томограмах, отриманих при звичайному укладанні, практично неможливо скласти яку-небудь думку про легеневу тканину. Якнайповнішу картину при дослідженні томографії можна отримати, застосовуючи проекцію, при якій грудина і хребет поєднуються в сагітальній площині. З цією метою при рентгеноскопії визначають кут повороту хворого, при якому створюються кращі умови видимості легені на всьому протязі. Потім на столі для томографії повертають хворого навколо вертикальної осі на величину знайденого кута і фіксують його в цьому положенні [25].
Для клініки сколіозу функціональний стан легень має вельми важливе значення. Детально вивчати функцію легені необхідно з метою визначення можливості і об'єму оперативного або консервативного лікування, при експертизі працездатності.
В даний час є велика кількість засобів і методів вивчення функціонального стану дихального апарату. Наявність численних методик визначення функціонального стану зовнішнього дихання дозволяє вибрати ті з них, які є найбільш фізіологічними і придатними для вивчення хворих сколіозом. З цієї точки зору рентгенофункціональне дослідження легенів заслуговує великої уваги.
Функцію зовнішнього дихання починають вивчати вже при проведенні рентгеноскопії. Особлива увага при цьому приділяється морфології дихального апарату і її зв'язку з формою, розмірами і конфігурацією грудної клітки [13]. З цією метою ретельно вивчають форму і положення ребер і діафрагми, а також зміна об'єму грудної порожнини на вдиху і видиху. Останнє дозволяє дати об'єктивну оцінку повноти дихальних рухів, їх об'єму, симетричності рухів обох половин грудної клітки. Важливо відзначити, чи немає відставання в русі куполів діафрагми на випуклій і увігнутій сторонах деформованої грудної клітки. Представляє безперечний інтерес встановлення залежності розпрямлення легенів від величини дихальних рухів [21,25] .
Крім того, при рентгеноскопічному вивченні легеневої тканини на максимальному вдиху і повному видиху оцінюють її еластичність. Для об'єктивної реєстрації отриманих даних застосовують рентгенографію. Рентгенівський знімок дає можливість судити про форму і розміри грудної клітки, стан ребер, хрящів і плеври. За допомогою такого знімка можна отримати докладніші відомості про легеневий малюнок. Безперечно, подібні знімки можуть дати тільки статичне уявлення про грудну клітку і апарат зовнішнього дихання.
Рентгенокімографія будучи також однією з методик рентгено-функціонального дослідження легенів , дає об'єктивні показники в оцінці легеневої вентиляції. Висота зубців кімограми показує величину вертикальних зсувів ребер і діафрагми, а ширина зубців у підстави - час, протягом якого здійснюється цей рух. Знаючи, що легенева вентиляція має прямий зв'язок з діяльністю дихальної мускулатури, відображеної на рентгенокімограмі, неважко по руху ребер і діафрагми скласти уявлення про функцію зовнішнього дихання [24].
На підставі даних рентгенокімографії вдається визначити життєву ємкість легенів, дихальний, додатковий і резервний об'єми, хвилинний об'єм дихання і максимальну вентиляцію легенів.
Для підрахунків зазвичай користуються спеціальними коефіцієнтами (Я. Л. Шика і А. В. Грінберга, Е. Л. Кевеша ). Ці коефіцієнти розраховані на здорових людях, що мають нормальну грудну клітку. У хворих з деформованою грудною кліткою, як показали дослідницькі спостереження, зміни об'єму грудній порожнині відбуваються несиметрично [25].
Рентгенологічна картина легень у хворих з вираженими формами сколіозу неоднакова. Вона залежить від рівня розташування дуги викривлення, ліво- або правостороннього вигину хребта, змін кісткових елементів грудної клітки.
При оглядовій рентгеноскопії у хворих з кіфосколіозом помітна різка деформація грудної клітки, асиметричність легеневих полів. У цих хворих ззаду на випуклій стороні викривлення утворюється ребровий горб, а спереду на цій стороні грудна клітка сплющується. У виражених випадках сколіозу на увігнутій стороні викривлення реберний горб утворюється спереду, а задня поверхня цієї половини грудної клітки сплющується. При виражених формах сколіозу висота грудної клітки зменшена. Особливо виразно виявляється збільшення фронтальних розмірів грудної клітки на увігнутій стороні викривлення [23,29].
Плечовий пояс на опуклій стороні викривлення розташований вище протилежного; особливо це стає явним у хворих з верхньогрудним сколіозом. Ключиця на цій стороні лежить вище і більш криво, ніж на увігнутій стороні.
Ребра, особливо їх задні відділи, химерно деформовані, йдуть не тільки криво зверху вниз і ззаду наперед, але в області вершини дуги викривлення мають майже вертикальне розташування. Міжреберні проміжки на цій стороні грудної клітки нерівномірно звужені, тіні їх задніх відділів гранично зближують або нашаровуються один на одного.
Таким чином, майже все легеневе поле випуклої сторони перекрито тінями викривленого хребта і ребер. На випуклій стороні викривлення легеневе поле звужене; при ІІІ, ІV ступенях сколіозу воно має вигляд деформованою, різко і неоднаково звуженої смуги. Різкіше звуження легеневого поля співпадає з вершиною дуги викривлення хребта [25,26].
Слід зазначити, що при верхньогрудному сколіозі легеневе поле на випуклій стороні викривлення перекривається кістковими елементами грудної клітки переважно у верхньому і середньому відділах. Викривлення хребта в середньогрудному відділі найбільш ускладнює дослідження середнього і нижнього полів легені. Нижньогрудне викривлення хребта дуже заважає вивчати нижні відділи легенів. Все це створює неоднакову прозорість легеневих полів. Крім того, легені в ділянках найбільшої деформації і стиснення – менш прозорі. На висоті вдиху прозорість легеневого поля підвищується, особливо в місцях, де легеня менш здавлена деформованою грудною кліткою [9,21].
На випуклій стороні викривлення вивчення легеневого малюнка можливо тільки в тих відділах, де на легеневу тканину не накладаються кісткові елементи грудної клітки. Легеневий малюнок у видимих нижньомедіальних відділах легень під дугою викривлення представляється більш важким, судини і бронхи деформовані, зближені і різко вкорочені. Це особливо добре видно на суперекспонованих знімках, томо- і бронхограмах.
Сколіотична деформація грудного відділу хребта не ускладнює вивчення легені на увігнутій стороні викривлення. На цій стороні стає явним збільшення поперечника легені, що досягає