Електронна мікроскопія лає змогу виявляти субмікроскопічну будову клітин. При електронній мікроскопії використовують потік електронів, джерелом яких є розжарена вольфрамова нитка-катод. Метод скануючої електронної мікроскопії забезпечує об'ємне вивчення поверхонь об'єктів дослідження.

Прижиттєве дослідження тканин. Живі тканини культивують за межами організму. Шматочки тканини об'ємом до 1 мм2, одержані стерильно при мінімальному пошкодженні, розміщують у спеціальну камеру на слюду чи покривне скельце, де міститься штучне живильне середовище з відповідною температу-рою. Клітини в складі тканинних культур, особливо ембріональних, зберігають життя, діляться, здатні до гістологічної диференціації.

Значмо поширений спосіб одношарових культур, у якому використовують клітини, одержані при подрібненні тканини дією трипсину. Метод прижиттєво-го дослідження тканин дає змогу простежити рух клітин, їх поділ, ріст, реакти-вні зміни на дію різних факторів.

Радіонуклідні методи дослідження. В основі методів радіонуклідного дослідження функції і структури печінки лежить можливість реєстрації за допомогою спеціальної радіометричної апаратури розподіл у печінковій тканині введених в організм радіонуклідів. З цією метою короткоживучими радіонуклідами мітять певні органічні і неорганічні сполуки, які поглинаються різними клітинами печінкової тканини. Найчастіше використовують такі препарати, як бенгальський рожевий, мічений. І, що вибірково поглинається гепатоцитами печінки, колоїдний розчин золота - Аu, який поглинається ретикулогістіоцитарними клітинами печінки, селезінки і кісткового мозку.

Сканування печінки. Одним з методів радіонуклідного досліджен-ня печінки є її сканування, яке здійснюється за допомогою високочутливого апарата г-топографа-сканера. Гепатосканограма - це графічне зображення розподілу мічених сполук у печінці. Хворому вводять внутрішньовенно барвник бенгальського рожевого, міченого І або Au, з розрахунку 3 мкК/кг у 0,8-1 мл розчину натрію хлориду. Сканування проводять через 10-30 хв. після введення радіонукліда.

На сканограмі в нормі радіоактивна речовина рівномірно дифузно розподіляється в печінці, тому можна чітко визначити її межі штрихування.

За наявності захворювань печінки (хронічний гепатит, цироз) на сканограмі межі печінки змінені, штрихування різко зменшене, спостерігається нерівномірна інтенсивність малюнка, в окремих ділянках штриху-вання може бути зовсім відсутнє, що свідчить про дефект поглинання радіо-активної речовини (рак, абсцес, ехінококоз). Під час сканування з уведен-ням Аu можна визначити поглинальну активність ретикулогістіоцитарних клітин печінки і селезінки.

Ультразвукове дослідження. В основі методу ехогепатографії лежить здатність тканини печінки відбивати або поглинати ультразвукові сигнали. За до-помогою ехогепатографії можна визначити характер і ступінь ураження пе-чінки, зумовлені розвитком дифузних патологічних процесів (гепатит, цироз, жирова дистрофія), а також виявити вогнищеві зміни в ній (абсцеси, кісти, пухлини). Ультразвукове дослідження дає можливість виміряти діаметр воріт-ної вени, встановити збільшення та структуру селезінки, що важливо в діа-гностиці портальної гіпертензії.

Ехографію успішно застосовують для діагностики захворювань жовчного міхура. Вона дає уявлення про розташування міхура, стан його стінок, може вказувати на наявність у ньому конкрементів.

Пункційна біопсія. Цей метод використовують для гістологічного підтвер-дження чи заперечення тих чи інших дифузних та вогнищевих захворювань печінки, клінічна і лабораторна діагностика яких не може бути остаточною й залишає сумнів. Пункційна біопсія дає можливість вивчати прижиттєво не тільки гістологічну структуру печінки, а й проводити гістохімічне дослідження пунктатів печінкової тканини, дослідження її ферментів. Матеріал з печінки можна отримати хірургічною (відкритою) біопсією при розкритій черевній порожнині, під час лапаротомії; черезшкірною (сліпою) біопсією; біопсією під контролем лапароскопічного чи ультразвукового дослідження (спрямованою) біопсією.

Функціональне дослідження печінки. Печінка виконує багато різноманіт-них функцій, що утруднює визначення функціональної здатності всієї пе-чінки в цілому. Тому кожний з існуючих методів в основному визначає яку-небудь одну з них. В основі запропонованих методів функціонального дослі-дження печінки часто лежить вивчення її реакції на певне навантаження. Такий підхід дає уявлення про достатність або, навпаки, недостатність даної функції.

Про стан жовчовидільної функції печінки можна судити вже за забарвленням дуоденального вмісту. Так, наявність безбарвного вмісту свідчить про непрохідність жовчних шляхів. За наявності паренхіматозної жовтяниці дуоденальний вміст стає світлішим, ніж у нормі. Інтенсивне забарвлення дуо-денального вмісту відзначається в разі вираженого гемолізу.

Важливе діагностичне значення має кількісне визначення білірубіну в крові. Підвищення вмісту білірубіну в крові може спостерігатись у разі утруднення відтоку жовчі, розвитку патологічних процесів у печінковій паренхімі, а також посилення гемолізу. У здорових осіб рівень білірубіну в сироватці крові не перевищує 20,5 мкмоль/л. Вільний білірубін становить 75% від його запальної кількості в крові.

З діагностичною метою широко користуються визначенням білірубіну в сироватці крові за реакцією Ван-ден-Берга. Для реакції використовують діазореактив Ерліха. Якщо після внесення сироватки крові розчин забарвлюється відразу, без попереднього оброблення сироватки крові етиловим спиртом, то реакцію оцінюють як пряму. Поява забарвлення лише після об-роблення сироватки крові етиловим спиртом (або іншими реагентами) свід-чить про непряму (опосередковану) реакцію. Пряму реакцію дає кон'югований білірубін з глюкуроновою кислотою, який характеризується доброю розчинністю у воді. Вільний, некон'югований, білірубін не розчиняється у воді, а знаходиться в сироватці крові в адсорбованому на білках стані. Тому його слід попередньо обробити спиртом (кофеїном) для реакції з діазореактивом.

Для з'ясування функції печінки важливе значення має виявлення в сечі уробіліну. Це проста якісна проба. У здорових осіб ця проба негативна або ж у сечі виявляють тільки сліди уробіліну. Різко позитивна реакція сечі на уробілін характерна для гемолітичної жовтяниці. Позитивною буває проба на уробілін у разі паренхіматозної жовтяниці.

Існує ряд методів, за допомогою яких виявляють порушення функції печінки у вуглеводному, ліпідному, білковому обмінах.

Для оцінки глікогенсинтезуючої функції печінки проводять пробу з навантаженням галактозою. Галактоза не засвоюється ніякими іншими органами, крім печінки. На її рівень у крові не впливають гормони. Для цього натще хворий приймає 40 г галактози,