Ці дослідження дозволили зробити припущення, що клінічна і патологоанатомічні картини кіфосколіотичного серця з гіпертрофією і розширенням, а іноді з первинною недостатністю правого шлуночка серця загалом і є безпосереднім результатом механічного порушення функції легеневих судин або функції серця. Вони виникають унаслідок дихальної недостатності і альвеолярної гіповентиляції, що викликана ригідністю грудної клітки і послідовним підвищенням тиску в малому колі кровообігу [16, 23]. Легенево-артеріальна гіпертонія веде до перевантаження правого шлуночка серця і тим самим до типової картини хронічного легеневого серця.

Рентгенодіагностика відмічених змін серця у хворих кіфосколіозом являє великі труднощі в зв’язку з грубими деформаціями елементів грудної клітки і стравоходу. Висновки про розміри і форму серця потрібно робити на основі вираженості серцевих дуг і співвідношення їх між собою. Ці дані можна отримати при дослідженні хворого у всіх можливих проекціях. Більш достовірні дані про стан серцево-судинної системи може дати дослідження хворих в проекції, яка об’єднує грудину і хребет в одну площину при сагітальному ході рентгенових променів. Важливо те, що отримані при рентгенологічному дослідженні дані, мають співпадати з рентгенологічною картиною і результатами інших клінічних досліджень [8,12,22].

2.2.2. Функціональні зміни серця і великих судин при сколіозі

Функцію серця і великих судин досить повно можна вивчити за допомогою рентгенокимо- і електрокімографії. Рентгенокімографія, що набула широкого поширення, дає можливість по характеру пульсацій судити про силу скорочення серцевого м'яза, а також про швидкість і ритм пульсаторних рухів [16].

Дослідження рентгенокімографії серцевої діяльності проводилося у хворих з високим ступенем сколіотичної еформації. При використанні цього методу у хворих з важкими формами правостороннього кіфосколізу в положенні без корекції обидва серцеві контури виявилися доступними для аналізу кривої руху в тих випадках, коли тінь хребта знаходилася латеральніше правого контуру серця. Перша дуга лівого серцевого контуру (аорта) на значній відстані доступна вивченню і по її контуру розташовуються невеликі аортальні зубці в 2-3 смугах. В області другої дуги (легенева артерія) впродовж 2-3 смуг спостерігаються невеликі судинні зубці, по амплітуді однакові з аортальними. Типових для третьої дуги (вушко лівого передсердя) зубців пульсації відзначити не вдалося: їх місце займали деформовані зубці шлуночкового типу. Вказана обставина пояснюється ротацією серця навколо його поздовжньої осі і відхиленням верхівки назад. Найбільшу протяжність має четверта дуга (лівий шлуночок), де видно помірно понижені по амплітуді зубці шлуночкового типу з дещо скошеним коліном систоли. Правий контур серця доступний дослідженню переважно в області другої дуги, де реєструється пульсація передсердного або шлуночкового типу [22,23].

Поглиблені дослідження функції серцево-судинної системи можливі при роздільному вивченні діяльності кожного відділу серця і великих судин. З цією метою кращий метод, безперечно, електрокімографія. Електрокімографічні дослідження проводилися в положенні хворого обличчям до екрану, без корекції положення. У хворих важкими формами сколіозу електрокімографічне дослідження серця значно утруднене унаслідок змін органів грудної клітки. При правосторонньому грудному сколіозі в області верхньої дуги лівого контуру серця записувалися криві судинного типу в більшості випадків з нормальною амплітудою. У пацієнтів з верхньогрудним сколіозом запис цієї дуги серцевого контуру ускладнювався проекційним накладанням тіні викривленого хребта. Пульсація другої дуги серцевого контуру записувалася у всіх хворих даної групи. Криві, типові для третьої дуги лівого серцевого контуру, реєструвалися лише в половині випадків, у четвертої частини хворих на пульсацію передсердя накладалася пульсація суміжних відділів і у останньої чверті хворих пульсацію лівого передсердя записати не вдалося. Це викликано тим, що при вираженому правосторонньому сколіозі серце дещо ротується вліво. В області четвертої дуги записуються типові для лівого шлуночка криві; причому із збільшенням викривлення хребта протяжність даної дуги, доступної для реєстрації, зменшується. Реєстрація електрокімограм дуг правого серцевого контуру була можливою лише при значній деформації, коли тінь хребта була латеральніше правого контуру серцево-судинної тіні. Електрокімограми, записані на рівні другої дуги правого контуру серця, свідчили про значну вираженість шлуночкового компоненту, а у хворих з легенево-судинною недостатністю були типово шлуночковими, що свідчило про збільшення правого шлуночку [12,22,27].

При лівобічному сколіозі лівий контур серцевої тіні па протязі верхніх трьох дуг і частково четвертої дуги перекриваються тінню хребта. Електрокімограми сторонньорозташованих відділів лівого контуру серця доводиться записувати при більшому коефіцієнті посилення реєструючого приладу. Якщо в прямій проекції реєстрація електрокімограм не вдається, то досліджуваного дещо ротується в напрямку, зворотньому спрямованості грудної дуги до моменту зникнення проекційного накладення викривленого хребта на відділ лівого контуру серця. Електрокімограми верхньої дуги зліва мали додаткові вібрації, що деформували особливо низхідну частину електрокімографічної кривої. В області другої дуги записувалися криві судинного характеру, що перевищували у ряді випадків по амплітуді електрокімограми дуги аорти. Пульсацію лівого передсердя вдалося зареєструвати лише у третини хворих. Контур лівого шлуночка у всіх хворих даної групи виявляється доступним лише частково, детальніша характеристика пульсації дуги шлуночка на всій його довжині стає можливою в косих проекціях [23,32].

Електрокімограми правого контуру серця записувалися у всіх хворих цієї групи впродовж обох дуг. У зоні другої дуги правого контуру записувалися криві, що свідчать про розташування тут правого передсердя. Електрокімограми правого передсердя двоххвилевого і трьоххвилевого характеру зустрічалися однаково часто.

Час запізнення пульсової хвилі до стовбура легеневої артерії у хворих без ознак легенево-сеоцевої недостатності складав: у хворих сколіозом III ступеня - 0,08+0,009 с, у хворих сколіозом IV степені - 0,11 +0,006 с. У чотирьох хворих з ознаками легенево-серцевої недостатності час запізнювання пульсової хвилі до стовбура легеневої артерії дорівнював