Аналіз даних вивчення бронхо- і томографії легенів показав, що більш виражені зміни трахебронхіального дерева наголошуються у хворих з викривленням верхньогрудного відділу хребта.

У тих випадках, коли дуга викривлення локалізується в нижній третині грудного відділу хребта, трахея, головні, пайові і сегментарні бронхи не міняють свого звичайного положення, і лише в області вершини сколіозу на випуклій стороні викривлення сегментарні бронхи можуть зближувати між собою.

Значніші зміни трахеобронхіального дерева виявляються на випуклій стороні дуги викривлення хребта, в області найбільшої деформації легенів, де сегментарні бронхи різко укорочені, здавлені у фронтальній і горизонтальній площинах, деформовані; на протилежній увігнутій стороні і в місцях, більш віддалених від вершини дуги викривлення хребта, гілки бронхіального дерева розсунені. Звуження трахеобронхіального дерева зазвичай не виявляється [1,4].

У зв'язку з грубими сколіотичними деформаціями хребта і грудної клітки міняється форма, положення і функція діафрагми. У вивченні морфології і функції діафрагми рентгенологічному методу дослідження належить провідна роль.

При звичайному фасному положенні у хворого з вираженим кіфосколіозом можна виявити неоднакові фронтальні розміри куполів діафрагми. На випуклій стороні викривлення ці розміри значно зменшені, а на увігнутій - збільшені. Зменшення фронтального розміру куполу діафрагми на опуклій стороні викривлення в більшості випадків - явище проекційне.

У більшості випадків хворих сколіозом зберігається дугоподібна форма куполів діафрагми, хоча деколи при викривленні грудно-поясничного відділу хребта діафрагма виявляється сплющеною. Це пояснюється зміщенням м’язевої , а також сухожильної частини діафрагми відповідно викривлення хребта. реберно-діафрагмальні синуси зберігають форму гострого кута. Серцево-діафрагмальний синус на ввігнутій стороні в залежності від рівня дуги викривлення хребта має форму прямого чи тупого кута. Його найбільша величина виявляється у хворих і грудинно-попериковим сколіозом, коли дуга викривлення розміщенна на рівні діафрагми. З протилежної випуклої сторони серцево-діафрагмальний кут зменшений. Щодо рухомості діафрагми, то на випуклій стороні викривлення вона навіть дуже добра, а на ввігнутій стороні – трохи знижена і погіршується з віком. В лежачому положенні хворого спостерігається більш високе розташування діафрагми і виражена амплітуда її рухів.

2.2.2. Функціональні методи дослідження функції зовнішнього дихання

При грудному сколіозі найбільше страждає функція зовнішнього дихання, тому дуже важливим є дослідження її показників для правильної оцінки стану респіраторної системи відповідно до ступеня сколіозу, тривалості захворювання, етапу реабілітації.

Дослідження і оцінку функції зовнішнього дихання здійснюють за допомогою проведення спірометрії і різних функціональних проб, як наприклад, проба Штанге, проба Генче, тест Розенталя і інші.

Проба Штанге полягає в затримці дихання на вдосі максимальну кількість часу. Оцінюється такими показниками: якщо досліджуваний може затримати дихання 50 с і більше, то функціонування органів дихання знаходиться у відмінному стані, задовільний стан – 40-49 с, незадовільний – менше 39 с. Для того, щоб визначити величину затримки дихання на видосі використовують пробу Генчі. Результати виконання проби оцінюються за такими показниками: добре функціонування органів дихання – тривалість затримки дихання – більше 40 с., задовільне – 35-39 с., незадовільне менше 34 с. Тест Розенталя полягає у п’ятикратному вимірюванні життєвої ємності легень. У здорових людей ці показники не змінюються або збільшуються, а якщо спостерігається їх зниження, то це свідчить про порушення функціонування системи органів дихання [20,22].

В більшості випадків ці проби застосовують для того, щоб визначити величину погіршення показників зовнішнього дихання у порівнянні з нормою. також їх використовують щоб оцінювати ефективність того чи іншого методу лікування сколіозу і, зокрема, його вплив на дихальну систему [7].

Ще одним дуже важливим методом дослідження функції зовнішнього дихання є спірометрія, яка дозволяє оцінити багато параметрів дихальної системи. Дослідники Кулешов А.А і Неманова Д.І. Центрального науково-дослідницького інституту травматології і ортопедії ім.Н.Н.Пріорова провели дослідження функції зовнішнього дихання за допомогою спірографічних досліджень на апараті «Етон 01-22» за стандартною методикою. вони виміряли і співставили з нормальними значеннями наступні показники: життєва ємность легень на вдиху і видиху, частоту дихання, дихальний об’єм, резервний об’єм вдиху і видиху, форсована життєва ємність легень, максимальна вентиляція легень, об’єм форсованого видиху за першу секунду. Обстеження проводилось з двома групами хворих: 65 хворих зі сколіозом І ступеня, 25 хворих – з ІV ступенем грудного сколіозу. Результати показали, що у хворих з ІV ступенем сколіозу спостерігалось порушення зовнішнього дихання по рестрективному типу, вираженого зниження життєвої ємності легень і складаючи її дихальних об’ємів, зменшенням форсованої життєвої ємності легень, зниження здатності до максимального збільшення вентиляції при форсованому диханні. Виявлене при тяжкій степені сколіозу різке зменшення дихального об’єму і хвилинного об’єму дихання (p<0,001) не може компенсувати навіть збільшення частоти дихання, що свідчить про виснаження резервних можливостей організму і декомпенсації функції зовнішнього дихання при тяжких формах сколіозу. Зниження максимальної вентиляції легень (р<0,001) при ІV сколіозу можна пояснити розтягненням легень і грудної клітки і зменшенням сили дихальної мускулатури як і збільшенням опору повітряному потоку в результаті грубої анатомічної деформації бронхіального дерева, викликаних сколіозом [9].

Аналіз змін швидкісних показників повітряного потоку виявив, що в міру зростання важкості викривлення хребта збільшується ступінь порушення швидкості проходження повітряного потоку по бронхіальному дереві [8].

У пацієнтів з легким і з важким ступенем сколіозу було виявлено зниження форсованої життєвої ємності легень і об’єму форсованого видиху за одну секунду, але тільки при ІV ступеню різниця була статично достовірною. Слід підкреслити, що в жодному з проведених досліджень не було отримано даних про зменшення співвідношення форсованої життєвої ємності легень до об’єму форсованого видиху нижче нормальних показників. Подібні зміни форсованого