Непрямі ознаки гіпертензії малого кола кровообігу (зсув на електрокімограмах легеневої артерії дикротичної вирізки вгору, зміна форми дикротичного зубця, подовження часу напруги правого шлуночка) відмічені у четвертої частини хворих сколіозом IV ступеня і у одного хворого сколіозом III ступеня. Вищі показники запізнювання пульсової хвилі до стовбура легеневої артерії у хворих з легенево-серцевою недостатністю слід, мабуть, розцінювати як прояв у них більш вираженої гіпертензії малого кола кровообігу [6,23].

Це припущення підтверджується тим, що час запізнювання пульсової хвилі до стовбура легеневої артерії у цих хворих був близьким до значення даного показника у хворих, що страждали грудним кіфосколіозом IV ступеня.

Повніше уявлення про скоротливі здібності міокарду шлуночків дав фазовий аналіз серцевої діяльності. Зміна фазової структури систоли шлуночків в групі хворих сколіозом IV ступеню без ознак легенево-серцевої недостатності характеризувалося подовженням фази ізометричної напруги правого шлуночку до 0,05 с. Таким чином, ще до появи симптомів легенево-серцевої недостатності електрокімографія дозволяє виявити мобілізацію компенсаторно-пристосувальних механізмів діяльності серця. У хворих з ознаками легенево-серцевої недостатності фаза ізометричного скорочення подовжується для правого шлуночку до 0,07 с., лівого шлуночка-до 0,073 с. Фаза вигнання крові у хворих сколіозом IV ступеня з ознаками легенево-серцевої недостатності вкорочується для правого шлуночку до 0,193 с., для лівого - до 0,117 с. Подібні зміни фазової структури систоли розцінюються в літературі як свідоцтво порушення скоротливій функції міокарду [6,12,22].

Використання електрокімографії серця дозволило роздільно досліджувати механічну діяльність правого і лівого відділів серця хворих важкими формами кіфосколіозу і встановити факт мобілізації компенсаторно-пристосувальних механізмів діяльності не тільки правого, але і лівого шлуночку. Зміна фазової структури систоли у даної категорії хворих більш виражена відносно правого шлуночку, і з'являються вони вже на ранніх етапах хвороби, до зрілого віку. Дана обставина указує на те, що хворі сколіотичною хворобою потребують спостереження і лікування не тільки ортопеда, але і терапевта [6,8,22,24].

Таким чином, важкі форми грудного кіфосколіозу приводять до виникнення гіпертензії малого кола кровообігу. Дані електрокімографії свідчать про наявність непрямих ознак гіпертензії у четвертої частини хворих сколіотичною хворобою IV ступеня. Вказані ознаки при сколіозі III ступеня виявлені в 12,5% випадків. У хворих важкою формою сколіотичної хвороби за наявності легенево-серцевої недостатності мобілізується компенсаторно-пристосувальний механізм діяльності не тільки правого, але і лівого шлуночку.

Слід підкреслити, що рентгенологічне вивчення серця можливе в положенні хворого обличчям до екрану лише в тих випадках, коли є невелике або, навпаки, виражене бічне викривлення хребта. Якщо ж тінь дуги деформованого хребта нашаровується на контур серця, дослідження слід проводити в оптимальній проекції [6,8,12].

Виявлена при рентгенологічному дослідженні хворого з правостороннім грудним сколіозом в положенні обличчям до екрану псевдомітральна конфігурація серця, а у осіб з лівобічним грудним сколіозом – псевдоаортальна конфігурація серця - явище проекційне і не залежить від ступеня деформації грудної клітки, повороту серця і частого збільшення у цих хворих правого шлуночка [5,24].

Висота стояння діафрагми, що залежить від форми, ступеня і локалізації дуги викривлення хребта, міняє кут нахилу серця. У хворих на сколіоз основними положеннями серця вважають: вертикальне, косе і горизонтальне. Кіфосколіотична деформація сама по собі не спричинює змін розмірів і об’єму серця. Але виражені форми сколіозу, зумовлені порушенням дихальної функції легень, призводять до дихальної недостатності. Сердечно-легенева недостатність розвивається повільно, частіше у осіб з не вилікуваним сколіозом і проявляється в середньому і похилому віці [16,22,23].

Рентгенологічні дослідження показали, що аорта слідує за ходом викривленого хребта. При лівосторонніх сколіозах відмічається більш суттєвий поворот всього судинного пучка. Судинний пучок піддається великим топографічним порушенням при локалізації дуги викривлення в верхній третині грудного відділу хребта. В тих випадках, коли дуга викривлення розташовується в нижньо-грудному чи грудинно-поперековому відділах, суттєвих змін в розташуванні судинного пучка не виявляється [6,16].

2.3. Характеристика змін серцево-судинної системи при сколіозі ІІІ-ІV ступеня у зв’язку з застосуванням ЛФК

Вчені харківської державної академії фізичної культури на чолі з Ганною Томажонською проводили дослідження про вплив ЛФК на серцево-судинну систему при сколіозі ІІІ-ІV ступенів. На базі НДІ патології хребта і суглобів ім. проф. Сітенко ними було обстежено 36 дітей 12-15 років жіночої статі зі сколіозом IV ступеня (кут скривлення від 50є до 152є, у середньому 90є по Коббу) до і після оперативного лікування, а також після курсу дихальної гімнастики. Оперативне лікування здійснюється в два, а іноді в три етапи: 1. Монтаж HALO-апарата; 2. Корекція деформації полісегментарною конструкцією МІСТ; 3. Екстраплевральна резекція реберного горба. Всі операції тривають від 5-ти до 8-ми годин, під час яких відбувається велика крововтрата. Обсяг крововтрати при кістково-пластичних операціях на хребті складає А.А. Бунатяну, 500-1500 мл. і більше [16].

Усі хворі були розділені на дві групи: перша – експериментальна, друга - контрольна. Дослідження хворих проводили трикратно до і після операції і після курсу дихальної гімнастики. Експериментальна група займалася по розробленій ними методиці дихальної гімнастики, яка полягала в призначенні дихальних статичних і динамічних вправ, звукової гімнастики, елементів поверхневого дихання, міорелаксації й аутотренінгу. Контрольна група займалася за загальноприйнятою методикою.

У післяопераційному періоді в дітей експериментальної групи спостерігалося достовірне погіршення параметрів серцево-судинної системи: відзначалося