спостерігається тугорухомість грудної клітки, збільшене навантаження на дихальні м'язи, понижена тягучість паренхіми легені, зменшена функціональна залишкова ємкість легенів. При вираженому кіфосколіозі порушений газообмін: спостерігають альвеолярну гіповентиляцію і збільшення тиск вуглекислого газу [9]. У хворих навіть з помірною деформацією грудної стінки (без клінічних ознак порушення функції серця) кіфосколіоз, порушення газообміну навіть у спокої, без відповідного фізичного навантаження.
Провідний респіраторний симптом - задишка при фізичному навантаженні. Для осіб з важкою деформацією характерна гіповентиляція [19].
Із наведених вище прикладів грудних сколіозів випливає, що в одних випадках виявляється тенденція грудного сколіозу зміщуватися в краніальному а в інших – в каудальному напрямі. В залежності від напрямку зміщення розвиваються шийно-грудні або грудинно-поперикові форми сколіозу.
Комбіновані сколіози частіше формуються із дещо збільшеної грудної дуги (у 93 % випадків із правобічним напрямком, у 7% - з лівобічним) і дуже рідко із збільшеної поперекової. До них відносяться також деформації з основною грудинно-попериковою дугою й одночасно прогресуючими компенсаторними викривленнями [13]. Сума компенсаторних викривлень рівна величині основної дуги, що забезпечує рівновагу хребта. Порівнюючи згадані види комбінованих сколіозів, відзначається велика кількість різнотипових варіацій. Найбільш розповсюдженим є сколіоз, при якому грудна дуга охоплює весь грудний, а поперекова – весь поперековий відділи хребта. Такі сколіози формуються за рахунок подовження поперекової дуги із включенням в сколіотичний процес одного, двох, трьох нижніх грудних хребців. Грудна дуга при цьому відповідно коротшає, можливим є розвиток третьої верхньо-грудинної дуги [24].
Поперековий сколіоз, у порівнянні з грудним сколіозом, при помірному ступені розвитку не призводять до важких функціональних порушень. Клінічно сколіоз на цьому рівні виявляється асиметричним положенням тазу, ліній та трикутників талій. У дорослих навіть незначний ступінь сколіотичної деформацій викликає остеохондроз, особливо у чоловіків.
Тотальні сколіози, тобто викривлення, що охоплюють весь хребет, зустрічаються рідко. Вони спостерігаються у хворих, які перехворіли пієломієлітом. Клінічно тотальний сколіоз нагадує сколіози із довгою дугою, що включають всі хребці, без компенсаторних викривлень. Згадані форми сколіозів супроводжуються вираженим відхиленням корпуса, значним кіфозом із зануренням ребер у порожнину таза. Такі сколіози спостерігалися у близнюків та у братів з однієї родини [31].
1.2. Класифікація сколіозів
Загальноприйнятою класифікацією сколіозів є класифікація Е.Г. Мартіросова [23]:
1. За напрямком викривлення виділяють: лівобічний, правобічний, двохсторонній.
2. За походженням:
вроджений (клиноподібні хребці, асиметричне положення суглобних відростків, дефекти дуг, синостоз ребер з одного боку, додаткові напівхребці, дисплазія (спонділоліз, одностороння сакралізація, люмбалізація, незрощення дуг хребта), ідіоматичний;
набуті; звичайні, невралітичні, рахітичні, статичні сколіози.
3. За типом складності;
простий: частковий, тотальний сколіоз;
складний: S-видний, потрійний.
4. За місцем локалізації: шийний, шийно-грудний, грудний, грудиннопопериковий,поперековий, тотальний .
За патогенетичними ознаками (умовами формування викривлення хребта ) і, в залежності від причин появи відповідних біомеханічних чинників, усі сколіози поділяються на три групи : дискогенні, гравітаційні та міотичні [16].
Дискогенні сколіози виникають внаслідок диспластичних порушень у міжхребцевому диску та змін локалізації пульпозного ядра, порушення обміну в сполучній тканині міжхребцевому диска й ослаблення його механічних властивостей. В міру того, як паравертибральні м'язи знижують і втрачають здатність протидіяти дії маси тіла, настає прогресування сколіотичної хвороби, що зумовлено передачею антигравітаційної функції м'язів зв'зкам хребтового стовпа.
Розвиток гравітаційних сколіозів пов'язаний зі зміщенням центрів ваги на середньо-сагітальній площині, коли деформуючі сили визначаються дією маси тіла збоку від поздовжньої осі хребта. Причина цих явищ – контрактури м'язів, грубі зарубцювання на тулубі (після операції, опіків флегном, абсцесів легень тощо) зміщення тазу, асиметрія черепа [6,13].
Ведучим патогенним чинником міотичних сколіозів є функціональна неспроможність м'язів тулуба (сколіози на основі поліомієліту, нейрофіброматозу, церебральних інфекцій, міопатії) [11].
За морфологічними ознаками сколіози поділяються на: структурні та функціональні. Структурний сколіоз характеризується змінами структури хребців (клиноподібна форма хребця, торсія хребта). Структурні сколіози, в свою чергу, поділяються на нефіксовані та фіксовані. Якщо спостерігається викривлення хребта у положенні лежачи та збільшення його в положенні стоячи – це нефіксований сколіоз. Якщо кривизна хребта у положеннях лежачи та стоячи не змінюється – це фіксований сколіоз. Функціональний сколіоз – це різноманітні функціональні стани хребта (сколіотична постава, рефлекторно-больовий сколіоз при радикуліті). Він виявляється лише у положенні стоячи і зникає у положенні лежачи, при висах та в інших положеннях, які сприяють розвантаженню хребта [25].
В залежності від важкості деформації сколіози поділяються на компенсовані та некомпенсовані. Компенсований сколіоз діагностуються у випадку, коли відвіс, пущений від сьомого шийного хребця падає у міжсідничну складку і вісь тулуба вирівнюється При некомпенсованому сколіозі відвіс падає збоку від сідничної складки [22].
Клінічна картина сколіозу визначається величиною викривлення у градусах, формою дуги і кута відхилення її від вертикальної осі, величиною скручування хребців. Сьогодні для її оцінки використовують запропоновану В.Д. Чакліним чотирьохступеневу систему [20].
1ступінь сколіозу- ледь помітне викривлення у фронтольній площині, видиме у вертикальному положенню хворого і не зникає повністю у горизонтальному положенні. Характерна асиметрія м'язів на рівні первинної дуги, що більш помітна в положенні нахилу хворого, утворюючи м'язовий валик в поперековому відділі.
Легка, нестійка асиметрія лінії та трикутників талії при попериковому викривленні. На ренгенограмі зробленій в положенні лежачи, помітні ознаки торсії, що зберігається із напрямком клінічно обумовленої дуги.
2 ступінь сколіозу – чітко помітне викривлення хребта і реберний горб, деформація частково фіксована і цілком не виправляється при підтягуванні хворого. На ренгенограмі видно ознаки структурного сколіозу у вигляді яскраво вираженої торсії й іноді клиноподібної деформації хребців на вершині первинної дуги сколіозу. На ренгенограмі, зробленій в положенні лежачи, кут викривлення доходить до 30є. Поява