Нормалізовані до площини поверхні тіла параметри V в ЛА і їх зміни в залежності від ступеня сколіозу мали такі значення: в групі з І ступенем сколіозу - 0,49м/с, з ІІ-0,52м/с, з ІІІ-0,56м/с, з ІV-0,55м/с.

Величина максимального СТЛА при фізіологічній нормі 21-23 мм рт. ст. [7] у хворих з ІІІ-ІV ступенем сколіозу перевищила її і становила 25,89 і 34,16 мм рт.ст., при цьому спостерігалась статистично достовірна різниця між вказаними групами.

Показники ДТЛА при ІІІ-ІV ступенях сколіозу теж виявилися вищими від фізіологічної норми (7-9) мм рт.ст. [8] і становили 10,76 мм рт.ст. при ІІІ ступені і 17,96 мм рт.ст. при ІV ступені, різниця між групами була статистично достовірною (р<0,05). Зазначені зміни свідчили про формування легеневої гіпертензії.

Час прискорення кровотоку з правого шлуночка (АТ, мс) знижувався з високим ступенем достовірності (р<0,01) при ІІІ-ІV ступенях сколіозу в порівнянні з здоровими особами, а загальна тривалість вигнання крові із правого шлуночка (ЕТ) достовірно збільшувалась в групах хворих з ІІІ-ІV ступенями сколіозу.

Показники середнього гемодинамічного тиску в ЛА в групі порівняння і при І-ІІ ступенях сколіозу були в межах фізіологічної норми і складали відповідно 10,7 і 11,4 мм рт.ст. При ІІІ ступені середній гемодинамічний тиск підвищився до 17,8 мм рт.ст., різниця з групою порівняння була статистично недостовірна, а при ІV ступені середній тиск збільшився до 24,6 мм рт.ст.(р<0,05) [12,27].

В результаті даного дослідження було встановлено, що динаміка показників, отриманих при обстеженні хворих сколіозом, свідчить про гіпертрофію міокарда і дилятацію правого шлуночка, що суттєво наростають при ІІІ-ІV ступенях сколіотичної хвороби.

Максимальна швидкість трикуспідального току, відповідає фазі швидкого наповнення ПШ, в групі пацієнтів з ІІІ-ІV ступенями сколіозу, у яких не відмічалось трикуспідальної регургітації, значно зменшувалась (р<0,05) в порівнянні з групою здорових підлітків.

Максимальний систолічний, діастолічний і середній гемодинамічний тиск в ЛА має чітку тенденцію до збільшення у хворих з ІІІ-ІV ступенями сколіозу, що свідчить про розвиток легеневої гіпертензії у пацієнтів з вираженою сколіотичною деформацією [4,22].

Отже, дане дослідження дозволяє зробити висновок про наявність у хворих з ІІІ-ІV ступенями сколіозу легеневої гіпертензії, діастолічної дисфункції ПШ і формування в них “кіфосколіотичного” серця навіть в молодому віці. Хворі з ІІ ступенем сколіотичної хвороби становлять групу ризику по розвитку гіпертензії в малому колі кровообігу.

2.2. Рентгенологічні методи дослідження серця і великих судин у хворих при сколіозі

Дані сучасної літератури переконливо показують, що груба кіфосколіотична деформація викликає значні морфологічні і функціональні порушення серця і великих судин.

Про зміни серця, що виникали внаслідок деформації хребта згадувалося вперше в 1843 р. Але ще Гіппократ зазначав, що у осіб, які мають горб над діафрагмою, наступає розлад дихання, що може викликати зміни серця [27].

Положення серця залежить не тільки від форми клітки, висоти стояння діафрагми, конституції людини, але і від віку, статі, фаз дихання, положення хворого при дослідженні і інших моментів [27,32].

У хворих кіфосколіозом домінуючими причинами, що мають істотний вплив на положення серця, є форма грудної клітки і висота стояння куполів діафрагми. Положення діафрагми у свою чергу залежить від форми і ступеня викривлення хребта. У зв'язку з цим немає єдиної думки про положення серцево-судинної тіні в деформованій грудній клітці у хворих сколіозом. Так, ще Bouvier (1858) зазначав, що при лівобічному грудному сколіозі серце лежить праворуч від хребта, а Bachmann (1899) при такому сколіозі знайшов у двох хворих серце зміщеним управо, а у іншого - вліво. У роботах останніх років наголошується, що при правосторонньому сколіозі серце зміщується вліво, при лівобічному - медіально або дещо вправо [ 7,22].

2.2.1 Рентгенологічно-анатомічні співвідношення серця і великих судин при сколіозі

Дані про положення серця в грудній клітці можна отримати за допомогою методу рентгенологічного обстеження.

При рентгенологічному дослідженні детальне вивчення контурів серця у хворих сколіозом в проекції лицем до екрану можливо при невеликих або, навпаки, високих ступенях викривлення хребта. У тих випадках, коли дуга викривлення хребта проекційно нашаровується на контур серця, хворого потрібно досліджувати в проекції, при якій грудина і хребет поєднуються в сагітальній площині [22,27].

Як відомо, серединна тінь, що є сумарним зображенням серця і крупних судин, розташовується в недеформованій грудній клітці так, що 2/3 нижньої частини цієї тіні, що представляє власне серце, лежить зліва, а 1/3 - справа від серединної лінії тулуба. У хворих кіфосколіозом це співвідношення значно міняється. Бічне викривлення хребта приводить до проекційного звуження легеневого поля на опуклій стороні викривлення і до розширення поперечного розміру легеневого поля на протилежній стороні. При правосторонніх сколіозах грудина розташовується зліва від хребта, а при - лівосторонніх - справа. Чим вище ступінь викривлення, тим грудина дальше від хребта [12,23,27].

При звичайному положенні хворого обличчям до екрану і фронтальному ході рентгенових променів в деформований грудній клітці серцево-судинна тінь виявляється зміщеною в випуклу сторону викривлення хребта. За нашим глибоким переконанням, цей зсув серця є не природнім.

Автори вважають [2,16,22,23], що результати вивчення положення серця в грудній клітці знаходяться залежно від того, що приймати за серединну площину. Це може бути сагітальна площина, проведена через середину грудини; вона відхилена від хребта вліво (при правосторонніх сколіозах) або управо (при лівобічних сколіозах), а також і площина, що сполучає хребет і грудину [22,23].

Встановлено [16], що для правильної думки про положення серця в грудній