Вивчення функції зовнішнього дихання у хворих з ІІ-ІІІ ступеню сколіозу виявило подібні порушення також і при більш легких формах викривлення. Однак вони носять менш виражений характер і після корегуючих операцій зникають чи зменшуються, а при важких викривленнях – різко виражені і не завжди зникають після оперативного втручання [2,8].

Легені на випуклій стороні викривлення хребта зменшується в об’ємі у порівнянні з ввігнутою стороною. Екскурсія грудної клітки знижується, особливо на ввігнутій стороні, що створює умови для нерівномірної вентиляції легень. Цьому сприяє також наявність ділянок ателектаза і емфіземи в легенях як на випуклій так і на ввігнутій стороні грудної клітки. Зміни структури хребта і грудної клітки у хворих сколіозом супроводжуються змінами легень і функціональними розладами зовнішнього дихання [1].

Причиною порушення вентиляції легень у хворих сколіозом поряд з анатомічними змінами грудної клітки, її тугорухомістю є деформація бронхіального дерева.

Порушення вентиляції легень також пов’язано з змінами дихальної мускулатури. З випуклої сторони грудної клітки міжреберні м’язи розтягуються і стають тоншими, а з ввігнутої – вкорочуються і розслабляються. Змінюється положення і екскурсія діафрагми. На стан діафрагми у хворих сколіозом впливає величина внутрішньогрудного і внутрішньочеревного тиску. Важка деформація грудного відділу і грудної клітки викликає зменшення грудної порожнини і в результаті внутрішньогрудний тиск знижується у порівнянні з внутрішньочеревним. У випадку значного підвищення внутрішньочеревного тиску куполи діафрагми розміщуються вище за норму, а при його зменшенні – розташовуються нижче за норму [19].

Різний рівень куполів діафрагми у хворих сколіозом залежить від локалізації, степені і характеру викривлення, а це впливає на величину внутрішньогрудного і внутрішньочеревного тиску, що також має значення в порушенні легеневої вентиляції.

Основними показниками легеневої вентиляції є частота дихання (ЧД), дихальний об’єм (ДО), хвилинний об’єм дихання (ХОД) . Частота дихання збільшується паралельно важкості захворювання, хоча в кожному окремому випадку строгої залежності від ступеня сколіозу виявити не вдається. Зміна в діяльності органів дихання пов’язана зменшенням сили дихальних м’язів, положенням грудної клітки відповідальним за фазу вдиху, в результаті цього зменшується екскурсія грудної клітки і життєва ємність легень. Також має значення вкорочення черевних м’язів, які обмежують екскурсію діафрагми, зменшують амплітуду внутрішньогрудного і внутрішньочеревного тиску під час дихання, що утруднюють функцію дихання і кровообігу[15].

У процесі проведення багатьох досліджень виявлено, що порушення постави не призводять до клінічно виражених розладам зовнішнього дихання, а можлива дихальна недостатність виявляється за допомогою функціональних проб з фізичним навантаженням і дихання чистим киснем [22]. Найбільш часто у дітей з сколіотичною поставою реєструються невеликі коливання (в межах 8-15%) таких показників як ЧД, ХОД, ЖЄЛ [24].

Стосовно дихального об’єму, то на ранніх етапах захворювання він збільшується, що розглядається як компенсаторна реакція. При тяжких формах сколіозу його величина зменшується у порівнянні з здоровими, особливо при верхньогрудному і S-подібному сколіозі [19].

2.2. Методи дослідження змін органів дихання і їх функціонування у хворих сколіозом

2.2.1. Рентгенологічні методи

Широкі можливості рентгенологічного дослідження, а також фізіологічність і простота цього методу дають можливість клініцистам об'єктивно оцінити стан органів дихання хворих сколіозом.

Рентгеноскопія будучи найбільш важливою, простою і поширеною методикою, дозволяє досить достовірно вивчити анатомію і функцію органів дихання.

Дослідження органів грудної порожнини починається з оглядової рентгеноскопії. При просвічуванні легенів перш за все визначаються форма і розміри грудної клітки. З цією метою необхідно виявити хід дугоподібно викривленого хребта. Визначають початок, вершину і кінець дуги викривлення, а також ступінь і форму викривленого хребта. Важливо відзначити, як близько підходить дуга викривленого хребта до зовнішньої межі легені і наскільки деформований хребет перекриває легеневе поле опуклої сторони викривлення.

При вивченні форми і розміру грудної порожнини визначають положення і форму діафрагми і ребер, а також виявляють участь цих анатомічних утворень в акті дихання. Анатомо-топографічне і функціональне вивчення діафрагми і ребер слід проводити роздільно на опуклій і увігнутій сторонах викривлення хребта [16,25].

При рентгеноскопії виявляють зсув органів середостіння (трахеї, крупних бронхів, серця і магістральних судин, стравоходу). Нарешті, і це найважливіше, при рентгеноскопії вивчають легеневий малюнок, що є рентгенологічним відображенням судинної мережі легені. Рентгеноскопічне дослідження легенів закінчується візуальним вивченням функції легеневої тканини на вдиху і видиху. Останнє дає право правильно оцінювати життєву ємкість кожної легені окремо.

Мабуть, немає потреби підкреслювати, що рентгеноскопічне дослідження не може бути повним, якщо воно не буде багатоплощинним. Це дуже важливо для дослідження легенів хворих з кіфосколіозом, оскільки груба деформація грудної клітки обмежує існуючі можливості вивчення легеневої тканини на випуклій стороні викривлення. Рентгеноскопія легенів повинна проводитися при вертикальному або горизонтальному положенні хворого з дотриманням принципу поліпозиційного методу дослідження [29].

Рентгенологічне дослідження легенів у хворих з кіфосколіозом в звичайних положеннях не забезпечує детального вивчення легеневої тканини на випуклій стороні викривлення грудної клітки. Легеневе поле на цій стороні на більшому протязі звужене і залишається перекритим дугоподібно викривленим хребтом [24].

Вивчення томографії легенів у хворих з вираженими формами кіфосколіозу має деякі особливості. Звужена, деформована і перекрита тінню викривленого хребта легеня на випуклій стороні викривлення має вид вузької смуги і по