіотичної хвороби залежать від цілого ряду причин: етіології хвороби, характеру її перебігу, локалізації кута викривлення хребта. Першою ознакою сколіозу на початку виникнення хвороби є дугоподібне викривлення хребта у фронтальній площині. В міру прогресування захворювання виникають інші ознаки, що засвідчують наявність асиметрії тулуба:
а) неоднаковий рівень надпліч (на стороні викривлення надпліччя вище), неоднакова довжина надпліч (зі сторони викривлення коротше);
б) асиметричне розташування лопаток (на стороні викривлення вище і на більшій відстані від хребта);
в) асиметрія трикутників талії (на стороні викривлення трикутник менш виражений) [6,13].
Згодом на стороні викривлення з’являється чітко окреслений м’язовий валик, який добре проглядається під шкірою відповідно до проекції поперечних відростків хребців. Його поява свідчить про наявність торсії хребців та сколіотичну хворобу. При огляді дитини зі сторони спини видно деформацію грудної клітки по типу реберного горба на стороні локалізації викривлення хребта, внаслідок зміщення поперечних відростків хребців і прикріплених до них ребер, а з протилежного боку спостерігається западина. При огляді дитини спереду – картина буде протилежною (там, де є горб зі сторони спини попереду – западина, а де западина зі сторонни сипни попереду - горб) [11] .
Тип сколіозу визначається станом хребта, на якому розвивається основна дуга та ступенем виразності компенсаторних дуг. Розрізняють сколіоз шийно-грудного відділу, грудного відділу (верхній грудний і нижній грудний) комбінований, поперековий, тотальний [11,12].
Сколіотична деформація шийного відділу як самостійна виникає порівняно рідко. Спостерігається переважно верхні грудні сколіози, що захоплюють і нижні шийні хребці. Вони характерні для хворих нейрофіброматозом, а також для дітей, котрі перехворіли пієломілітом, дітей із вродженим диспластичним сколіозом.
У хворих з верхньо-грудною або шийно-грудною локалізацією викривлення спостерігається асиметрія контурів шиї, надпліч, лопаток, обличчя, аналогічна тій, котра розвивається у дітей з кривошиєю.
Сколіоз грудного відділу зустрічається найчастіше. За важкістю захворювання – він посідає третє місце після шийно-грудних і комбінованих сколіозів. Коротков Б.Н. говорить: «Серед ідіопатичних сколіозів грудні сколіози виявлені у 54,3%, серед вроджених – у 47%, а серед диспластичних – у 24% випадків. Для грудних сколіозів характерним є правобічний напрямок викривлення основної дуги» [12].
Верхнньогрудний, а особливо шийно-грудний, сколіоз характеризується деформацією шиї і області надпліччя, що рано виявляється. Для нього характерна наявність вираженого кіфотичного компоненту, особливо при первинній шийно-грудній кривизні. Для деяких етіологічних форм сколіозу, як, наприклад, для сколіозу при нейрофіброматозі, верхнньогрудний відділ хребта є улюбленою локалізацією. Нерідко природжені аномалії розвитку хребта у вигляді клиновидних напівхребців і синостозу ребер (часто одностороннього) лежать в основі шийно-грудного сколіозу.
Розвитку вираженого кіфотичного компоненту при шийно-грудному сколіозі сприяють анатомічні співвідношення шийно-грудної області. Відомо, що в шийному відділі хребта в нормі є лордоз, а в грудному відділі - кіфоз; при цьому вершина шийного лордозу відповідає зазвичай V шийному хребцю, а вершина грудного кіфозу - V-VI грудним хребцям.
При формуванні шийно-грудного або верхнньогрудного сколіозу утворюється реберно-хребцевий горб, який розташований, як це властиво кіфосколіозу і іншій локалізації, на випуклій стороні викривлення хребта, причому в основі його лежать торсійовані хребці і деформовані ребра [23].
Шийно-грудний сколіоз формується впродовж сегменту хребта між вершинами нормальних шийного лордозу і грудного кіфозу. Даний сегмент хребта тому займає не вертикальний напрям, а нахилений під певним кутом до фронтальної площини вперед [6,7]. Чим більш виражені фізіологічні кривизни хребта або чим ближче вони розташовані один до одного, тим кут нахилу вказаного сегменту хребта буде більший.
При верхньогрудному сколіозі дуга викривлення формується саме впродовж вказаного сегменту хребта, причому вершина кривизни може опинитися на рівні I, II, III, IV грудних хребців. Чим вище розташовується вершина дуги викривлення кіфосколіозу, тим вона більше наближається до шийного лордозу. Таким чином відбувається зближення вершин двох взаємопротилежних викривлень – шийного фізіологічного лордозу і верхньогрудного кіфосколіозу, який до того ж у міру прогресу деформації збільшується. Внаслідок цього при верхньогрудному кіфосколіозі сегмент хребта між вершиною кіфосколіозу і вершиною шийного лордозу значно нахиляється і при вираженому ступені викривлення може мати такий великий нахил, що проходить майже в сагітальному напрямі, розташовуючись в горизонтальній площині. При цьому в області вершини шийного лордозу сагітально направлений сегмент хребта круто згинається вгору, переходячи в шийний відділ хребта (тобто лордоз збільшуєтся), а дистально він згинається вниз, утворюючи кіфосколітичну дугу.
Описані анатомічні співвідношення при шийно-грудному сколіозі лежать в основі тих клінічних проявів, які характерні для цієї локалізації кіфосколіотичної деформації хребта. В результаті стає зрозумілою причина характерного положення голови (деяке її зміщення вперед) і опуклості переднього контура шиї [26].
При кіфосколіозі зменшені легеневі об'єми,