Сколіоз 3 ступеня характеризується наявністю не менше двох дуг. Кут відхилення основної дуги дорівнює 30-60є. Виявляється значне скручування хребців, деформація грудної клітки і утворення реберний горба, зміна кута нахилу таза. Це викликає подальше порушення розташування внутрішніх органів та їх функцій, подразнення корінців спинного мозку і поява симптомів радикуліту [5,20].

Сколіоз 4 ступеня спотворює тулуб внаслідок важкої деформації грудної клітки і хребта. Спостерігається кіфосколіоз, що є результатом прогресюючого відхилення як у бічному, так і у передньо-задньому напрямах, подальшого скручування його по осі та утворення заднього і переднього горба. Кут відхилення хребта від вертикальної осі більше 60є. Виявляються значні порушення функції органів грудної клітки, черевної порожнини і нервової системи.

Найбільш повною класифікацією сколіозу є видозмінена класифікація Дж.Р. Кобба, яка враховує первинно чи вторинну пошкоджену тканину у процесі розвитку патологічного процесу [21,24]. В ній виділяють:

1. невропатичний сколіоз:

2. міопатичний сколіоз:

3. остеопатичні сколіози:

4. метаболічні сколіози:

5. нечасті і незвичайні сколізи:

6.ідіопатичний сколіоз.

За локалізацією вершини викривлення сколіоз поділяють на: шийний, грудний, грудно-попериковий і комбінований , коли є дві чи більше дуг викривлення. За величиною викривлення хребта Дж.Р.Кобб так класифікує ступені сколіозу:

І ступінь сколіозу – 1-10°

ІІ ступінь – 11-30°

ІІІ ступінь – 31-50°

ІV ступінь – більше 50°

Отже, сколіоз – це хронічне, прогресуюче захворювання хребта, шо характеризується дугоподібним викривленням у фронтальній площині і скручуванням (торсія) хребців навколо вертикальної осі. Причинами виникнення сколіозу є асиметричні навантаження в періоди росту скелета (6-7 років, 12-15 років), первинно-патологічний чинники (диспластичні зміни у спинному мозку чи в хребцях), обмінно-гормональні порушення, статико- динамічні порушення ( порушення постави). Патогенез сколіозів полягає в тому, що в пульпозних ядрах міжхребцевих дисків наявні незрілі хондроцити, внаслідок чого виникає міграція пульпозного ядра вбік, що через зміну тиску на зони росту призводить до розвитку структурних змін хребців. Заключною ланкою в патогенезі розвитку сколіозів є локалізація компенсаторних змін організму та формування структурних змін у бічних і задніх елементах хребців, внаслідок цього формується викривлення хребетного стовпа, яке змінює місце розташування деяких органів дихання і зміну їхнього функціонування.

Сколіози класифікують за різними ознаками, тому існує багато різних класифікацій різних авторів. Також існують класифікації за патогенетичними, морфологічними ознаками, за типом складності, походженням, локалізацією, напрямком, формою розвитку, вершиною викривлення, величиною викривлення.

Розділ ІІ

Патологічні зміни системи органів дихання при сколіозі і методи їх дослідження

2.1 Патологічні зміни дихальної системи у хворих з різними ступенями важкості сколіотичної хвороби

В складному патогенезі сколіотичної хвороби визначну роль відводять функції зовнішнього дихання. Тяжка деформації хребта і грудної клітки при сколіозі III-IV ступеня різко погіршує фізіологію дихальної системи і легеневу недостатність. Недостатність функції зовнішнього дихання існуюча з раннього дитинства і в період розвитку організму, прогресуюча при наростанні деформації, зменшує довжину життя і сприяє розвитку запальних захворювань легень. Тільки 2,5 % хворих з тяжкими формами сколіозу доживають до 40 років [9].

Причиною порушення функції зовнішнього дихання є різка деформація грудної клітки. На випуклій стороні викривлення у всіх хворих 3 і 4 ступенів сколіозу розвивається реберний горб, а на ввігнутій – завжди спостерігається западання грудної клітки. За таких умов змінюється відстань від початку і прикріплення міжреберних м’язів, порушується їх функціональна здатність, що дуже часто можна спостерігати при дослідженні їх біоелектричної активності [11,19]. З одної сторони – зміна величини об’єму плевральних порожнин, а з іншої – розлад функціональної здатності міжреберних м’язів різко порушують екскурсію легень на вдосі і видосі, тобто порушується механіка дихання [13]. Викривлення поперекового відділу хребта (основне чи компенсаторне) змінює рівень стояння куполу плевральних порожнин. Анатомічні чинники і функціональні зміни дихальної мускулатури призводять до нерівномірної екскурсії легень, що у свою чергу сприяє розвитку ділянок ателектазу і вікарної емфіземи. Ці зміни ведуть до розвитку пневмосклерозу уже в ранньому дитячому віці. Структурні зміни в тканинах легень збільшують порушення фізіології дихання. Гіпервентиляція легень спостерігається уже при сколіозі l ступеня. За даними Г.М. Капустіной, при тяжких викривленнях (особливо при верхньогрудних сколіозах) спостерігається різка гіпервентиляція (300-316%), яка не зникає навіть при диханні сумішшю збагаченої киснем. Це свідчить про виражену недостатність зовнішнього дихання [9].

Зниження життєвої ємності легень іде паралельно зі збільшенням ступеня важкості сколіозу і при виражених викривленнях доходить до 45% від потрібної величини [2]. Значно знижується об’єм додаткового резервного повітря, що свідчить про зниження компенсаторно-адаптивних реакцій організму, що підтверджується проведенням функціональних проб з киснем, при яких не спостерігається збільшення життєвої ємності легень у людей з сколіозами III і IV ступеня [8,10].

Важливим показником функціональної здатності легень є максимальна вентиляція легень, оскільки вона відображає можливості легеневої тканини під час навантаження. Показники дихання хворих під час максимального навантаження залежать від багатьох умов: сили дихальної мускулатури, еластичності тяги легень, екскурсії грудної клітки і опору повітрянопрохідних шляхів. У хворих з тяжкими формами сколіозу всі ці компоненти страждають, через це різко погіршуються показники максимальної вентиляції легень. Також їх зміни пропорційні ступеню важкості деформації [5,9].

Дослідження проведені Центральним науково-дослідницьким інститутом травматології і ортопедії ім. Н.Н.Пріорова виявило, що у хворих з IV ступенем сколіозу знижені показники споживання